12 березня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/1240/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №163750024890 від 29.08.2023, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії за віком період навчання з 01.09.1980 по 02.06.1983 у Криворізькому авіаційному технічному училищі цивільної авіації, з урахуванням архівної довідки №1621/д від 02.10.2023; періоди роботи з 27.05.1994 по 16.07.1998 у ДФ ПТП «АСКАС», з 14.08.1998 по 30.06.2000 у ПП «АТТІКА», отримання допомоги по безробіттю з 22.12.2006 по 25.10.2007, з урахуванням відомостей, що містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.05.1994 року; період здійснення підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем з 10.04.2001 по 31.12.2003 включно та призначити і виплачувати ОСОБА_1 згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 21.08.2023
В обґрунтування позову вказує, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №163750024890 від 29.08.2023 йому відмовлено в призначені пенсії за віком через незарахування до страхового стажу окремих періодів навчання та роботи. Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень та стверджує, що йому протиправно не враховано окремі періоди. Такі недоліки допущені у заповненні її трудової книжки, довідці на підтвердження трудового стажу та дипломі про освіту. Вказує, що не може нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносилися відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, недоліки її заповнення, а так само недоліки в дипломі про освіту не є підставою вважати про відсутність страхового стажу позивача за спірні періоди.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
20.02.2024 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до суду надійшов відзив, у якому, зокрема, вказано, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, рішенням якого №163750024890 від 29.08.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.05.1994 року протягом травня 1994 року - червня 2000 року, а також отримання допомоги по безробіттю з 22.12.2006 по 25.10.2007, оскільки трудова книжка заповнена із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: записи на титульній сторінці трудової книжки не завірені печаткою підприємства або відділу кадрів, яке заповнювало трудову книжку. Крім того, не зараховано до страхового стажу період роботи з 14.08.1998 по 22.11.2000 у ПП “Аттіка”, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства. Таким чином, трудової книжки недостатньо для підтвердження страхового стажу. Уточнюючі довідки заявником не надано. Період навчання з 01.09.1980 по 02.06.1983 у Криворізькому авіаційному технічному училищі цивільної авіації також не зараховано до страхового стажу, оскільки в наданій архівний довідці №779/д від 21.07.2023 зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним особи - 25.06.1962. Період здійснення підприємницької діяльності з 10.04.2001 по 31.12.2003 не зараховано до страхового стажу, оскільки інформація про державну реєстрацію на ведення підприємницької діяльності наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 13.04.2023 року. В реєстрі застрахованих осіб відсутні будь-які дані про ведення підприємницької діяльності, нарахування доходу та сплату страхових внесків. Страховий стаж обчислено з урахуванням додатково наданих документів та даними наявними в реєстрі застрахованих осіб. Зарахування періоду підприємницької діяльності з 10.04.2001 по 31.12.2003 не виявляється можливим, оскільки заявником не надано документів на підтвердження провадження підприємницької діяльності за вказаний період, що передбачені підпунктом 2 пункту 2.1. Порядку №22-1. Довідку про систему оподаткування з Державної податкової служби України не додано. Отже, період здійснення підприємницької діяльності з 10.04.2001 по 31.12.2003 не враховано до страхового стажу позивача з підстав відсутності підтверджуючих документів. Аналіз наданих документів показав, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 16 років 11 місяців 27 днів.
11.03.2024 у суді зареєстрований відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, у якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , 21.08.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав документи згідно з переліком, наведеним у розписці-повідомленні.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №163750024890 від 29.08.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У рішенні вказано, що вік заявниці на дату звернення складає 61 рік 01місяць.
Необхідний страховий стаж, визначений частиною другою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
Страховий стаж особи становить 16 років 11 місяців 27 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.05.1994 року протягом травня 1994 року - червня 2000 року, а також отримання допомоги по безробіттю з 22.12.2006 по 25.10.2007, оскільки трудова книжка заповнена із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: записи на титульній сторінці трудової книжки не завірені печаткою підприємства або відділу кадрів, яке заповнювало трудову книжку. Крім того, не зараховано до страхового стажу період роботи з 14.08.1998 по 22.11.2000 у ПП “Аттіка”, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня назва підприємства. Таким чином, трудової книжки недостатньо для підтвердження страхового стажу. Уточнюючі довідки заявником не надано. Період навчання з 01.09.1980 по 02.06.1983 у Криворізькому авіаційному технічному училищі цивільної авіації також не зараховано до страхового стажу, оскільки в наданій архівний довідці №779/д від 21.07.2023 зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним особи - 25.06.1962. Період здійснення підприємницької діяльності з 10.04.2001 по 31.12.2003 не зараховано до страхового стажу, оскільки інформація про державну реєстрацію на ведення підприємницької діяльності наявна в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 13.04.2023 року. В реєстрі застрахованих осіб відсутні будь-які дані про ведення підприємницької діяльності, нарахування доходу та сплату страхових внесків. Страховий стаж обчислено з урахуванням додатково наданих документів та даними наявними в реєстрі застрахованих осіб. Зарахування періоду підприємницької діяльності з 10.04.2001 по 31.12.2003 не виявляється можливим, оскільки заявником не надано документів на підтвердження провадження підприємницької діяльності за вказаний період, що передбачені підпунктом 2 пункту 2.1. Порядку №22-1. Довідку про систему оподаткування з Державної податкової служби України не додано. Отже, період здійснення підприємницької діяльності з 10.04.2001 по 31.12.2003 не враховано до страхового стажу позивача з підстав відсутності підтверджуючих документів.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.
Рішення, дії відповідачів як суб'єктів владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV в редакції Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Період навчання з 01.09.1980 по 02.06.1983 у Криворізькому авіаційному технічному училищі цивільної авіації також не зараховано до страхового стажу, оскільки в наданій архівний довідці №779/д від 21.07.2023 зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним особи - 25.06.1962.
У паспорті громадянина України, (ІD-картка) зазначено, дата народження ОСОБА_1 25.06.1962 рік.
У спірному випадку судом достеменно встановлено, що мова йде про одну і ту ж особу, але має місце різне дата народження в окремих документах. Разом з тим, на переконання суду, допущення даної описки не можуть бути підставою для незарахування періоду навчання до страхового стажу позивача.
Що інших періодів, які не зараховані відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Судом досліджено копію трудової книжки НОМЕР_2 від 27.05.1994 ОСОБА_2 .
Трудові книжки містять належні записи про прийняття на роботу та звільнення з роботи, записи оформлені належним чином, у разі необхідності засвідчені підписами та скріплені печатками підприємств.
У цьому випадку, як і в попередньому, суд вважає, що наявність розбіжностей у написанні по батькові ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу, бо мова йде про одну й ту ж особу, а формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Додатково суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, враховуючи, що помилка в даті народження позивача в документі про освіту та трудових книжках не може нівелювати відомості про навчання й освіту особи, а також трудову діяльність, та позбавляти його права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним стажу, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №163750024890 від 29.08.2023 в частині відмови зарахувати спірні періоди ОСОБА_1 до страхового стажу, таке належить скасувати.
За встановлених у цій справі обставин наявні достатні та обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди навчання з 01.09.1980 по 02.06.1983 у Криворізькому авіаційному технічному училищі цивільної авіації, з урахуванням архівної довідки №1621/д від 02.10.2023; періоди роботи з 27.05.1994 по 16.07.1998 у ДФ ПТП «АСКАС», з 14.08.1998 по 30.06.2000 у ПП «АТТІКА», отримання допомоги по безробіттю з 22.12.2006 по 25.10.2007, з урахуванням відомостей, що містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.05.1994 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання зарахувати період підприємницької діяльності з 10.04.2001 по 31.12.2003 до страхового пенсійного стажу ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як передбачено статтею 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За приписами підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до абзаців другого, третього пункту 4 Постанови № 637 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1058) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначені документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Так, відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Тобто, у період з 1993 року по 01.07.2000 на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов'язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 по справі №643/20104/15-а.
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового (страхового) стажу періоди роботи фізичної особи - підприємця з 10.04.2001 року по 31.12.2003 року.
Як вбачається архівного витягу виконавчого комітету Полтавської міської ради № Ф-05.5-10/86 від 21.09.2023 року ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та видано свідоцтво про державну реєстрацію. Відповідно до інформації про обрану систему оподаткування ГУ ДПС у Полтавській області від 29.09.2023 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував з 10.04.2001 по 31.12.2003 на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності; з 01.01.2004 по 14.11.2006 - на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
Як вже зазначено судом, Порядком №637 передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, відповідачем не враховано до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності у період з 10.04.2001 по 31.12.2003 через відсутність відомостей про сплату позивачем страхових внесків.
Однак, суд звертає увагу, що для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача достатньо лише довідки про реєстрацію позивача як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, період здійснення підприємницької діяльності позивача у період з 010.04.2001 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до його трудового стажу.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з 21.08.2023, то суд зазначає таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг пенсійного віку, тобто набув право на призначення пенсії за віком відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.
Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачами страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 16 років 11 місяців 27 днів, про що також вказано в оскаржуваному рішенні.
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу від 20 до 30 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Отже, оскільки у суду відсутні належні і достатні докази для висновку, що страховий стаж позивача, що враховується для призначення пенсії, після зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності, зазначених у трудовій книжці, та навчання, становитиме від 20 до 30 років (враховуючи інші періоди), тому відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про зобов'язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72608654), яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Згідно з пунктом 1 частини першої Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
При цьому при визначенні відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, який має зарахувати страховий стаж та розглянути питання про призначення пенсії позивачу, суд враховує, що 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1), якою внесені зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846.
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналізуючи вищезазначені норми Порядку №22-1, суд зазначає, що:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
Відтак з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати спірні періоди навчання та роботи позивача до страхового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області судовий збір у розмірі 1211,80 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, буд. 1, м.Миколаїв, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №163750024890 від 29.08.2023, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії за віком період навчання з 01.09.1980 по 02.06.1983 у Криворізькому авіаційному технічному училищі цивільної авіації, з урахуванням архівної довідки №1621/д від 02.10.2023; періоди роботи з 27.05.1994 по 16.07.1998 у ДФ ПТП «АСКАС», з 14.08.1998 по 30.06.2000 у ПП «АТТІКА», отримання допомоги по безробіттю з 22.12.2006 по 25.10.2007, з урахуванням відомостей, що містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27.05.1994 року; період здійснення підприємницької діяльності як фізичною особою-підприємцем з 10.04.2001 по 31.12.2003.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2023 про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя Г.В. Костенко