про повернення позовної заяви
11 березня 2024 рокусправа № 380/2583/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович , розглянувши у м.Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати неправомірними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення зі період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;
зобов'язати здійснити нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, вважаючи базовий місяць січень 2008 року.
Ухвалою суду від 07.02.2024 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання нової редакції позовної заяви із зазначенням адреси електронної пошти відповідача, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін; долучення належним чином засвідченої копії посвідчення на 1 арк. для суду та відповідача; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
04.03.2024 року від позивача надійшли нова редакція позовної заяви із зазначенням адреси електронної пошти відповідача, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін та належним чином засвідчена копія посвідчення.
Окрім того, від нього надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій він посилається на введення воєнного стану на території України.
Розглядаючи питання строків звернення до суду, судом враховано таке.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352 (далі - Закон №2352), яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Відтак, унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Суддя звертає увагу, що ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
При цьому, стаття перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 01.06.2023 року №153 позивача, призначеного наказом Командувача сухопутних військ Збройних Сил України від 23.05.2023 року №466 на посаду начальника інженерно-аеродромної служби логістики командування армійської авіації Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, який прибув з військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення та він вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з 30.05.2023 року.
Із даного позову вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
На переконання судді, вказані позовні вимоги охоплюються поняттями «заробітна плата» і «оплата праці».
Таким чином, даний спір набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які б передбачали строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
Враховуючи зазначені обставини, суддя вважає, що на дату звернення позивача до суду ст.233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ.
Оскільки позивач не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення, то до спірних правовідносин слід застосовувати процесуальний строк передбачений ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України.
Розглядаючи питання початку перебігу строку судом враховано таке.
Зміст абзацу першого ч.2 ст.122 КАС України, вказує на те, що початок перебігу строку звернення до суду пов'язується з днем коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У цьому контексті слід звернути увагу на те, що відповідно до п.1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII, з наступними змінами та доповненнями, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постанові від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22 Верховний Суд зазначив наступне: «З огляду на вказане, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п'ятої статті 122 КАС України та пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час звернення позивача до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, так як такий продовжено на строк дії карантину, який діє на теперішній час».
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено пунктом такого змісту:
« 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 року №1423) на території України карантин установлений з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, обмеження щодо застосування строків, визначених ч.2 ст.233 КЗпП України, скасовано.
Таким чином, відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року.
Так, протягом всього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право у межах строку оскаржити бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення.
Проте, до суду з даним позовом позивач звернувся із даним позовом 26.01.2024 року (конверт, в якому надійшла позовна заява)., тобто, пропустивши також і строк, установлений ст.233 КЗпП України.
В контексті питання строків звернення до суду слід також надати правову оцінку дії у часі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Як вже зазначалось вище, у зв'язку із набранням чинності 19.07.2022 року таких змін, до вимог про стягнення оплати праці почали застосовуватись строки звернення за судовим захистом.
Прикінцеві та перехідні положення не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
При цьому, внесення таких змін може вважатись поважною причиною для поновлення строку, оскільки така не залежала від волі позивача.
Проте, із набранням 19.07.2022 року чинності Законом №2352-ІХ частини перша та друга ст.233 КЗпП України діють у новій редакції й, аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм у зіставленні з нормами п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, необхідно зазначити таке:
- норми ч.5 ст.122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);
- стаття 122 КАС України, зокрема ч.5 цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;
- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати визначений у ст.233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів ч.5 ст.122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;
- з 19.07.2022 року для звернення до адміністративного суду з таким позовом, як даний, передбачений тримісячний строк (ч.1 ст.233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19.07.2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;
- відтак тримісячний строк для звернення із цим позовом до адміністративного суду завершився 19.10.2022 року.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 07.12.2023 року у справі №990/242/23, від 29.11.2023 року у справі №990/233/23.
Беручи до уваги викладені норми, а також встановлені обставини, суддя вважає, що позивачем в частині зазначених позовних вимог пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Окрім того, суддя зазначає, що у відповідності до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», суди Львівської області не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.
Таким чином, позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які він посилається у своїй заяві від 04.03.2024 року, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.47, 160, 161, 169, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартинюк Віталій Ярославович