11 березня 2024 року справа № 580/282/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 070701 від 19.12.2023 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 21.11.2023 відповідно до товарно-транспортної накладної № 141 здійснював перевезення вантажу (кукурудзи) транспортним засобом МАN/WIELTON, д.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Посадовими особами відповідача під час здійснення габаритно-вагового контролю 21.11.2023 о 14 год 18 хв було складено акт № 012149 від 21.11.2023, яким встановлено перевищення на одинарну вісь визначених п. 22.5 Правил дорожнього руху вагових норм понад 10% але не більше 20%, а саме навантаження на одинарну вісь 12,760 т при допустимій 11,5т. 19.12.2023 відповідачем було прийнято постанову № 070701 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн. Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивач зазначає, що подільний вантаж з урахуванням стану доріг під час руху транспортного засобу може переміщуватись по всім осям транспортного засобу. Тому результати зважування під час руху можуть відрізнятись від попередніх по кожній осі транспортного засобу. Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України. Проте вказана методика не поширюється на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу (тобто з сипучим вантажем). Водій позивача заперечив щодо результатів зважування та перерозподіл вантажу, проте йому було відмовлено у повторному зважуванні транспортного засобу. На місці зважування водій просив пред'явити документи щодо повірки і сертифікації вагового пункту, проте у пред'явленні таких документів було відмовлено. З таких підстав позивач вважає протиправною постанову відповідача № 070701 від 19.12.2023, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 з врахуванням вимог ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, де зазначив, що під час рейдової перевірки, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, який здійснював перевезення вантажу (відповідно до наданої ТТН № 107 від 21.11.2023 - кукурудза), було виявлено, що вагові параметри транспортного засобу марки MAN TGX 18.480 д/н НОМЕР_3 з напівпричепом WIELTON д/н НОМЕР_2 , склали навантаження на одиночну вісь 12 760 кг при допустимій 11 500 кг. Законодавством передбачено критичну похібку вагових параметрів на 2%, що дозволяє врахувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного (сипучого), який під час транспортування здатний зсуватися. Перевіряючими встановлено, що у даному випадку перевищення навантаження становило більше 2%. Таким чином враховуючи те, що параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативно-допустимі, визначені пунктом 22.5 ПДР норми більш як на 2%, працівниками Укртрансбезпеки було складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 001604 від 21.11.2023 та Акт № 001254 від 21.11.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Факт перевищення на одинарну вісь нормативно допустимих вагових параметрів транспортного засобу позивача підтверджується складеними працівниками Укртрансбезпеки на момент перевірки матеріалами та не заперечується водієм позивача. Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Таким чином відповідальність у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу передбачена за перевищення вагових параметрів як по загальній масі так і за перевищення осьових навантажень. В даному випадку навантаження на одинарну вісь транспортного засобу позивача склало 12,76 т при допустимій 11,5 т, що становить 10,95 %, тобто є більше 10%, за що передбачена відповідальність визначена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ. З таких підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
За результатами здійснення 21.11.2023 головними спеціалістами відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Цибенком Р.С. та Козлюком О.П. рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та здійснення габаритно-вагового контролю було виявлено, що о 14 год 18 хв на а/д Р-03 під'їзд до М-03 4 км+100 м, с. Проліски, Київська область фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MAN TGX 18.480 д/н НОМЕР_3 з напівпричепом WIELTON д/н НОМЕР_2 здійснював перевезення подільного вантажу (кукурудза) з перевищенням встановлених законодавством вагових параметрів від 10% до 20%, а саме: перевищення на одиночну вісь - допустима 11500 кг фактична 12760 кг, чим порушено п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 012149 від 21.11.2023.
Акт рейдової перевірки складався на місці перевірки в присутності водія. Після оформлення акту перевірки, його було надано водієві для підписання та надання письмових пояснень чи зауважень до акту.
Водій з актом ознайомився, про що свідчить його особистий підпис та надав власні пояснення «Перевозив сипучий груз при гальмуванні пересунувся наперед». Будь-яких інших заперечень та зауважень стосовно факту виявленого порушення не зазначив.
Дана перевірка проводилась на підставі направлення на перевірку № 000498 від 16.11.2023 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок.
Листом № 93697/41/24-23 від 29.11.2023 позивачу завчасно було направлено повідомлення про розгляд справи на 19.12.2023 (з 09-30 год до 12.00 год).
19.12.2023 розгляд справи відбувся за участі представника позивача.
За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області, 19.12.2023 стосовно позивача винесено спірну постанову № 070701 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", в сумі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442 утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті та Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пп. 2, 19 п. 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Положенням Порядку № 1567 врегульовано, зокрема, таке:
- рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України;
- рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення па рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку;
- рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.
Судом встановлено, що за результатами здійснення 21.11.2023 головними спеціалістами відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Цибенком Р.С. та Козлюком О.П. рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та здійснення габаритно-вагового контролю було виявлено, що о 14 год 18 хв на а/д Р-03 під'їзд до М-03 4 км+100 м, с. Проліски, Київська область фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MAN TGX 18.480 д/н НОМЕР_3 з напівпричепом WIELTON д/н НОМЕР_2 здійснював перевезення подільного вантажу (кукурудза) з перевищенням встановлених законодавством вагових параметрів від 10% до 20%, а саме: перевищення на одиночну вісь - допустима 11500 кг фактична 12760 кг, чим порушено п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 012149 від 21.11.2023. Дана перевірка проводилась на підставі направлення на перевірку № 000498 від 16.11.2023 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
В даному випадку працівниками Укртрансбезпеки проводився точний габаритно- ваговий контроль, шляхом зважування транспортного засобу на стаціонарному пункті габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення а/д Р-03 під'їзд до М-03 4 км+100 м.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку № 879: великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Судом встановлено, що під час рейдової перевірки, в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, який здійснював перевезення вантажу (відповідно до наданої ТТН № 107 від 21.11.2023 - кукурудза), було виявлено, що вагові параметри транспортного засобу марки MAN TGX 18.480 д/н НОМЕР_3 з напівпричепом WIELTON д/н НОМЕР_2 , склали навантаження на одиночну вісь 12 760 кг при допустимій 11 500 кг.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема:
в) навантаження на вісь:
- на одинарну вісь - 11,5 т для доріг державного значенння та 7 т для доріг місцевого значення.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (далі - Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів).
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів допускається перевищення вагових параметрів, визначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.
Тобто, передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного (сипучого), який під час транспортування здатний зсуватися.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючими встановлено, що у даному випадку перевищення навантаження на одинарну вісь становило більше 2%.
Враховуючи те, що параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативно-допустимі, визначені пунктом 22.5 ПДР норми більш як на 2%, працівниками Укртрансбезпеки було складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 001604 від 21.11.2023 та Акт № 001254 від 21.11.2023 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів..
Факт перевищення на одинарну вісь нормативно допустимих вагових параметрів транспортного засобу позивача підтверджується складеними працівниками Укртрансбезпеки на момент перевірки матеріалами та не заперечується водієм позивача.
Варто зазначити, що завантажуючи вантажний автомобіль перевізник зобов'язаний враховувати дозволене навантаження по загальній масі та дозволене навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження як по загальній масі так і на вісі транспортного засобу, в даному випадку, на одинарну вісь більше 11,5 т.
Також, переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшенню динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 2014 року «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення вантажу, які позивачем не були виконані.
Відповідно до підпунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 зазначених Правил, завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення ватажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил, при транспортуванні вантажів слід дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.
Власник та водій транспортного засобу зобов'язані забезпечити правильне розміщення вантажу, забезпечити належну швидкість руху та з метою забезпечення безпеки перевезень виключити можливість його переміщення під час здійснення перевезень, особливо сипучих, оскільки самовільне переміщення вантажу під час перевезення може спричинити порушення гальмівних якостей транспортного засобу, порушити його бокову стійкість на дорозі, призвести до ДТП з непередбачуваними наслідками.
В контексті п. 22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду № 803/1540/16 від 24.07.2019.
До того ж, обставини можливого зміщення вантажу, що перевозився позивачем є об'єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі № 803/50/17 (адміністративне провадження № К/9901/22356/18).
Правилами дорожнього руху встановлено єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та визначено, які транспортні засоби є великогабаритними.
Згідно з вимогами пунктів 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Таким чином відповідальність у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу передбачена за перевищення вагових параметрів як по загальній масі так і за перевищення осьових навантажень.
В даному випадку навантаження на одинарну вісь транспортного засобу позивача склало 12,76 т при допустимій 11,5 т, що становить 10,95 %, тобто є більше 10%, за що передбачена відповідальність визначена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Щодо твердження позивача проте, що оскільки перевозився сипучий вантаж немає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень, суд зазначає таке.
В розумінні пп. 2 п. 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводиться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку № 879, у редакції чинній на час прийняття такого порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 і від 27 червня 2007 року № 879 "пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до п.п. 2 п. 2 Порядку № 879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку № 879.
З огляду на виключення п. 19 Порядку № 879, наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не може розцінюватися, як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 у справі № 820/1420/17 та від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.
На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Разом з тим слід зазначити, що відсутність методики проведення габаритно-вагового кошролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.
Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувалися працівники Укртрансбезпеки при здійсненні габаритно-вагового контролю.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 420/3371/21, від 09 серпня 2019 року у справі № 817/1051/16, від 03 липня 2019 року у справі № 819/1381/16 та від 02 серпня 2018 року у справі № 820/1420/17.
Що стосується того, що вантаж, який перевозився є подільним і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, що не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, то суд зазначає, що автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину та, як наслідок, така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу, а тому суд відхиляє такі доводи позивача, як необґрунтовані.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду № 803/1540/16 від 24.07.2019.
Щодо твердження позивача про відсутність будь-якого перерозподілу вантажу та повторного зважування транспортного засобу.
Відповідно до норм пунктів 23-24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.
Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Отже, вжиття заходів щодо усунення порушення та приведення габаритно- вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами та здійснення повторного зважування - це право власника великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноваженої ним особи, а не обов'язок працівника Укртрансбезпеки.
Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на той факт, що водій позивача ніби-то здійснював перерозподіл вантажу на місці перевірки після чого йому було відмовлено в повторному зважуванні.
Крім того суд звертає увагу, що вжиття заходів щодо усунення порушення та приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, після його фіксації працівником Укртрансбезпеки, не звільняє автомобільного перевізника від відповідальності передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за здійснене ним перевезення з перевищенням вагових параметрів.
Щодо твердження позивача на відсутність в документах перевірки індивідуальних ознак вагового обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль.
Матеріали перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складені за формою, встановленою додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів». Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача встановленою нормативним документом формою не передбачено.
На підтвердження факту повірки зважувального засобу, відповідачем надано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 427, згідно з яким ваги Лахта-У СВ-80000А, зав № 1217, виробник ТОВ "Метровес", відповідає вимогам ДСТУ EN45501:ITO.
Свідоцтво видане ТОВ «Повірочна лабораторія», підписане уповноваженим, який виконував роботу з повірки та має відбиток повірочного тавра.
Отже, проходження повірки вагами автомобільними електронними тензометричними Лахта-У СВ80000А зав № 1217 свідчить про їх відповідність метрологічним та технічним вимогам.
Крім того відсутність зазначення в матеріалах перевірки вагового комплексу за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу позивача, а саме Лахта-У СВ80000А зав № 1217 не може бути підставою для того, щоб вважати, що наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки не належить до автомобільних ваг, які 21.11.2023 використовувалися під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача.
Доказів, які б підтверджували той факт, що зважування транспортного засобу позивача 21.11.2023 не здійснювалося відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки вагами Лахта-У СВ80000А або здійснювалося якимись іншими вагами матеріали справи також не містять.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 09.08.2019 у справі № 817/1051/16 визначено наступне: “Щодо доводів скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що пересувний пункт був обладнаний саме такими вагами як зазначено у свідоцтві про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, то як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, діючим законодавством не передбачено обов'язковість зазначати в квитанції та інших документах тип вагів, на яких здійснювалось зважування транспортного засобу, а свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки свідчить, що цей засіб може використовуватись до 09 липня 2016 року, повірка проведена 09.07.2015.”
Щодо твердження позивача, що посадовими особами відповідача не було надано чек зважування, а в довідці відсутня інформація про час проведення контролю та тип пункту ГВК- пересувний чи стаціонарний, то суд зауважує, що видача за результатами ГВК водію чека зважування не передбачено нормами чинного законодавства.
Крім цього, дані які містяться в талоні зважування відповідають даним зазначеним у акті про перевищення транспортних засобом нормативних вагових параметрів, який містить підпис посадової особи Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль та підпис водія.
Довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю оформляється за встановленою додатком 1 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207 за формою, згідно з якою зазначення в ній часу перевірки та типу пункту ГВК не передбачено.
Щодо твердження позивача, що винесена постанова повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, формулу розрахунку, інформацію про технічний пристрій та інші дані, то суд відхиляє такі твердження, як необґрунтовані, оскільки зазначення таких відомостей передбачено для постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі (тобто порушення виявлені за допомогою WIM-комплексів), яка оформляється відповідно до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512.
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу оформляється відповідно до вимог Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, відповідно до п. 27 якого, за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
У даному випадку відносно позивача дане порушення було виявлено під час рейдової перевірки в результаті здійснення габаритно-вагового контролю, шляхом зважування транспортного засобу сертифікованими вагами, а не на WIM-комплексі та в подальшому винесено постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № 070701 від 19.12.2023, відповідно до норм Порядку № 1567, а тому посилання на відсутність зазначення в даній постанові відомостей, які передбачено зазначати в постанові про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі є безпідставними.
Отже, факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт внаслідок здійснення 21.11.2023 перевезення вантажу з перевищенням, встановлених пунктом 22.5 ПДР вагових норм, на одинарну вісь на 10,95% підтверджуються належними та достатніми письмовими доказами, складеними та зібраними під час рейдової перевірки.
Статтею 60 Закону № 2344-III визначено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу до автомобільного перевізника застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ