12 березня 2024 року м. Львівсправа № 380/28924/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача від 06 березня 2024 року про закриття провадження у справі № 380/28924/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за станом здоров'я від 01 серпня 2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незвільненні з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01 серпня 2023 року про звільнення з військової служби за станом здоров'я та звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- витребувати з військової частини НОМЕР_1 особисто поданий рапорт про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- стягнути із військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати;
- слухання справи проводити в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, реалізовуючи своє право на звільнення з військової служби, яке передбачене підпунктом «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подав рапорт до військової частини НОМЕР_1 про звільнення відповідно до висновку ВЛК, згідно з яким його визнано неприданим до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Проте військова частина НОМЕР_1 з порушенням вимог підпункту «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не прийняла відповідного рішення про звільнення позивача з військової служби, не звільнила його з військової служби, а отже вчинила протиправну бездіяльність. Уважаючи свої права такою бездіяльністю відповідача порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 12 грудня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача копію рапорту позивача від 01 серпня 2023 року.
07 лютого 2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10182 від 07 лютого 2024 року).
21 лютого 2024 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 14076 від 21 лютого 2024 року).
06 березня 2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі.
Указана заява мотивована тим, що позивач до військової частини НОМЕР_1 подав рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, який зареєстрований 21 лютого 2024 року за вхідним номером 6350. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 лютого 2024 року № 63 солдата ОСОБА_1 , колишнього гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , звільнено наказом командира військової частини (по особовому складу) від 28 лютого 2024 року № 18-РС у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та скеровано для зарахування на військовий облік до 4 відділу Львівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Перемишляни Львівської області. 29 лютого 2024 року позивача виключено з фінансового та речового забезпечення та зі списків особового складу частини. Отже, наказом командира військової частини (по особовому складу) від 28 лютого 2024 року № 18-РС позивача звільнено з військової служби.
З огляду на викладене просить суд відповідно до вимог пункту восьмого частини першої статті 238 КАС України закрити провадження у справі.
Вирішуючи заяву відповідача про закриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Насамперед суд відзначає, що охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
Водночас, ініціюючи позов, особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Одночасно з цим задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність дійсно протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Тобто, у разі виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень, суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Суд відзначає, що предметом оскарження у цій справі є бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді рапорту позивача про звільнення з військової служби за станом здоров'я від 01 серпня 2023 року та незвільнення позивача з військової служби.
Способом захисту свого порушеного права позивач обрав зобов'язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01 серпня 2023 року про звільнення з військової служби за станом здоров'я та звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд встановив, що згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 лютого 2024 року № 63 солдата ОСОБА_1 , колишнього гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , звільнено наказом командира військової частини (по особовому складу) від 28 лютого 2024 року № 18-РС у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) пункту 2 частини четвертої Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». 29 лютого 2024 року позивача виключено з фінансового та речового забезпечення та зі списків особового складу військової частини.
Отже, наказом командира військової частини (по особовому складу) від 28 лютого 2024 року № 18-РС позивача звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зважаючи на вказане, беручи до уваги предмет цього адміністративного позову та спосіб захисту, який обрав позивач для захисту свого порушеного права, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, розглянувши рапорт позивача про звільнення з військової служби та звільнивши позивача з військової служби на підставі підпункту «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (як і просив позивач), виправив оскаржувані порушення в повному обсязі.
Отже, у межах спірних правовідносин відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відновив законні права та інтереси позивача, а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за станом здоров'я від 01 серпня 2023 року, у незвільненні з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 01 серпня 2023 року про звільнення з військової служби за станом здоров'я та звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «б» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас вимог про відшкодування майнової чи немайнової шкоди, спричиненої безпосередньо оскаржуваною поведінкою відповідача, позивач у межах цього спору не заявляє.
Жодних належних доказів в розумінні статті 72 КАС України на підтвердження продовження існування порушення прав у спірних правовідносинах (в контексті визначених позивачем підстав позову та способу захисту) після усунення відповідачем порушення, позивачем суду не надано.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви відповідача від 06 березня 2024 року та закриття провадження у справі на підставі пункту восьмого частини першої статті 238 КАС України.
Частиною другою статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову до суду судовий збір не сплачував, а тому його повернення не здійснюється.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 238, 239, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Провадження у справі № 380/28924/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 12 березня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна