11 березня 2024 року м. Київ №640/3998/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції України
про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на посаді, -
І. Зміст позовних вимог.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 грудня 2021 року № 816 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині пункту 2 щодо притягнення інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 29.12.2021 року № 1908 о/с «Про особовий склад» щодо звільнення інспектора взводу № 2 роти №1 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правового берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем не дотримано порядку проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №1908 від 19.09.2023 р. Так, позивач категорично заперечує, що він порушував службову дисципліну. Під час проведення службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла хибного висновку про вчинення дисциплінарного проступку під час несення служби. Висновки службового розслідування гуртуються виключно на припущеннях, а вид дисціплінарного стягнення застосований за результатами розслідування є неспівмірний та надмірний. Матеріали службового розслідування не містять відомостей про ступінь тяжкості дисциплінарного проступку та чи заподіяв він шкоду. Таким чином, в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступки, який тягне за собою накладення відповідного дисциплінарного стягнення. З урахуванням наведеного та виходячи з аналізу всіх встановлених обставин, позивач вважає, що відповідачем прийнято рішення без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття та з порушенням вимог чинного законодавства.
Від відповідача у встановлений судом строк до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що до позивача було правомірно, обґрунтовано та пропорційно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, адже за результатом службового розслідування у діях позивача було встановлено факт порушення службової дисципліни, що виразився у порушенні пунктів 1, 3-5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395.
Разом з тим, під час службового розслідування було встановлено наявність порушень положень законів України та інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів та посадових інструкцій, зокрема, пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 12 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ, абзацу першого, другого, третього та десятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, підпунктів 1, 10 та 11 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції інспектора роти № 1 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 25 жовтня 2018 року № 4688, пункту 5 розділу II «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року № 28/32999, абзацу 6 пункту 11 розділу І наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 серпня 2017 року № 718 «Про затвердження Правил носіння однострою поліцейських», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 вересня 2017 року за № 1122/30990, пункту 4 розділу І, пунктів 1, 2, 5 та 9 розділу III, у зв'язку з чим, було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022 заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто позивачу.
27.06.2022 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2022 повернуто заяву позивача про збільшення позовних вимог, а також клопотання про поновлення строку на звернення до суду та клопотання витребування доказів - без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - відмовлено.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 03.01.2023 №03-19/611/23 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/3998/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 у період з 04.07.2015 по 29.12.2021 проходив службу в Національній поліції України на посаді інспектора роти №2 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
10 серпня 2021 року до УПП у місті Києві ДПП від інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП лейтенанта поліції Г.Дуліна надійшов рапорт (вх. №1781вн/41/11/2-2021) про те, що 01 серпня 2021 року працівниками відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у місті Києві ДПП встановлено, що близько 03:15 год. 01 серпня 2021 року наряд 0115, у складі позивача та інспектора взводу № 1 роти №1 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 вчинили порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку.
З метою встановлення причин та обставин можливого вчинення інспектором роти №2 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом ОСОБА_1 та інспектором лейтенантом поліції ОСОБА_2 під час здійснення ними 01.08.2021 контролю за дотриманням Правил дорожнього руху, Департаментом патрульної поліції прийнято наказ від 01.09.2021 №1940 «Про призначення проведення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків».
Так у ході службового розслідування комісією встановлено, що позивач та ОСОБА_2 на службовому авто ТОYОТА РRIUS, номерний знак НОМЕР_1 , почали рух за автомобілем ВМW Х5, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 та здійснили його зупинку за порушення правил дорожнього руху. Під час опрацювання записів відеореєстратора встановленого у службовому автомобілі ТОYОТА РRIUS наряду 0115 виявлено, що після зупинки автомобіля ВМW Х5, номерний знак НОМЕР_2 , позивач та інспектор ОСОБА_2 підійшли до автомобіля, взяли речі схожі на документи у водія і через 30 секунд повернулись до службового автомобіля, після чого орієнтовно через 20 секунд повернулись знову до автомобіля порушника. Відразу після чого автомобіль ВМW Х5, номерний знак НОМЕР_2 , поїхав з місця події. Проте о 03:30 год. 01 серпня 2021 року водія ОСОБА_3 повторно було зупинено за порушення правил дорожнього руху, а під час спілкування виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та проведено огляд на стан сп'яніння, результат якого показав 1,13 %.
Під час спілкування
У свою чергу ОСОБА_3 почав пропонувати наряду неправомірну вигоду в розмірі 100 доларів США за не складання адміністративних матеріалів за ст.130 КУпАП (після повідомлення останньому про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди - протиправні пропозиції припинив) разом з тим повідомив, що декілька хвилин назад його вже зупиняв нарад поліції на автомобілі ТОYОТА РRIUS і з ними йому вдалось домовитись про не складання адміністративних матеріалів за 100 доларів США.
Перевіряючи обставини можливого правопорушення допущеного позивачем та інспектором Банковським І.І. комісією встановлено, що попри вчинене водієм ОСОБА_3 адміністративного правопорушення за яке передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, позивачем та інспектором Банковським І.І. не вжили заходів щодо притягнення порушника до відповідальності.
Враховуючи вищевстановлене комісією переглянуті відеозаписи відзняті нарядом 0115, протягом зміни з 31 липня 2021р. на 01 серпня 2021р. на портативний відео реєстратор серії АА №00117 з якого встановлено що протягом зміни вказаний портативний відеореєстратор вимикався лише 6 разів. Нарядом 0115 зафіксовано відпрацювання 2 викликів з 8 відпрацьованих та частково момент винесення постанов стосовно 3 водіїв з 6 притягнутих до адміністративної відповідальності.
При цьому відеозапис під час спілкування з водієм ОСОБА_3 , розгляд справи про адміністративне правопорушення не фіксувався.
Крім того комісією встановлено, що нарядом під час виконання службових обов'язків не використовувалися засоби індивідуального захисту (респіратори або медичні маски) та не дотримано однострою.
Під час проведення службового розслідування 31.10.2021 року позивач відмовився про надання пояснень про що складено акт фіксації відмови.
Також судом встановлено, що службове розслідування наказом начальника Департаменту патрульної поліції №1249 від 30.09.2021 було продовжене.
Згідно п.3 висновку службового розслідування, затвердженого начальником управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 06.12.2021 року лейтенантом поліції ОСОБА_4 , за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 12 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ, абзацу першого, другого, третього та десятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, підпунктів 1, 10 та 11 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції інспектора роти № 1 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 25 жовтня 2018 року № 4688, пункту 5 розділу II «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року № 28/32999, абзацу 6 пункту 11 розділу І наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 серпня 2017 року № 718 «Про затвердження Правил носіння однострою поліцейських», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 вересня 2017 року за № 1122/30990, пункту 4 розділу І, пунктів 1, 2, 5 та 9 розділу III, пунктів 1, 3-5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до інспектора взводу роти №2 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом ОСОБА_1 запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.
Пунктом 2 наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 06 грудня 2021 року №816 «Про застосування до працівників УПП у місті Києві ДПП дисциплінарних стягненнь» до інспектора взводу роти №2 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 29.12.2021 року № 1908 о/с «Про особовий склад» відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Не погодившись із вищезазначеними наказами, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ключовим питанням у спірних правовідносинах є наявність або відсутність дисциплінарного проступку позивача під час виконання службових обов'язків.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018р.
Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч.1-2 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Поняття службової дисципліни закріплено ст.1 Дисциплінарного Статуту, де зазначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 3 ст.1 Дисциплінарного Статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Судом з висновку службового розслідування, затвердженого начальником Департаменту патрульної поліції 06.12.2021 встановлено, що 01.08.2021 позивач перебував на чергуванні та здійснював контроль за дотриманням Правил дорожнього руху відповідно до службових обов'язків. Позивач помітивши, що транспортним засобом ВМW Х5, номерний знак НОМЕР_2 здійснивши поворот ліворуч з другої полоси руху (по якій рух дозволено лише прямо) чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» Правил дорожнього руху, разом з ОСОБА_2 зупинили вказаний транспортний засіб.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону передбачено, що поліції відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Суд зазначає, що підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Позивач у позовній заяві стверджував, що справа про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності водія ВМW Х5, н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 ним була закрита за малозначності вчиненого адміністративного правопорушення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Таким чином за порушення вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» Правил дорожнього руху передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП і не встановлює іншого виду відповідальності ніж накладення штрафу.
Крім того суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 222 КУПАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 та інше.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Нормами частини першої статті 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до частини четвертої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. А у частині шостій цієї статті зазначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (постанова). На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
При цьому наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі Інструкція №1395).
Відповідно п. 4 розділу І Інструкції №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Частиною другою статті 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
У частинах першій-третій статті 285 КУпАП зазначено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції №1395.
Аналізуючи вищевикладені норми судом вбачаєтеся, що провадження у справах про адміністративні правопорушення - це комплекс процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у відповідності з законодавством. Таке провадження має 4 стадії: порушення справи та адміністративне розслідування; розгляд і прийняття рішення у справі; оскарження та опротестування (прокурором) прийнятого рішення; виконання постанови.
Суд вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення це не швидкоплинний процес і потребує певного часу.
Проте як вбачаєтеся з відеозапису відеореєстратора встановленого у службовому автомобілі ТОYОТА РRIUS наряду 0115, який зафіксував порушення Правил дорожнього руху, позивач з напарником зупинивши транспортний засіб спілкувалися приблизно півхвилини, що вочевидь є неможливим проміжком часу для розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому будь яких постанов за наслідками розгляду складено не було.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі не складено матеріалів справи про справи про адміністративне правопорушення, не здійснено розгляд справи та безпідставно закрито справу.
Поряд з цим судом встановлено, що позивачем не здійснювалось фіксування портативним відеореєстратором не лише вищезазначеної події але і інші відпрацювання під час чергування з 31.07.2021 на 01.08.2021, суд зазначає наступне.
Так в Україні, на підставі п. 9 частини першої ст. 31, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» 2, з метою забезпечення організації застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису діє наказ МВС України від 18 грудня 2018 р. №1026 про затвердження «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису»
Даною Інструкцією врегульовано питання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, врегульовано Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису,
Частиною 5 розділу ІІ «Порядок застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів» вказаної Інструкції передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Суд зауважує, що законність - важливий принцип діяльності поліції. Цей принцип виражається як у правоохоронній діяльності поліції, так і в тому, що ця діяльність здійснюється на основі чіткого та неухильного дотримання законів і підзаконних нормативних актів. Національна поліція України, охороняючи громадський порядок, захищаючи в межах своїх повноважень життя, здоров'я та свободи громадян, власність від протиправних посягань, тим самим послідовно забезпечує законність в Україні. Сама діяльність Національної поліції України базується на суворому дотриманні Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», інших законодавчих та підзаконних актів. Діяльність поліції здійснюється публічно і стосується інтересів багатьох громадян. Тому будь-які порушення законності завдають збитків інтересам громадян, а отже, і всій державі.
При цьому професіоналізм, компетентність у роботі поліцейського є не лише ефективністю, а й законністю, необхідністю дотримання відповідних юридичних правил та процедур, певних стандартів для обрання методів, стратегії й тактики поліцейської роботи, зорієнтованої на захист прав людини.
Згідно з розділом VII передбачено обов'язки працівника поліції, пов'язані із застосуванням технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, зокрема, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторон- ніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції. Безперечно, письмові документи є цінними джерелами доказової інформації, яка використовується в діяльності поліцейського, але ці джерела мають один недолік - у них відсутній елемент наочності та гласності. На рівні міжнародних договорів питання відеоспостереження загалом регулюються Конвенцією Ради Європи «Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних», яка встановлює загальні стандарти, та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод у частині захисту права на повагу до приватного і сімейного життя. Матеріали об'єктивної фіксації технічними засобами правоохоронної діяльності, з одного боку, стають документальним підтвердженням, яке використовується в превентивній діяльності з охорони публічного порядку, а з другого - дисциплінує діяльність правоохоронця і взагалі громадян
Поряд з цим суд акцентує на тому, що відеозйомка фіксує не лише факт правопорушення чи фізичного впливу на поліцейського з боку порушника, але й контекст, у якому відбулася подія.
Тому для цього слід зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність. Зокрема, згідно з вимогами, зазначеними в ст. 29 Закону України "Про національну поліцію", поліцейський захід має бути, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тому, вирішуючи, чи є в діях склад порушення відеозйомка підтверджує факт, що застосовані до правоворушника заходи з боку поліції були законними, необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.
З наданих пояснень командира роти №1 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП капітана поліції ОСОБА_5 комісією встановлено, що перед заступанням на чергування особовому складу роти наголошено на дотримання службової дисципліни та законності під час несення служби, про виконання службових обов'язків поліцейськими виключно з використанням засобів індивідуального захисту (респіраторів або медичних масок), про дотримання однострою та повного фіксування всіх контактів з громадянами та етапів відпрацювання викликів на портативний відеореєстратор відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, про що позивач та ОСОБА_2 розписалися в журналі інструктажів.
При цьому відповідно до звіту проробленої роботи за чергування нарядом 0115 вказано, що опрацьовано 8 викликів, перевірено 9 осіб, винесено 6 постанов про порушення правил дорожнього руху та перевірено 9 транспортних засобів. Таким чином за чергування портативного відеореєстратором мало бути зафіксовано 14 подій.
Комісію вивчені записи портативного відеореєстратора серії АА №00117 та встановлено, що відеореєстратор фіксував всього 6 подій і при цьому від самого початку до кінця лише дві.
Отже, відомості викладені у висновку службового розслідування відносно порушення позивачем службової дисципліни, яка виразилась у не включенні портативного відеореєстратора з моменту початку виконання службових обов'язків та не веденні безперервної відеозйомки з 31.07.2021 на01.08.2021, є підтвердженим, а бездіяльність позивача в цій частині як дисциплінарний проступок є встановленим.
Крім того суд зазначає, що наказом МВС від 09.11.2016 за № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Приписами пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 поліцейський серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Пунктом 1 розділу 1 Правил № 1179 установлено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що позивачем під час чергування порушено несення однострою, а також спілкуючись з громадянами перебував без засобів індивідуального захисту (респіраторів або медичних масок).
Згідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно.
Правила носіння однострою поліцейських, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 серпня 2017 року № 718 (далі Правила №718).
Пунктом 11 Розділу І Правил №718 визначено, що поліцейському забороняється перебувати поза межами будівель без головного убору.
Також службовим розслідуванням встановлено, що позивачем порушені вимог Голови національної поліції України про життя превентивних заходів від 22 березня 2020р. за №3659/01/25-2020, відповідно до якого виконання службових обов'язків повинно здійснюватися виключно з використанням засобів індивідуального захисту респіраторів або медичних масок.
Правила етичної поведінки поліцейських затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179.
Як встановлено пунктом 1 Розділу ІІ цих правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу.
З вимогами нормативних документів, що стосуються дотримання дисципліни та законності співробітники підрозділу ознайомлюються під особистий підпис.
Згідно з пунктами 3 та 4 Правил № 1179, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Приймаючи до уваги наведені приписи, а також враховуючи той факт, що позивач проходив службу в Управлінні патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, характер якої виключає можливість її несення вибірокво, суд доходить висновку, що позивач не належно виконував обов'язки поліцейського, що підтверджує допущення ним порушення п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України».
Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Згідно зі ст.12 Дисциплінарного Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст.11 Дисциплінарного Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Частинами 1-3 ст.13 Дисциплінарного Статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
Суд зауважує, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання.
Аналогічні висновки містять в постановах ВС від 21.12.2018 по справі № 805/623/16-а, від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 № 2240/2329/16.
Інших доказів у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано.
При цьому, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі №814/2530/16 зазначив, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №802/1150/17-а вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Разом з тим судом з матеріалів справи встановлено, що на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень позивач вже мав два стягнення, а саме:
- за не увімкнення портативного відеореєстратора відповідно до пункту 5 розділу 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», порушені вимог Голови національної поліції України про життя превентивних заходів від 22 березня 2020р. за №3659/01/25-2020, відповідно до якого виконання службових обов'язків повинно здійснюватися виключно з використанням засобів індивідуального захисту респіраторів або медичних масок, втрату протоколу про адміністративне затримання серії АЗ №107768 та у вчиненні дій які підривають авторитет Національної поліції України, наказом УПП у м. Києві ДПП №35 від 15.03.2021 року позивачу оголошено сувору догану;
- за порушення службової дисципліни що виразилося у висловлені прохання надати неправомірно вигоду у сумі 600 грн., за не складання адміністративних матеріалів за порушення правил дорожнього руху стосовно водія ОСОБА_6 та порушенні останнім вимог наказу МВС України від 18.12.2018 №1026 та не складання відповідних адміністративних матеріалів стосовно водія автомобіля якого зупинили за наявності технічної несправності не увімкнені портативного відеореєстратора відповідно до пункту 5 розділу Розділ 2 Інструкції, наказом ДПП №382 від 14.06.2021попереджено про неповну службову відповідність.
Тобто протягом 2021 року відносно позивача проведено три службових розслідування та притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений особу порушника, ступінь і його вини обставини що пом'якшують або обтяжують відповідальність попередню поведінку поліцейського його ставлення до служби.
При цьому приписами ч.20 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок дисциплінарне стягнення що застосовуються, повинна бути суворішим, ніж попередні.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 зробив такий висновок: за змістом частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно, як помилково вважає позивач.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження посадових осіб Відповідача щодо проведення службового розслідування із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, поліцейського ступеня тяжкості дисциплінарного проступку є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією відповідача.
Згідно постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.02.2021 №160/9275/18 погодився з позицією, що визначення виду дисциплінарного стягнення, яке необхідно накласти на поліцейського, є переважним (дискреційним) правом безпосередньо начальника Департаменту патрульної поліції та зазначив, що дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд акцентує на тому, що вищезазнаечні накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності не скасовані, не оскаржені позивачем, і є чинними на час прийняття оскаржуваних наказів про звільнення.
Крім того суд зазначає, що причинами та умовами, що призвели до вчинення виявлених проступків дисциплінарна комісія визнала нехтування ОСОБА_1 особистою відповідальністю та неналежне виконання службових обов'язків, з приводу чого позивачем жодних спростувань по суті не наведено. Самі по собі процедурні порушення, на які вказує позивач, не свідчать про відсутність вчинення нею порушень.
З урахуванням викладених норм матеріального права та дійсно встановлених обставин суд дійшов висновку, що у сукупності допущених позивачем правопорушень Департаментом патрульної поліції Національної поліції України застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є співмірним з його порушенням службової дисципліни.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем не дотримано порядку проведення службового розслідування, оскільки предметом службового розслідування могла бути тільки подія, зазначена в наказі про призначення службового розслідування, суд зазначає наступне.
Комісією під час перевірки відеозаписів з реєстраторів з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни відповідачем крім іншого встановлено, що під час чергування позивача 01.08.2021 було допущено порушення Правила носіння однострою поліцейських, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 серпня 2017 року № 718 та вимоги Голови національної поліції України про життя превентивних заходів від 22 березня 2020р. за №3659/01/25-2020.
Ураховуючи наведене на переконання суду, вищезазначені факти порушення службової дисципліни позивачем виявлені під час проведення службового розслідування не могли не враховуватись при прийняті рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, оскільки його дії негативно впливають на авторитет Національної поліції України.
Щодо твердження Позивача на порушення строків службового розслідування суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування призначено 01.09.2021 наказом №1940, висновок службового розслідування затверджений 06.12.2021, тобто на 96-й день.
Між тим судом встановлено, що відповідно до наданих комісії позивачем довідок про тимчасову непрацездатність, ОСОБА_1 загалом в період проведення службового розслідування хворів 56 (п'ятдесят шість) днів.
Відповідно до пункту 3 статті 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Відтак, загальний строк проведення службового розслідування, в який не зараховується документально підтверджений час перебування позивача на лікарняному становить 40 днів, що не суперечить як порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, так і Дисциплінарному статуту.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У ході розгляду справи позивач не надав інших належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення відповідачем порядку проходження військової служби та проведення мобілізації щодо позивача.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих рішень, здійснених відносно позивача.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
VІ. Судові витрати.
Судові витрати які підлягають стягненню на користь відповідачів відсутні.
Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Жук Р.В.