07 березня 2024 року м. Дніпросправа № 280/9563/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року (суддя Мінаєва К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 10.11.2023 року) у адміністративній справі №280/9563/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання донараховати і виплатити суддівську винагороду, суд -
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 1), третя особа: Державна судова адміністрація України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо неповного нарахування і виплати йому винагороди судді за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2021 року та зобов'язати донараховати і виплатити належну йому винагороду судді за січень 2021 року у розмірі 5093,04 грн.; за лютий 2021 року у розмірі 6045 грн.; з березень 2021 року у розмірі 6045 грн.; за квітень 2021 року у розмірі 6045 грн.; за травень у розмірі 6045 грн.; за червень у розмірі 6045 грн.; за липень 2021 року у розмірі 6045 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків і зборів.
Ухвалою Запорізького оружного адміністративного суду від 17.01.2022 року залучено до участі у справі як співвідповідача Державну судову адміністрацію України (далі по тексту - відповідач 2).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24.07.2023 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.07.2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду. Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив, що виплата суддівської винагороди регулюється ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Конституція України у редакції Закону України №1401-VIII від 02.06.2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій», а тому єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Верховний Суд зазначив, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», разом із встановленням на 1 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить: 2102 грн Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам попередніх інстанцій потрібно з'ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, і, як наслідок, визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, чи відповідач (другий відповідач). Необхідність з'ясування участі ДСА України у виплаті суддівської винагороди позивача пов'язана з тим, що однією з причин невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби.
Встановлено, що 22.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну предмету позову, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповного нарахування і виплати йому допомоги на оздоровлення у вересні 2021 року та у серпні 2022 року та зобов'язати здійснити перерахунок належної йому допомоги на оздоровлення: за 2021 рік, виходячи із базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року 2270 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків і зборів; за 2022 рік, виходячи із базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року в розмірі 2481 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків і зборів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року та допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, обчислених, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.; зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року та допомогу на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, обчислених, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: за 2021 рік - 2 270 грн., за 2022 рік - 2481 грн., з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року та допомогу на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, обчислених, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: за 2021 рік - 2270 грн, за 2022 рік - 2481 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
З рішенням суду першої інстанції не погодилось Територіальне управління ДСА України в Запорізькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права. Апелянт зазначав, що ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а, також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік; таким чином Законом України «Про прожитковий мінімум» визначений суб'єкт до повноважень якого належить затвердження розміру прожиткового мінімуму - Верховна рада України, та визначено нормативний документ, у якому затверджується прожитковий мінімум - закон про Державний бюджет України на відповідний рік. Апелянт зазначив, що Закон України «Про прожитковий мінімум» не встановлює заборони на затвердження інших розмірів прожиткового мінімуму, ніж визначено у ч.2 ст.1 вищевказаного Закону, оскільки його норма зазначає лише про основні види соціальних та демографічних груп. Тобто, висновок про те, що перелік соціальних та демографічних груп, наведений у законі «Про прожитковий мінімум», - вичерпним - не відповідає дійсності. Апелянт зазначав, що ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є бланкетною нормою, оскільки визначає лише кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який необхідний для обчислення посадового окладу судді. Апелянт зазначив, що відповідно до ч.4 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» територіальне управління виконує функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів Запорізької області, має керуватися нормами бюджетного законодавства та позбавлене можливості розсуду щодо меж його застосування. Апелянт зазначав, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону «Про судоустрій і статус суддів», в межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Апелянт зазначав, що визначення розміру посадового окладу судді, виходячи з прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 грн.) не призвело до зменшення обсягу гарантій суддівської незалежності. Апелянт зазначав, що статті 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» не визнані неконституційними, а тому Територіальне управління зобов'язано було застосовувати норми статей 7 цих законів.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що Указом Президента України від 01.08.2016 року №321/2016 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Чернігівського районного суду Запорізької області строком на п'ять років. Наказом голови Чернігівського районного суду Запорізької області від 11.08.2016 року №2-ос зараховано ОСОБА_1 до штату Чернігівського районного суду Запорізької області на посаду судді з 12.08.2016 року. Наказом голови Чернігівського районного суду Запорізької області від 13.11.2018 року №10/1-ос ОСОБА_1 з 12.08.2018 року встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу. Листом від 30.08.2021 року №08-02/3579 ОСОБА_1 повідомлено, що при нарахуванні суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.07.2021 року застосовувався прожитковий мінімум для визначення базового розміру посадового окладу судді, який відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складає 2102 грн. Відповідно до довідок від 30.08.2021 року №08-02/951, від 01.09.2023 року №08-02/321, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, у січні 2021 року ОСОБА_1 нараховано посадовий оклад у розмірі 53103,16 грн., у період з лютого 2021 року по липень 2021 року - 63060 грн. Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 02.11.2023 року №08-02/4785 судді ОСОБА_1 нарахована та виплачена допомога на оздоровлення до відпустки у розмірі посадового окладу: у 2021 році - 63060 грн.; у 2022 році - 63060 грн. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ст.130 Конституції України, частинами 1, 2, 3 ст.135, ст.136, 148, 149 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст.7 Закону України «По Державний бюджет України на 2021 рік»; ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»; Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»; статтями 1, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»; статтями 48, 49 Бюджетного кодексу України та зазначав, що суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 31.07.2021 року ОСОБА_1 обчислено, виходячи з приписів ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн. Згідно довідки ТУ ДСА у Запорізькій області, судді ОСОБА_1 нарахована та виплачена допомога на оздоровлення до відпустки у розмірі посадового окладу: у 2021 році - 63060 грн.; у 2022 році - 63060 грн, тобто, застосована величина прожиткового мінімуму для розрахунку посадового окладу судді також впливає й на розмір допомоги на оздоровлення. Суд прийшов до висновку про те, що система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», виплата суддівської винагороди регулюється ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Пунктом 1 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Су зазначив, що Законом України «По прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді»; судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Суд врахував, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень законів про Державний бюджет України на 2021-2022 роки; закони про Державний бюджет України на 2021-2022 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді,. Суд прийшов до висновку про протиправність дій ТУ ДСА України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за січень - липень 2021 року, обчисленої, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн., виплата якої регулюється статтями 135, 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Суд, з урахуванням статусу ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи дозволяє застосувати такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання ДСА України здійснити фінансування з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року, допомоги на оздоровлення за 2021-2022 роки, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Матеріалами справи встановлено, що Указом Президента України від 01.08.2016 року №321/2016 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Чернігівського районного суду Запорізької області строком на п'ять років.
Встановлено, що наказом голови Чернігівського районного суду Запорізької області від 11.08.2016 року №2-ос з 12.08.2016 року зараховано ОСОБА_1 до штату Чернігівського районного суду Запорізької області на посаду судді та наказом голови Чернігівського районного суду Запорізької області від 13.11.2018 року №10/1-ос ОСОБА_1 з 12.08.2018 року встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу.
Як вбачається з довідки Територіального управління ДСА України в Запорізькій області від 03.11.2023 року №08-03/4870, ОСОБА_1 відряджений до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
Встановлено, що Територіальне управління ДСА України в Запорізькій області своїм листом від 30.08.2021 року №08-02/3579 повідомило ОСОБА_1 , що при нарахуванні суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.07.2021 року застосовувався прожитковий мінімум для визначення базового розміру посадового окладу судді, який відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складає 2102 грн. Відповідно до довідок від 30.08.2021 року №08-02/951, від 01.09.2023 року №08-02/321, виданих Територіальним управлінням ДСА України в Запорізькій області, у січні 2021 року ОСОБА_1 нараховано посадовий оклад у розмірі 53103,16 грн., у період з лютого 2021 року по липень 2021 року - 63060 грн. Згідно довідки Територіального управління ДСА України в Запорізькій області від 02.11.2023 року №08-02/4785 та листа від 03.11.2023 року №08-03/4870 судді Богослову А.В. нарахована та виплачена допомога на оздоровлення до відпустки у розмірі посадового окладу: у 2021 році - 63060 грн.; у 2022 році - 63060 грн.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.135, ст.136, частин 4, 5, 6 ст.148, ст.149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 грн., з 1 липня - 2294 грн., з 1 грудня - 2393 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 грн, з 1 липня - 2013 грн., з 1 грудня - 2100 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 грн., з 1 липня - 2510 грн., з 1 грудня - 2618 грн.; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 грн., з 1 липня - 2379 грн., з 1 грудня - 2481 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 грн.; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 грн., з 1 липня - 1854 грн., з 1 грудня - 1934 грн.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 грн., з 1 липня - 2508 грн., з 1 грудня - 2589 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 грн., з 1 липня - 2201 грн., з 1 грудня - 2272 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 грн., з 1 липня - 2744 грн., з 1 грудня - 2833 грн.; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 грн., з 1 липня - 2600 грн., з 1 грудня - 2684 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 грн.; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 грн.; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 грн., з 1 липня - 2027 грн., з 1 грудня - 2093 грн.
Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та ст.130 Конституції України. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум та судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Суд зазначає, що законами «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Суд зазначає, що закони про Державний бюджет України на 2021-2022 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в той час як вказані закони не є спеціальними для визначення розміру суддівської винагороди. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обрання ефективного способу захисту порушеного права як зобов'язання ДСА України здійснити фінансування з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року, допомоги на оздоровлення за 2021-2022 роки, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року у адміністративній справі №280/9563/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова