12 березня 2024 рокусправа № 380/17906/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що проходила службу у Збройних Силах України, 13.04.2023 звільнена у запас з військової служби через сімейні обставини (у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років) на підставі пп «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вважає, що відповідач станом на день виключення її зі списків особового складу частини не провів з нею усіх розрахунків, оскільки не нарахував та не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Зазначає, що 15.04.2023, 03.06.2023 та 21.06.2023 зверталася до відповідача із заявою про нарахування такої допомоги, проте отримала відмову у здійсненні такої виплати, тому звернулася до суду із цим позовом.
Відповідач позов не визнає, просить в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві (а.с. 30-34). На обґрунтування своєї позиції зазначив, що не було підстав для виплати позивачці одноразової грошової допомоги при її звільненні підчас воєнного стану з підстав, визначених в наказі про звільнення з військової служби, яку вона проходила за контрактом.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи заяви по суті справи, письмові та електронні докази і встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України в період із 02.07.2002 по 13.04.2023, що підтверджується витягом із послужного списку ОСОБА_1 (а.с. 9).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2023 № 97 звільнена у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини (у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років); вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна 22 роки 07 місяців 26 днів, пільгова 05 місяців 08 днів (а.с. 10).
15.04.2023, 03.06.2023 та 21.06.2023 зверталася до відповідача із заявами про нарахування і виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, оскільки звільнена з військової за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини (у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років), за наявності вислуги років, що перевищує 10 років (а.с. 11, 12, 14).
Відповідач відмовив позивачці у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з підстав відсутності під час дії воєнного стану підстав для виплати такої допомоги військовослужбовцям, які проходили військову службу за контрактом, та звільнені через сімейні обставини або інші поважні причини, про що повідомив листом № 8479вих від 14.06.2023 (а.с. 16).
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також єдину систему їх соціального та правового захисту встановлює Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Підстави та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям при звільненні з військової служби визначені статтею 15 Закону № 2011-XII (при вирішенні цього спору застосовується в редакції від 23.12.2022, чинній на момент звільнення позивачки з військової служби).
Абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 (далі - Постанова №413).
Відповідно до Постанови № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:
- виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
- утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
- укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
- хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
- наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
- неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
- довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
ОСОБА_1 проходила службу у Збройних Силах України, 13.04.2023 звільнена у запас з військової служби на підставі пп «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини - у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Вирішуючи питання про наявність підстав для виплати позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, суд звертає увагу, що абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII в редакції, чинній на дату звільнення з військової служби, чітко визначена сукупність умов, за яких військовослужбовці, що звільняються з військової служби, мають підстави для отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення, а саме:
- наявність вислуги 10 років і більше;
- звільнення з військової служби за власним бажанням відбувається через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Друга умова, визначена законом, містить відсильну (бланкетну) норму, тому для застосування абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII сімейні обставини або інші поважні причини, через які військовослужбовець звільняється з військової служби, мали бути передбачені Постановою № 413. Суд проаналізував зміст Постанови № 413 та встановив, що серед визначених у ній сімейних обставин та інших поважних причин відсутня така як виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років. З огляду на це відповідач діяв правомірно, коли не нарахував 13.04.2023 ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні на підставі абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII.
Суд при вирішенні цього спору враховує, що його висновки щодо застосування статті 15 Закону № 2011-XII відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені в постанові від 24.01.2024 у справі № 140/1143/23.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, отже, в задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими ст. 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачкою судові витрати на неї.
Керуючись ст.ст. 19-20,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Понесені позивачкою судові витрати покласти на неї.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович