справа №380/19696/23
11 березня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» (далі - позивач ТзОВ «СІКЕР») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900482/2 від 13.06.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 17.07.2023 №7.4-2/15/13-17978 у скасуванні рішень про коригування митної вартості товарів Львівської митниці №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на митну територію України було ввезено товар. З метою декларування та митного оформлення імпорту товару подано до Львівської митниці електронні митні декларації №23UA209170018588U3, №23UA209170018971U4, №23UA209170046262U6, та документи для підтвердження заявленої митної вартості. Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості (за ціною контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, у відповідь яку декларант надав усі наявні в нього документи. Однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.03.2023 №UA209000/2023/900114/2, від 13.03.2023 №UA209000/2023/900122/2, від 13.06.2023 №UA209000/2023/900482/2 та відмовлено у митному оформлені товару згідно до карток відмови у зв'язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості. Вважає оскаржені рішення протиправними та просить їх скасувати.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Підставою прийняття рішень №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023 стали виявлені під час розгляду поданих для митного оформлення документів такі розбіжності: Відповідно до пункту 5.3 контракту від 08.11.2021 №21VP01 «Вартість упаковки входить в ціну товару» проте, у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі №22VP01 від 03.01.2023 відсутні дані щодо складових вартості товару. Тобто, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу; зазначені у гр.44 МД договори на перевезення від 24.10.2022 № S/2023 та від 07.03.23 №034/035 не були подані до митного оформлення; контракт 21VP01 від 08.11.2021. не містить підпису і печатки ТОВ «Сікер», тому не є достовірним документом та не підтверджує митної вартості товару. Відсутні товаросупровідні документи на проміжку Gdansk- Rzeszow (667 км.). На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист і інтернет пропозиція. Прайс-лист містить асортимент товару згідно з інвойсом, що суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Тобто, даний прайс-лист має суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції. Інших документів на вимогу не надано. Підставою прийняття рішення №UA209000/2023/900482/2 від 13.06.2023 стали виявлені під час розгляду поданих для митного оформлення документів такі розбіжності: п.1.2 контракту від 26.10.2022р. № ТТС2208136 передбачено, що «продавець постачає товар на підставі замовлення покупця». Замовлення до митного оформлення не надано; п.2.1 Контракту передбачено, що постачання товару, зазначеного у проформах інвойсах, буде здійснено протягом 120 календарних днів після підписання цього Контракту. Контракт датований 26.10.22, проформа інвойс № TTC2308009-3 від 02.03.2023, що перевищує термін 120 календарних днів, зазначених у Контракті. За таких обставин у митного органу є підстави вважати про існування додатку до даного Контракту щодо продовження термінів постачання товарів або інший договір, який не був наданий до митного оформлення; зазначені у гр.44 МД договори на перевезення від 21.05.2018 №21.05.2018/124ОД та від 06.06.23 №323-004406 не були подані до митного оформлення; в рахунку на оплату транспортних послуг від 08.06.2023 № 323-004406 зазначено договір заявку №323-004406 від 06.06.2022, який не надано до митного оформлення; відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості. У гр.23 CMR від 09.06.2023 № 2105-3 наявний штамп перевізника «ТзОВ Беркут», натомість рахунок на оплату перевезень № 323-004406 від 08.06.2023 надано ФОП ОСОБА_1 . Будь-які документи, що визначають договірні відносини з «ТзОВ Беркут» відсутні. Графа 16 CMR (Перевізник) не заповнена. Вважаючи на викладене, вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими та не підлягають скасуванню. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 24.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 07.09.2023 (вх. №68368) подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивачем 11.09.2023 (вх. №69053) подано відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 05.03.2024 у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між ТзОВ «Сікер» (покупець) та компанією «VIVIPEACE INDUSTRIES CO. LTD». CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №21VP01 від 08.11.2021.
Відповідно до пункту 1.1. Контракту продавець постачає та передає у власність покупця вуличні меблі, а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Відповідно до пункту 3 Контракту валюта контракту - долар США (USD). Загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом становить не більше ніж 400 000,00 USD.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №21VP01 згідно до Рахунку- фактури (інвойсу) №22VP01 від 03.01.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 20 423, 20 доларів США та згідно до Рахунку-фактури (інвойсу) №21VP03 від 03.01.2023 - товар, загальною вартістю 26 752, 00 доларів США.
З метою митного оформлення партії спірного товару, позивач подав митному органу електронні митні декларації №23UA209170018588U3 від 09.03.2023 та №23UA209170018971U4 від 10.03.2023, у яких визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Позивач до митного контролю, разом з митними деклараціями в якості підстави для застосування основного методу надав зазначені у графі 44 митної декларації документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: зовнішньоекономічний договір №21VP01 від 08.11.2021; Рахунок-проформа №21VP03 від 08.11.2021; Рахунок-проформа №22VP01 від 04.11.2021; Рахунок-фактура (Інвойс) №21VP03 від 03.01.2023; Рахунок-фактура (Інвойс) №22VP01 від 03.01.2023; Банківський платіжний документ №504 від 15.11.2022; Банківський платіжний документ №608 від 16.02.2023; Банківський платіжний документ №322 від 10.11.2021; Банківський платіжний документ №609 від 16.02.2023; Договір (заявка-замовлення) на перевезення №035 від 07.03.2023; Договір (заявка-замовлення) на перевезення №034 від 07.03.2023; Рахунок-фактура на перевезення №035 від 07.03.2023; Рахунок-фактура на перевезення №034 від 07.03.2023; Договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1382-ІСТ від 06.03.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1379-ІСТ від 06.03.2023; Автотранспортна накладна б/н від 09.03.2023; Коносамент №WMSS222123946В від 20.01.2023; Автотранспортна накладна б/н від 08.03.2023; Коносамент №WMSS222123946А від 20.01.2023; Прайс-лист б/н від 08.11.2021; Інтернет-пропозиції.
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000871 та №UA209170/2023/000915.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняті митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023.
На виконання вимог рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 ТзОВ «Сікер» подано нову митну декларацію за № 23UA20917001875U5, яка 09.03.2023 була оформлена Львівською митницею та за якою сплачено податків у сумі 325295,13 грн.
Різниця між сумою митних платежів, що позивач повинен був сплатити та сплатив внаслідок прийняття спірного рішення склала 145423,52 грн.
На виконання вимог рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023 ТзОВ «Сікер» подано нову митну декларацію за № 23UA209170019888U9, яка 13.03.2023 була оформлена Львівською митницею та за якою сплачено податків у сумі 326625,68 грн.
Різниця між сумою митних платежів, що позивач повинен був сплатити та сплатив внаслідок прийняття спірного рішення склала 100126,10 грн.
Незгода із рішеннями про коригування митної вартості від 09.03.2023 №UA209000/2023/900114/2 та від 13.03.2023 №UA209000/2023/900122/2 зумовила подання позивачем в порядку статті 55 Митного кодексу України заяви від 06.07.2023, до якої долучено додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та відповідні обґрунтування, зокрема: копію зовнішньоекономічного контракту №21VP01 від 08.11.2021 українською мовою з підписом і печаткою ТОВ «Сікер»; копію Договору транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022; копію Договору на перевезення (заявка-замовлення) від 07.03.2023 №034; копію Договору на перевезення (заявка-замовлення) від 07.03.2023 №035.
У відповідь на заяву від 06.07.2023 Львівською митницею 17.07.2023 надіслано лист №7.4-2/15/13-17978, яким відмовлено у скасуванні та залишено без змін рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023.
Між ТзОВ «Сікер» (покупець) та компанією «ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №TTC2208136 від 26.10.2022.
Відповідно до пункту 1.1 Контракту продавець поставляє та передає у власність покупця батути, а також їх комплектуючі, а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до пункту 3 Контракту валютою контракту є долар США (USD). Загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 2 000 000 доларів США.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту №TTC2208136 від 26.10.2022, згідно до Рахунку-фактури (інвойсу) №ТТС2308009-3 від 17.04.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 24 233, 38 доларів США.
З метою митного оформлення партії товару, позивач подав митному органу електронну митну декларацію №23UA209170046262U6 від 13.06.2023, у якій визначив митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Позивач до митного контролю, разом з електронною митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу надав зазначені у графі 44 митної декларації документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: Зовнішньоекономічний контракт №ТТС2208136 від 26.10.2022; Рахунок-проформа № ТТС2308009-3 від 02.03.2023; Рахунок-фактура (Інвойс) № ТТС2308009-3 від 17.04.2023; Банківський платіжний документ №626 від 03.03.2023; Банківський платіжний документ №758 від 16.05.2023; Договір про надання транспортних послуг №21.05.2018/124ОД від 21.05.2018; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG070623010 від 07.06.2023; Договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг №323-004406 від 06.06.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №323-004406 від 08.06.2023; Автотранспортна накладна №2105-3 від 09.06.2023; Коносамент №292292808 від 19.04.2023; Прайс-лист б/н від 02.03.2023; Інтернет-пропозиція; Висновок експерта №23/1/064 від 07.02.2023.
Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/002024.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийнято митницею рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/900482/2 від 13.06.2023.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023, № UA209000/2023/900482/2 від 13.06.2023 та відмовою №7.4-2/15/13-17978 від 17.07.2023 у скасуванні двох перших рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої - третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Суд зазначає, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Як встановлено судом, при витребуванні у декларанта додаткових документів Львівською митницею не зазначено, які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, які ознаки підробки наявні у цих документах і з чого це вбачається, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому у надісланих декларанту електронних повідомленнях було зазначено про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до статті 53 Митного Кодексу і перераховано всі, передбачені цією статтею, документи.
Вказане дає підстави стверджувати про те, що на час витребування у позивача додаткових документів митницею не було повідомлено в установленому законом порядку про наявність однієї з передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу підстав, які б свідчили про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, з яким пов'язується можливість витребування додаткових документів та вчинення дій. спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Судом встановлено, що прийняття рішень №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023 було зумовлено наявністю таких розбіжностей:
1) «Відповідно до п. 5.3 контракту №21VP01 від 08.11.2021 «Вартість тари та/чи упаковки входить до ціни товару», проте у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі №21VP01 від 03.01.2023 відсутні дані щодо складових вартості товару».
На підставі цього митний орган робить висновок про те, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Суд звертає увагу, що вказаний пункт договору узгоджуються з умовами поставки FOB та означає те, що у вартості кожного товару вже включені витрати на упаковку товару.
За умовами поставки FOB Incoterms-2010, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Отже, витрати на упаковку товару умовами поставки FOB покладається на продавця, що виключає необхідність прописувати такі відомості у проформі та комерційному інвойсі.
2) Ненадання до митного оформлення договорів на перевезення від 24.10.23 №S/2023 та від 07.03.23 №034.
Як встановлено судом з наявної у матеріалах справи митної декларації №23UA209170018588U3 від 09.03.2023, у графі 44, двічі зазначено код « 4301», під якими містяться два документи - Договір на перевезення (заявка-замовлення) від 07.03.2023 №034 та Договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022.
Позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак митний орган має право витребувати ці документи. Такої вимоги митницею не ставилось.
Позивач стверджує, що Договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022 подавався декларантом до митного оформлення за попередніми поставками.
Як видно з додатку до заяви в порядку статті 55 Митного кодексу від 06.07.2023 Договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022 та Договір на перевезення (заявка-замовлення) від 07.03.2023 №034.
3) «Контракт №21VP01 від 08.11.2021 не містить підпису і печатки ТзОВ «Сікер», що зумовило висновок митного органу про те, що він є неналежним документом та не підтверджує митної вартості товару.
Позивач стверджує, що 08.11.2021 Зовнішньоекономічний контракт від 08.11.2021 №21VP01 було складено російською мовою і подавався до митного оформлення за попередніми поставками, зокрема за митною декларацією №UA209170/2022/067136 від 01.09.2022. Проте згодом цей Контракт було перекладено українською мовою, перепідписано сторонами та скріплено печатками обох сторін.
Як видно з додатку до заяви у порядку статті 55 Митного кодексу від 06.07.2023, позивачем було долучено Контракт №21VP01 від 08.11.2021, складений українською мовою з підписом та печаткою ТзОВ «Сікер».
4) Відповідач вказав, що наданий декларантом прайс-лист містить асортимент товару згідно з інвойсом, що суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Тому такий прайс-лист містить суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції.
Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18 вказав, що «До переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки».
Така позиція Верховного Суду щодо оцінки прайс-листа дає підстави стверджувати, що митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).
Ба більше, прайс-лист не є обов'язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Судом встановлено, прийняття рішення №UA209000/2023/900482/2 від 13.06.2023 зумовлено такими розбіжностями:
1) Відповідно до п.1.2 контракту №ТТС2208136 від 26.10.2022 передбачено, що «продавець постачає товар на підставі замовлення покупця». Замовлення до митного оформлення не подавалось.
Суд вказує, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє декларант. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.
Окрім того, статтею 53 Митного кодексу визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. Водночас, частиною 5 статті 53 Митного кодексу заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Окрім того до митного контролю було подано рахунок-проформу № ТТС2308009-3 від 02.03.2023 яка по суті і виконувала роль замовлення.
2) Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що постачання товару, зазначеного у проформі інвойсах, здійснюється протягом 120 календарних днів після підписання цього Контракту. Контракт датований 26.10.2022, а проформа інвойс №ТТС2308009-3 від 02.03.2023, що перевищує термін 120 календарних днів зазначених у Контракті. У зв'язку з чим митного орган вважає, що до даного Контракту існує додаток щодо продовження термінів постачання товарів або інший договір, який не був наданий до митного оформлення.
З цього приводу суд звертає увагу на те, що за підписаним 26.10.2022 зовнішньоекономічним контрактом №TTC2208136 рахунок-проформу № TTC2308009-3 було виставлено 02.03.2023, оплату здійснено банківським платіжним документом №626 від 03.03.2023, а 19.04.2023 було відправлено товар згідно до Коносаменту №292292808 від 19.04.2023, тобто на 49 день.
Вказане спростовує твердження Львівської митниці щодо порушення строків поставки.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що строки поставки товару жодним чином не впливають на числові значення митної вартості товарів, узгоджених сторонами при укладені договору.
3) В рахунку на оплату транспортних послуг від 08.06.2023 №323-004406 зазначений договір-заявка №323-004406 від 06.06.2023, яка не надана до митного оформлення.
Як видно з гр. 44 митної декларації №23UA209170046262U6 від 13.06.2023, зазначено код « 4301», під яким міститься документ - Договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.06.2023 №323-004406.
Позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак митний орган має право витребувати ці документи. Такої вимоги митницею не ставилось.
4) У гр. 23 ЦМР від 09.06.2023 №2105-5 наявний штамп перевізника «ТзОВ Беркут», а рахунок на оплату перевезень №323-004406 від 08.06.2023 виставлений ФОП ОСОБА_1 . Будь-які документи, що визначають договірні відносини з «ТзОВ Беркут», відсутні. Графа 16 ЦМР не заповнена.
Суд звертає увагу, що на підтвердження витрат на транспортування, декларантом позивача подавались наступні документи: Договір про надання транспортних послуг №21.05.2018/124ОД від 21.05.2018; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №TG070623010 від 07.06.2023; Договір-заявка про надання транспортно- експедиційних послуг №323-004406 від 06.06.2023; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №323-004406 від 08.06.2023; Автотранспортна накладна №2105-3 від 09.06.2023; Коносамент №292292808 від 19.04.2023.
Як встановлено судом, до митного контролю позивачем було надано Договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №323-004406, укладений 06.06.2023 з ФОП ОСОБА_1 , предметом якого є надання транспортно- експедиторських послуг. ФОП ОСОБА_1 є не перевізником, а експедитором, який для виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ «Сікер» залучає таких, одним з яких є «FOP Kliemientiev Victor», вказаний у графі 23 СМR в якості перевізника.
Тому всі транспортні витрати, які поніс ТОВ «Сікер» по Договору-заявці про надання транспортно-експедиційних послуг №323-004406 від 06.06.2023 з ФОП ОСОБА_1 , включені у заявлену митну вартість у відповідності до пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу.
Отже, розбіжності що наведені митним органом в рішенні про коригування митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які с підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості, жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки саме по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Таким чином, вказані відповідачем розбіжності не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Встановлені судом фактичні обставини дають підстави стверджувати, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу, які підтверджують митну вартість товару.
Натомість відповідач не довів, що подані декларантом у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.
З огляду на те, що декларантом надано передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу документи, суд приходить до висновку, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду, що ТзОВ «Сікер» на підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу долучило усі необхідні документи.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У оскаржених рішеннях про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, що дає підстави стверджувати про необґрунтованість коригування митної вартості.
Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд вказує, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Саме така правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.
Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Встановлені судом фактичні обставини в сукупності із наявними у справі належними та допустимими доказами свідчать про необґрунтованість висновку митного органу про розбіжності у поданих до митного оформлення документах та про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом.
Відповідно абзацу третього підпункту «а» частини другої статті 55 Митного кодексу у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті.
Судом встановлено, що ТзОВ «Сікер» на виконання рішень Львівської митниці про коригування митної вартості від 09.03.2023 №UA209000/2023/900114/2 та від 13.03.2023 №UA209000/2023/900122/2 подав нові митні декларації за № 23UA20917001875U5 та декларацію за № 23UA209170019888U9, які 09.03.2023 та 13.03.2023 відповідно були оформлені митним органом та за якими позивачем сплачено податків у сумі 325295,13 грн та 326625,68 грн.
Різниця між сумою митних платежів, що позивач повинен був сплатити та сплатив внаслідок прийняття спірного рішення склала 145423,52 грн.
Незгода із рішеннями про коригування митної вартості від 09.03.2023 №UA209000/2023/900114/2 та від 13.03.2023 №UA209000/2023/900122/2 зумовила подання позивачем в порядку статті 55 Митного кодексу України заяви від 06.07.2023, до якої долучено додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та відповідні обґрунтування, зокрема: копію зовнішньоекономічного контракту №21VP01 від 08.11.2021 українською мовою з підписом і печаткою ТОВ «Сікер»; копію Договору транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022; копію Договору на перевезення (заявка-замовлення) від 07.03.2023 №034; копію Договору на перевезення (заявка-замовлення) від 07.03.2023 №035.
У відповідь на заяву від 06.07.2023 Львівською митницею 17.07.2023 надіслано лист №7.4-2/15/13-17978, яким відмовлено у скасуванні та залишено без змін рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023.
Даючи аналіз вказаної відмови, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідь не містить жодних спростувань наведених позивачем у заяві від 06.07.2023 обґрунтувань на спростування вказаних у спірних рішеннях зауважень митного органу.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023 та № UA209000/2023/900482/2 від 13.06.2023 та відмови від 17.07.2023 №7.4-2/15/13-17978.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним рішенням, суд виснує, що рішення про коригування митної вартості товару від №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023 та № UA209000/2023/900482/2 від 13.06.2023 та відмови від 17.07.2023 №7.4-2/15/13-17978 не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України для такого роду рішень, тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 491 грн 95 к, сплаченого за платіжною інструкцією №501 від 16.08.2023.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» (вул. Львівська, буд. 2, офіс 101, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, 81332, код ЄДРПОУ 40557114) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900482/2 від 13.06.2023.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343), оформлене листом від 17.07.2023 №7.4-2/15/13-17978 про відмову у скасуванні та залишенні без змін рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900114/2 від 09.03.2023 та №UA209000/2023/900122/2 від 13.03.2023.
Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» (вул. Львівська, буд. 2, офіс 101, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область, 81332, код ЄДРПОУ 40557114) 6 491 (шість тисяч чотириста дев'яносто одна) грн 95 к. судових витрат у виді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома