08 березня 2024 року справа №320/34734/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (далі - відповідач та/або ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області в частині вирішення питання щодо скасування рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України»;
- скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області від 28.07.2023 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі статті 21 Закону №2235-ІІІ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області завершити процедуру щодо прийняття до громадянства, прийняти до розгляду декларацію про відмову від іноземного громадянства, оформити та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1 .
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що вчиняла всі необхідні дії для отримання громадянства України, а вихід із громадянства іншої держави не міг бути здійснений від обставин, що не залежали від неї. Позивач наголошує, що оскаржуване рішення є протиправним, а дії відповідача суперечать принципу пропорційності, обґрунтованості та вчинені без врахування всіх фактичних обставини справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 30.11.2023.
22.11.2023 в Київському окружному адміністративному суду зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від відповідача через систему «Електронний суд». У відзиві на позовну заяву представник ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 протягом двох років, починаючи з 25.01.2020 не виконала зобов'язання про припинення іноземного громадянства, що свідчить про халатне та безвідповідальне ставлення останньої до взятих на себе зобов'язань. Також представником ЦМУ ДМС у м. Києві надано суду копію матеріалів особової справи позивача.
24.11.2023 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 жодних неправдивих, недостовірних даних під час подання заяви про оформлення набуття громадянства України не подавала, відтак на переконання останнього, у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення на підставі положень статті 21 Закону України «Про громадянство».
13.12.2023 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано письмові пояснення позивача від 10.12.2023.
15.12.2023 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано письмові пояснення відповідача від 15.12.2023.
У додаткових поясненнях відповідача, зареєстрованих в Київському окружному адміністративному суді 15.12.2023, вказано про невиконання позивачем своїх зобов'язань протягом з 16.04.2020 до 16.04.2022, що і стало підставою для прийняття спірного рішення.
06.01.2024 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано аналогічний відзив на позовну заяву та додані до нього матеріали, що надійшли до суду від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 22.11.2023 через систему «Електронний суд».
26.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому містяться аналогічні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
26.01.2024 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву (уточнену), в якій представник позивача посилається на хибність тверджень відповідача щодо строків - 25.01.2022, вказує на те, що в приміщенні ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Сігал С.В. було запропоновано написати заяву про скасування рішення про оформлення громадянства України, яка була відкликана нею після отримання юридичної консультації. При цьому представник позивача вказує на відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та відсутність обставин належного повідомлення ОСОБА_1 про його прийняття.
22.02.2024 представниками сторін подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно із частиною 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Приймаючи до уваги наведене, в судовому засіданні 22.02.2024 судом протокольною ухвалою ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
06.07.1996 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Архангельськ, Російська Федерація та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Київ, Україна, укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, актовий запис №670, місце реєстрації - Центральний відділ реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї, серія НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 15). Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 .
У шлюбі ОСОБА_1 народила дитину, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - місто Київ, що підтверджується свідоцтвом про народження Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 19.03.2015 року (повторно), серія НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 16).
29.07.1999 позивач зареєстрована у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та отримала картку платника податків № НОМЕР_3 , орган який видав - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (т. 1, а.с. 14).
10.12.2004 ОСОБА_1 отримала тимчасову посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 з 21.12.2004, видана безстроково (т. 1, а.с. 18).
Надалі, 13.11.2014 позивач отримала посвідку на постійне проживання, тип РА, код держави UA, номер НОМЕР_5 , орган, що видав 8001, місце реєстрації: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 19).
07.06.2021 ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_6 зі строком дії до 16.04.2022, орган, що видав 8010 (т. 1, а.с. 17).
Відповідно до довідки №1541/2021 від 06.07.2021 (т.1, а.с.20) про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Російської Федерації, згідно з рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16.04.2020 набула громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» (далі - довідка №1541/2021).
Окреслена довідка видана до посвідки на постійне проживання НОМЕР_5 , яка видана 13.01.2014, орган, що видав - 8001 і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України - тимчасового посвідчення громадянина України (т. 1, а.с. 20).
07.02.2022 позивачем оформлено заяву про вихід з громадянства Російської Федерації (т. 1, а.с. 23) та видано їй довідку Посольства Російської Федерації в Україні від 07.02.2022, якою підтверджується, що заяву ОСОБА_1 про вихід із громадянства Російської Федерації прийнято до розгляду на підставі статті 19 частини 2 Федерального закону від 31.05.2002 №62-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації» 07.02.2022, реєстраційний номер №269100538 (т. 1, а.с. 22).
28.06.2023 Шевченківським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області підготовлено Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , в пункті 7 якого в якості підстави для скасування рішення зазначено наступне: «Громадянство України набуто внаслідок подання неправдивих відомостей, а саме внаслідок невиконання зобов'язання, взятого ОСОБА_1 25.01.2020 у зобов'язанні припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України і подати до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, яким 07.06.2021 ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення громадянина України серія НОМЕР_7 , документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. У разі не отримання ОСОБА_1 з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства російської федерації, вищезазначена особа зобов'язалась подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави. У строк з 16.04.2020 по 16.04.2022 зобов'язання припинити громадянство російської федерації ОСОБА_1 не виконано».
Тут і надалі Подання (т. 1, а.с. 130-131).
На підставі подання Шевченківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 від 28.06.2023 Шевченківським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області підготовлено та підписано рішення наступного змісту: «Рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 16.04.2020 про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , 30.01.1969 у зв'язку скасувати з тим, що громадянство України набуто внаслідок подання неправдивих відомостей, а саме внаслідок невиконання зобов'язання, взятого ОСОБА_1 у зобов'язанні припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України, а незалежних від ОСОБА_1 причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства немає. Вказане рішення погоджено заступником начальника Управління з питань громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та затверджено начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 28.07.2023.
Тут і надалі - оскаржуване рішення (т.1, а.с.130-131).
Супровідним листом Шевченківський відділ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 28.06.2023 №23055/1/8010-23 направив на адресу ЦМУ ДМС у м. Києві копію справи та подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 132).
28.07.2023 відповідачем складено довідку вих. №21-25/2023 про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка російської федерації, в якій вказано, що ОСОБА_1 набула громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а саме ОСОБА_1 не виконане зобов'язання, подане нею 25.01.2020 у зобов'язанні припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України і подати до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, яким 07.06.2021 ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення громадянина України серія НОМЕР_7 , документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. У разі не отримання ОСОБА_1 з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства російської федерації, вищезазначена особа зобов'язалась подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави. У строк з 16.04.2020 по 16.04.2022 зобов'язання припинити громадянство російської федерації ОСОБА_1 не виконано» (т. 1, а.с. 131, зворотній бік аркушу).
Листом від 28.07.2023 №8010.4.2-27381/80.3-23 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення щодо скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та рекомендовано отримати довідку про припинення громадянства України (т. 1, а.с. 203).
18.08.2023 відповідачем складено довідку №25/23 про припинення громадянства України, видану ОСОБА_1 , у відповідності до якої рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 28.07.2023 оформлено припинення її громадянства України відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України» (т. 1, а.с. 244 (зворотній бік аркушу)).
ОСОБА_1 вважає дії відповідача протиправними, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню, звернулась до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III).
Відповідно до визначень, які містить частина 1 статті 1 Закону №2235-III громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону №2235-III громадянство України набувається за територіальним походженням.
Частиною 1 статті 8 Закону №2235-III врегульовано, що особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-III (у редакцій, чинній станом на час набуття позивачем громадянства України - 16.04.2020) особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Частинами 5-8 статті 8 Закону №2235-III (у редакцій, чинній станом на час набуття позивачем громадянства України - 16.04.2020) іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також від осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
У той же час, частиною 5 статті 8 Закону №2235-III (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Між тим, Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215
(в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 №588/2006) затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Згідно з пунктом 24 Розділу II Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:
а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);
в) один із таких документів:
- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Пунктом 119 Порядку №215 визначено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Разом з цим, пунктом 117 Порядку №215 у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.
Аналіз вказаного, у взаємозв'язку із положеннями частини 5 статті 8 Закону №2235-III дає суду підстави дійти до висновку, обов'язковою умовою набуття громадянства України іноземцем є подання ним зобов'язання припинити іноземне громадянство та виконання його протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України шляхом подання відповідного документу, а в разі не можливості його отримання - подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Тобто, іноземець, подаючи зобов'язання про припинення іноземного громадянства, має вчинити активні дії з метою отримання та надання документу уповноваженого органу відповідної держави про вихід із громадянства іноземної держави до уповноваженого органу України або, у разі не можливості отримання такого документу, з незалежних від нього причин - подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, дворічний строк для вчинення таких дій розпочинається не з моменту подання іноземцем заяви про набуття громадянства України та прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України, а з моменту реєстрації іноземця громадянином України.
Слід вказати, що даний строк не змінювався у період з дати набуття позивачем громадянства України і станом на час вирішення спору по суті.
Як свідчать матеріали справи, 25.01.2020 позивачем, яка є громадянкою Російської Федерації, до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області подано заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням (т. 1, а.с. 134, а.с.135, зворотній бік).
Підставою для подання такої заяви вказано наступні обставини: Батько народився на території України.
На підтвердження вказаних обставин позивачем до заяви від 25.01.2020 додано такі документи:
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_8 , виданого Приморським міжтериторіальним відділом агентства ЗАГС Архангельської області 24.04.2018 року (повторне), де батьком вказаний ОСОБА_6 , національність - росіянин, матір'ю - ОСОБА_7 , національність - росіянка (т.1, а.с.146-147);
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , серія НОМЕР_9 від 29.01.2013, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмільнику Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області (т.1, а.с.148, зворотній бік);
- довідку Жданівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 23.03.2018 № 316 яка видана про те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , українець за національністю, уродженець села Семки Хмільницького району Вінницької області (т.1, а.с.149);
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком якого є ОСОБА_9 , українець, матір'ю - ОСОБА_10 , українка (т.1, а.с.149-150);
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть щодо ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті: Україна, Вінницька область, місто Хмільник (т.1, а.с.150-151);
- копію експертного висновку від 23.05.2018 №056/64-п Українського бюро лінгвістичних експертиз на запит громадянина Росії ОСОБА_1 , відповідно до якого українські записи прізвища ОСОБА_11 / ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та російський запис ОСОБА_13 /Ошовская у документах, наданих для експертизи є ідентичними (т.1, а.с.151, зворотній бік);
- копію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04.11.2019 у справі №761/29782/19, яке набрало законної сили 05.12.2019, яким встановлено факт родинних зв'язків, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 при складанні актового запису про смерть якого вказано прізвище як ОСОБА_14 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.152-153).
Надані документи підтверджують, що батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який народився в селі Семки Хмільницького району Вінницької області, що є підставою для набуття громадянства України позивачкою за територіальним походженням (батько позивача народився на території України).
25.01.2020 ОСОБА_1 підписано зобов'язання припинити іноземне громадянство за формою 10, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Російської Федерації, зобов'язалася протягом двох років з моменту набуття нею громадянства України припинити громадянство Російської Федерації і подати до органу, що видав їй тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства Російської Федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави.
При цьому, позивач у вказаному зобов'язані погодилась з тим, що у разі неотримання нею з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства Російської Федерації вона зобов'язана подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина Російської Федерації до уповноваженого органу цієї держави (т. 1, а.с. 145).
16.04.2020 Шевченківським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-III ОСОБА_1 , яке було затверджено начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 16.04.2020.
Як вже було вказано судом вище, відповідно до довідки №1541/2021 від 06.07.2021 про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Російської Федерації, згідно з рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16.04.2020 набула громадянства України на підставі частини 1 статті 8 Закону №2235-III.
Згідно із розпискою №1541/2021 ОСОБА_1 отримала довідку №1541/2021 від 06.07.2021 про реєстрацію особи громадянином України та з порядком оформлення документа, що посвідчує громадянство України ознайомлена (т. 1, а.с. 160).
Суд вказує, що рішення про оформлення громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-III ОСОБА_1 оформлено 16.04.2020, а не 25.01.2020, як про те вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.
Варто відмітити, що 25.01.2020 є датою звернення позивача із заявою про набуття громадянства України, а не датою рішення суб'єкта владних повноважень щодо його набуття іноземцем, відтак стверджувати, що відлік дворічного строку для припинення іноземного громадянства Російської Федерації розпочинається з дати звернення ОСОБА_1 із заявою про набуття громадянства України, а саме з 25.01.2020, не відповідає положенням Закону №2235-III (у редакцій, чинній станом на час набуття позивачем громадянства України - 16.04.2020, так і станом на час прийняття оскаржуваного рішення).
Більше того, суд наголошує, що обов'язок виконати зобов'язання про припинення громадянства іноземної держави виникає з моменту реєстрації іноземцем громадянином України, що в даному випадку мало місце 06.07.2021.
Отже, на переконання суду, враховуючи положення частини 5 статті 8 Закону №2235-III відлік дворічного строку виконання іноземцем (позивачем) зобов'язання з припинення громадянства іноземної держави розпочинається безпосередньо з дати її реєстрації громадянином України, тобто з 06.07.2021 та закінчується 06.07.2023.
Відтак твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що термін виконання зобов'язання про припинення громадянства Російської Федерації позивачем розпочався 25.01.2020, є помилковими.
Разом з цим, як вже встановлено судом, 07.02.2022 позивачем оформлено заяву про вихід з громадянства Російської Федерації (т. 1, а.с. 23) та видано їй довідку Посольства Російської Федерації в Україні від 07.02.2022, якою підтверджується, що заяву ОСОБА_1 про вихід із громадянства Російської Федерації прийнято до розгляду на підставі статті 19 частини 2 Федерального закону від 31.05.2002 №62-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації» 07.02.2022, реєстраційний номер №269100538 (т. 1, а.с. 22).
Тобто, в межах дворічного строку позивач вчинила дії щодо виконання свого зобов'язання щодо припинення громадянства Російської Федерації, а саме звернулась із відповідною заявою про вихід з громадянства Російської Федерації, подавши її до Посольства Російської Федерації в Україні 07.02.2022.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 до прийняття Посольством Російської Федерації в Україні заяви про її вихід з громадянства Російської Федерації від 07.02.2022 передували численні звернення позивача засобами електронної пошти з метою запису на прийом для вирішення питання щодо виходу з громадянства Російської Федерації, датовані 2021-2022 роками (т. 1, а.с. 116-118, а.с. 176а-179).
Разом з цим, в межах розгляду даної адміністративної справи не можливо оминути загальновідомий факт, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Дія воєнного стану, згідно з Указами Президента №133/2022 від 14.03.2022, №259/2020 від 18.04.2022, №341/22 від 17.05.2022, №573/2020 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024 і триває і на даний час.
Відповідно до заяви Міністерства закордонних справ України щодо розриву дипломатичних відносин з Російською Федерацією, опублікованої 24.02.2022 о 11:52 (https://mfa.gov.ua/news/zayava-mzs-ukrayini-shchodo-rozrivu-diplomatichnih-vidnosin-z-rosijskoyu-federaciyeyu) Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Отже, з 24.02.2022 будь-які дипломатичні відносини з Російською Федерацією є припиненими.
Між тим, як свідчать матеріали справи, позивач зверталась 18.05.2022 до Генерального консульства Російської Федерації в Познані (Республіка Польща) щодо виходу з громадянства Російської Федерації, за результатами розгляду якої листом від 17.06.2022 №555 Генеральне консульство Російської Федерації в Познані (Республіка Польща) повідомило заявницю про те, що заява про вихід із громадянства Російської Федерації була подана 07.02.2022 до Посольства Росії в Україні та у зв'язку з евакуацією російських закордонних закладів в Україні така заява розглянута не була в установленому порядку для міжвідомчого погодження з МВС Російської Федерації та ФСБ Росії, відтак рішення прийнято не було (т. 1, а.с. 31).
Відповідно до відповіді Генерального консульства Російської Федерації у Франкфурті-на-Майні від 30.05.2022 на заяву позивача про вихід із громадянства Російської Федерації повідомлено про аналогічні обставини, які зазначені судом вище та вказано про те, що документи ОСОБА_1 про вихід з громадянства Російської Федерації в Генеральному консульстві Російської Федерації у Франкфурті-на-Майні відсутні. ОСОБА_1 запропоновано повторно звернутися з цим питанням до Міністерства закордонних справ Росії через електронну пошту (т. 1, а.с. 32).
Також, судом встановлено, що позивач зверталась до Генерального консульства Росії в Нью-Йорку із заявою про завершення процедури виходу з громадянства Російської Федерації та видачу відповідної довідки, за результатами якої електронною поштою заявницю повідомлено, що відповідно до діючого регламенту процес завершення виходу з громадянства можливе лише в тій країні, в якій було подано заяву.
У вказаній відповіді позивачу запропоновано повторно подати документи для виходу в громадянства Російської Федерації через Генеральне консульство Російської Федерації в Нью-Йорку при наявності всіх документів, зазначених на їх сайті, а також за підтвердження легального статусу перебування на території США (грінкарт чи американський паспорт) (т. 1, а.с. 33-36).
В листі від 16.05.2022 №12032/кд-гр Міністерством закордонних справ Російської Федерації на заяву ОСОБА_1 від 12.05.2022 повідомлено, що розгляд заяви про вихід із громадянства Російської Федерації буде відновлено після відновлення діяльності закордонних закладів в Україні (т. 1, а.с. 38).
Окрім цього в матеріалах справи міститься лист Міністерства закордонних справ Російської Федерації від 02.06.2022 №13988/кд-гр, яким надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 24.05.2022 за №П48-102884, а також звернень від 25.05.2022, 29.05.2022, якою повідомлено останню, що рішення за її заявою від 07.02.2022 не приймалось та вона може звернутися із питанням щодо виходу із громадянства Російської Федерації в дипломатичне представництво чи консульство Російської Федерації при наявності документа, який підтверджує дозвіл на проживання в іноземній державі (т. 1, а.с. 37).
Згідно листа Міністерства закордонних справ Російської Федерації від 01.09.2022 №23226/кд-гр ОСОБА_1 повідомлено про надання їй раніше відповіді по суті порушених питань листом від 02.06.2022 №13988/кд-гр. Крім цього позивачу роз'яснено, що розгляд заяв про вихід із громадянства Російської Федерації у спрощеному порядку відноситься до дипломатичних представництв і консульських закладів Російської Федерації, а консульський департамент Міністерства таких повноважень не має (т. 1, а,с. 40).
Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зверталася до Генеральної прокуратури Російської Федерації 31.08.2022 із скаргою на бездіяльність Міністерства закордонних справ Російської Федерації в частині розгляду заяви від 07.02.2022 про вихід її з громадянства Російської Федерації та просила надати відповідну довідку (т. 1, а.с. 28-29).
11.01.2023 позивач повторно звернулась до Міністерства закордонних справ Російської Федерації, в якому просила прийняти рішення про вихід її з громадянства Російської Федерації та видати відповідну довідку (т. 1, а.с. 24-27).
Аналіз вказаних обставин свідчить про те, що як станом на час прийняття спірного рішення, так і станом на час вирішення спору по суті, процедура виходу ОСОБА_1 з громадянства Російської Федерації не завершена.
Відповідно до статті 1 Закону №2235-III зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про те, що обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є факт звернення/прийняття клопотання такої особи уповноваженим органом держави її громадянства, в даному випадку Російською Федерацією.
Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, зокрема прийняття посольством Російської Федерації в Україні заяви ОСОБА_1 про вихід з громадянства Російської Федерації від 07.02.2022 (в межах дворічного строку з моменту набуття громадянства України), військової агресії Російської Федерації проти України та розірвання у зв'язку із цим будь-яких дипломатичних відносин з країною агресором, вжиття ОСОБА_1 активних дій з метою завершення даної процедури, суд вважає, що позивачем не отримано документ про припинення іноземного громадянства з незалежних від неї обставин.
Частиною 1 статті 21 Закону №2235-III регламентовано, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Відповідно до пунктів 96-97 Порядку №215 подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до територіального органу Державної міграційної служби України.
Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.
Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
Аналіз вказаного дає суду підстави, серед іншого, дійти до висновку, що у разі невиконання іноземцем зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) та/або зобов'язання в декларації про відсутність іноземного громадянства, рішення про оформлення громадянства України скасовується.
Суд нагадує, що до моменту прийняття відповідачем оскаржуваного рішення позивач вчиняла активні дії щодо завершення процедури виходу з громадянства Російської Федерації, однак не отримала документи на підтвердження завершення такої процедури, відтак настали обставини реалізації іноземцем його права на набуття громадянства України шляхом подання ним декларації про відмову від іноземного громадянства.
18.04.2023 позивач подала до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області заяву від 18.04.2023, в якій просила скасувати громадянство України у зв'язку з неможливістю виходу з громадянства РФ (т.1, а.с.106).
В судовому засіданні позивачкою зазначено, що вказану заяву вона подала під тиском працівника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області, прізвище якого не знає, який залякував позивачку тим, що у разі неподання такої заяви позивача буде депортовано з території України в Російську Федерацію.
У той же час, в матеріалах справи міститься лист ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області від 26.04.2023 №С-7221/6/8010-23/8010.4.2/1450-23 (т.1, а.с.21), яким повідомлено позивача, що ним доручено Шевченківському відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області оформити подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_15 на підставі статті 21 Закону №2235-III.
Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 29.06.2023 подано відповідачу заяву про відкликання заяви від 18.04.2023 без виконання, яка отримана ним 29.06.2023 вх. С-21/6/8036-23 (т. 1, а.с. 109).
Відповіді на подану позивачем 29.06.2023 заяву про відкликання заяви ОСОБА_1 від 18.04.2023 без виконання позивачем не отримано, а відповідачем така не готувалась.
Листом від 25.07.2023 №С-1224/6/8010-23/8010.4.2/2693-23 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що 28.06.2023 на розгляд ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання Шевченківського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 та яке на даний час перебуває на розгляді в управлінні з питань громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (т. 1, а.с. 104-105).
При цьому, вказаним листом повернуто позивачу заяву від 18.04.2023.
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що станом на час прийняття спірного рішення відповідач був обізнаний про обставини відкликання ОСОБА_1 заяви від 18.04.2023 про скасування громадянства України, відтак посилання на зазначене у відзиві на позовну заяву суд вважає такими, що не можуть свідчити про правомірність оскаржуваного рішення.
Окрім цього, в матеріалах справах міститься заява позивача про прийняття громадянства України на підставі декларації від 18.04.2023 та від 29.06.2023, до яких було долучено декларації про відмову від іноземного громадянства від 18.04.2023 та від 29.06.2023.
У письмових поясненнях від 13.12.2023 (т. 1, а.с. 176-183) ОСОБА_1 вказала, що декларацію про відмову від громадянства іноземної держави від 18.04.2023 разом із заявою відповідачем прийнято не було, аналогічну декларацію від 29.06.2023 разом із заявою було зареєстровано, зі слів позивача, разом із заявою про відкликання заяви від 18.04.2023, яка подана ОСОБА_1 відповідачу 29.06.2023.
Суд вказує, що доказів, які б спростовували наведене ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області до суду не надано.
При цьому, при вирішенні даного спору, суд критично сприймає посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо недбалого та безвідповідального ставлення ОСОБА_1 до підписаного нею зобов'язання про вихід із іноземного громадянства та до вимог чинного законодавства, адже наведене спростовується фактичними обставинами справи.
Більш того, суд наголошує, що в матеріалах справи міститься заява позивача на адресу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 11.02.2022, у відповідності до якої остання просила не скасовувати рішення про оформлення громадянства України у зв'язку із тривалим розглядом заяви про вихід з громадянства іноземної держави - Російської Федерації, до якої було долучено довідку про подання нею заяви та документів на вихід з громадянства іноземної держави (т. 1, а.с. 161).
Суд, детально дослідивши матеріали даної адміністративної справи, вважає, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення передчасно, не враховуючи всіх фактичних обставин справи, у тому числі військової агресії Російської Федерації проти України, що унеможливило завершення позивачем процедури виходу із громадянства іноземної держави.
Окрім цього, при вирішенні даного спору по суті, на переконання суду, доцільним є також врахування тих обставин, що позивач має сталі зв'язки з Україною, які проявляються наступним чином:
- чоловіком позивача є громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Київ, шлюб з яким укладено 06.07.1996 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, актовий запис №670, місце реєстрації - Центральний відділ реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї, серія НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 15);
- має сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в Україні, що підтверджується свідоцтвом про народження Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 19.03.2015 року (повторно), серія НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 16), який є учнем 8 класу ПО «Заклад загальної середньої освіти I-III ступеня: Ліцей «Греміум»,
- позивач має посвідчення водія, видане 5 ДАІ ГУ - УМВС України в м. Києві 08.06.2004,
- позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків;
- зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.01.2017 (т. 1, а.с. 80-81),
- позивач є платником єдиного податку, що підтверджується витягом №2226563400591 з реєстру платників єдиного податку від 28.06.2022 (т. 1, а.с. 82);
- працевлаштована в Україні з 1999 року, що підтверджується відомостями трудової книжки та реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (т.1, а.с.83-89, 96-99);
- ОСОБА_1 володіє земельною ділянкою, розташованою в АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2017 (т. 1, а.с. 43).
Згідно із частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 10.06.2021 у справі «Алієв проти України» (заява №78228/14), суд вказав, що потрібно визначити, чи було втручання «згідно із законом», чи виправдовувалося однією або декількома законними цілями, наведеними в цьому пункті, та чи було «необхідним у демократичному суспільстві» (див., наприклад, рішення у справі «Озділ та інші проти Республіка Молдова» (Ozdil and Others v. the Republic of Moldova), заява № 42305/18, пункт 63, від 11 червня 2019 року).
Згідно із частиною 1 статті 7 Європейської конвенції про громадянство, ратифікованої із застереженням та заявою Законом №163-V від 20.09.2006, держава учасниця не може передбачати у своєму внутрішньодержавному праві втрату її громадянства ex lege або на ініціативу держави-учасниці, за винятком таких випадків: b) набуття громадянства держави-учасниці внаслідок шахрайських дій, подання неправдивих відомостей або приховування будь-якого суттєвого факту, що має відношення до заявника.
Суд вказує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував фактичних обставин не можливості надання заявником (позивачем) документу про вихід із громадянства іноземної держави - Російської Федерації, хоча про такі йому було достеменно відомо.
На переконання суду, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, приймаючи рішення про скасування ОСОБА_1 рішення про набуття нею громадянства України за територіальним походженням, діяв передчасно та фактично позбавив останню можливості реалізувати своє право шляхом подання декларації про відмову від громадянства іноземної держави, не прийнявши останню до розгляду.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2022 №389, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.12.2022 за №1559/38895, «Про затвердження зразків документів, які подаються за кордоном для встановлення належності до громадянства України, перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України», адже останній набрав чинності 23.12.2022.
Дані посилання відповідача не корелюються із підставами скасування рішення про оформлення громадянства України позивачу в частині строків не виконання зобов'язання з припинення громадянства України, які вказані в оскаржуваному рішенні з 16.04.2020 до 16.04.2022.
Таким чином, дані твердження не можуть вказувати на правомірність прийнятого ним рішення.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд наголошує, що ані оскаржуване рішення, ані відзив на позовну заяву не містять в собі будь-яких відомостей про наведення позивачем недостовірних та/або неправдивих відомостей при поданні заяви про оформлення громадянства України, а безпосередньо таке рішення прийнято ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням фактичних обставин справи.
Беручи до уваги викладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, відтак є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Як наслідок, суд вважає протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області в частині вирішення питання щодо скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України».
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд вказує про таке.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України, то суд зазначає, що позов у цій частині не підлягає до задоволення з огляду на передчасність таких позовних вимог, оскільки, паспорт громадянина України, серед іншого, видається лише після припинення особами іноземного громадянства або в разі подання, прийняття та розгляду відповідним територіальним органом ДМС України декларацій про відмову від іноземного громадянства.
З аналогічних підстав суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області завершити процедуру щодо прийняття до громадянства України, оскільки першочерговим є прийняття та розгляд останнім декларації про відмову позивача від громадянства іноземної держави.
Разом з цим, враховуючи те, що відповідачем жодним чином не спростовано обставини не подання позивачем декларації про відмову від громадянства іноземної держави, суд з метою повного та всебічного захисту порушених прав останньої вважає наявними підстави для зобов'язання останнього прийняти до розгляду та розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття громадянства України на підставі декларації від 29.06.2023 та декларацію про відмову від іноземного громадянства від 29.06.2023 в порядку та спосіб, встановлений законом.
Суд відмічає, що при обранні способу захисту прав позивача у даному випадку суд враховує приписи статті 245 КАС України та зазначає таке.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17 та від 10.04.2019 у справі № 826/11251/18.
Отже, за встановлених обставини справи, суд вважає, що даний спосіб захисту порушеного права позивача є виправданим та таким, що забезпечить ефективний захист та відновлення її порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 1 статті 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 ЗУ №3674-VI).
При цьому, суд звертає увагу на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Така правова позиція викладена, зокрема в Довідці про аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», затвердженій Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 №2.
Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, та те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується, сума сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн. (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0266910023 від 28.09.2023) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України».
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 28.07.2023 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 16.04.2020 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
4. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області прийняти до розгляду та розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про прийняття громадянства України на підставі декларації від 29.06.2023 та декларацію про відмову від іноземного громадянства від 29.06.2023 в порядок та спосіб, встановлений законом з урахуванням висновків суду, наданих у рішенні.
5. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4А, код ЄДРПОУ 42552598) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 08.03.2024 року.
Суддя Кушнова А.О.