11 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/271/24
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави до Талалаївської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Талалаївської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання протиправною бездіяльності Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області щодо невжиття заходів з метою розгляду питання щодо надання згоди на передачу майна з державної у комунальну власність на пленарному засіданні селищної ради відповідно до вимог п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; зобов'язання Талалаївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо передачі з державної у комунальну власність протирадіаційного укриття з обліковим номером 94856, яке розташоване на території Талалаївської селищної територіальної громади.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач не вживає заходів з метою розгляду питання щодо надання згоди на передачу об'єктів цивільного захисту з державної у комунальну власність на пленарному засіданні міської ради відповідно до вимог п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідачем відзив на позов подано не було, про відкриття провадження у справі відповідач був повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Третьою особою пояснення щодо позову подано не було, про відкриття провадження у справі відповідач був повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі до його електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 354109160 від 13.11.2023 Держава в особі Фонду державного майна України є власником протирадіаційного укриття за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 39).
Зі змісту акту від 18.05.2021 оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття № 94856, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , балансоутримувач захисної споруди відсутній, стан укриття оцінюється як не готове до використання за призначенням (а.с. 19-21).
14.06.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернулося до Талалаївської селищної ради із листом № 47-1302-1020 щодо прийняття у комунальну власність Талалаївської селищної ради вищезазначеної захисної споруди (а.с. 31).
Листом № 906 від 27.06.2023 відповідачем було повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, що враховуючи значні витрати на проведення будівельних робіт та відсутність коштів, прийняття будівлі в комунальну власність недоречно (а.с. 32).
Надалі, Прилуцькою окружною прокуратурою на адресу Талалаївської селищної ради скеровано лист № 54-75-7328 вих-23 від 08.11.2023 щодо надання інформації та копій документів, що стосуються питання прийняття у комунальну власність захисної споруди цивільного захисту (а.с. 22).
Однак, листом від 10.11.2023 № 1612 Талалаївська селищна рада повідомила окружну прокуратуру про те, що у період 2021 - 2023 роки рішення на сесіях селищної ради щодо прийняття у комунальну власність споруди цивільного захисту по АДРЕСА_1 не приймалися. У зв'язку із тим, що захисна споруда №94856 знаходиться у занедбаному стані та потребує приведення до вимог затверджених наказом МВС України від 09.07.2018 № 579 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд», виконавчим комітетом Талалаївської селищної ради прийнято рішення від 31.05.2021 № 90 про відмову в наданні згоди на прийняття у комунальну власність захисну споруду № 94856. У 2023 році з метою перевірки захисної споруди №94856 розпорядженням голови була створена комісія, яка ретельно перевірила стан і визнала її такою, що не підлягає реконструкції про що було заявлено на засіданні робочої групи з питань управління та розпорядження об'єктами державної власності, де розглядалося питання щодо можливості передачі захисних споруд цивільного захисту, що в процесі приватизації не увійшли до статутних капіталів господарських товариств та розташованої на території Чернігівської області у комунальну власність, рішення комісії визнано недоцільним передачу захисної споруди № 94856 у комунальну власність (а.с. 23).
Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури, вважаючи, що Талалаївська селищна рада зобов'язана вчинити заходи з метою розгляду питання щодо надання згоди на передачу майна з державної у комунальну власність на пленарному засіданні селищної ради, звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до норм Закону України «Про прокуратуру» прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Враховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Частиною першою статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, визначено статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зокрема, пунктом 51 частини першої статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність.
Як слідує зі змісту частин першої та другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Із системного аналізу зазначених норм слідує, що питання про прийняття у комунальну власність об'єкта цивільного захисту протирадіаційного укриття з обліковим номером 94856 підлягало розгляду сільською радою виключно на її пленарному засіданні із прийняттям відповідного рішення складом депутатів Талалаївської селищної ради.
Натомість, з листа від 10.11.2023 № 1612 Талалаївської селищної ради слідує, що у період 2021 - 2023 роки рішення на сесіях селищної ради щодо прийняття у комунальну власність споруди цивільного захисту по АДРЕСА_1 не приймалися.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що неприйняття рішення на пленарному засіданні сесії Талалаївської селищної ради попередньо ініційованого питання щодо передачі з державної у комунальну власність протирадіаційного укриття з обліковим номером 94856 відповідно до пункту 51 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Також суд вважає за необхідне заначити, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Статтею 27 Конституції України передбачено прямий обов'язок держави захищати життя людини.
Відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
Як зазначено у статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.
Отже, на державу покладаються зобов'язання щодо вжиття заходів для створення належних умов з метою захисту життя і здоров'я людей від надзвичайних ситуацій, у тому числі під час воєнного стану.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на такі висновки Європейського суду з прав людини, що викладені за результатами розгляду справ "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість такого способу захисту інтересів держави, як визнання протиправною бездіяльності Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області щодо невжиття заходів з метою розгляду питання щодо надання згоди на передачу майна з державної у комунальну власність на пленарному засіданні селищної ради відповідно до вимог пункту 51 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; зобов'язання Талалаївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо передачі з державної у комунальну власність протирадіаційного укриття з обліковим номером 94856, яке розташоване на території Талалаївської селищної територіальної громади.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури підлягає задоволенню повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (вул. В'ячеслава Чорновола, 50-А, м. Прилуки, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, 17500, код ЄДРПОУ 02910114) в інтересах держави до Талалаївської селищної ради (вул. Центральна, 3, смт Талалаївка, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, 17200, код ЄДРПОУ 04412679), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43173325) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Талалаївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області щодо невжиття заходів з метою розгляду питання щодо надання згоди на передачу майна з державної у комунальну власність на пленарному засіданні селищної ради відповідно до вимог пункту 51 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Зобов'язати Талалаївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області розглянути з прийняттям рішення на черговій сесії (пленарному засіданні) питання щодо передачі з державної у комунальну власність протирадіаційного укриття з обліковим номером 94856, яке розташоване на території Талалаївської селищної територіальної громади.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.03.2024.
Суддя Наталія БАРГАМІНА