08 березня 2024 року м.Київ № 320/43647/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (надалі - відповідач-1), Житомирської обласної прокуратури (надалі - відповідач-2), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 26.04.2023 №88дп-23 кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 » у дисциплінарному провадженні № 88дп-23; визнати протиправним та скасувати наказ від 09.05.2023 № 97к Житомирської обласної прокуратури, яким до прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно спірного рішення Відповідного органу в діях встановлені ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, що виявилося у направленні до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні поза межами досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, а саме через 25 днів після закінчення строку досудового розслідування. Позивач вважає, що головною причиною порушення строків досудового розслідування є невідповідність запису у протоколі про надання доступу до матеріалів розслідування, фактичному ознайомленню підозрюваного ОСОБА_2 з цими матеріалами. Вказує, що сторона захисту підтвердила факт ознайомлення з ними визначеною датою - 16 березня 2020 року, натомість процес ознайомлення підозрюваним та його захисниками тривав до 31 березня 2020 року, про що йому повідомив слідчий ОСОБА_3 . Супровідний лист слідчому датовано 31 березня 2020 року, що свідчить про порушення вимог кримінального процесуального законодавства не ним, а слідчим ОСОБА_3 . Проте, зазначені факти безпідставно не взято до уваги Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією під час розгляду скарги. Також вказує на те, що допущене позивачем порушення, а саме - прийняття відповідного процесуального рішення в межах строків досудового розслідування та затвердження обвинувального акта за межами строку розслідування не містить ознак триваючого правопорушення, тому що, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Тобто, ці дії безперервно порушують вимоги закону протягом якогось часу.
Позивач вважає, що , а саме після двох місяців з моменту повідомлення особі про підозру. Натомість, в даному випадку відповідач констатує вчинення проступку, яке виразилось в діях не вчинених 20.03.2020 (невжиття заходів щодо прийняття рішення в межах строку досудового розслідування) та вчинених 31.03.2020 (затвердження обвинувального акту). Крім того, початок перебігу річного строку для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, згідно з частиною четвертою статті 48 Закону №1697-VII, пов'язується з днем вчинення проступку, а не з днем його виявлення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 9901/480/18. За таких обставин вважає, що спірні рішення прийняті необґрунтовано та безпідставно, а відтак підлягають скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 прийнято справу до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач -1, не погоджуючись з позовними вимогами, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що доводи, викладені в позовній заяві, є безпідставними суперечать встановленим у дисциплінарному провадженні обставинам та такими, що не підлягають задоволенню. Стверджує, що Слідчим відділенням Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №12019060020004340 від 10.10.2019 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 ч. 2 ст. 309 КК України. Згідно з постановою першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Толочка В.В. від 10 жовтня 2019 року та даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань, процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні покладено на ОСОБА_1 (старший групи прокурорів) та Нікончука В.О. 11 січня 2020 року, слідчим за погодженням з прокурором Ярошенком О.В. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 307, частиною другою статті 309 КК України. 14 березня 2020 року слідчим за дорученням ОСОБА_1 підозрюваному повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. 16 березня 2020 року сторона захисту підтвердила факт надання доступу до матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними. Таким чином днем закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні було 20 березня 2020 року. Водночас обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 прокурором Ярошенком О.В. затверджено лише 31 березня 2020 року, 07 квітня 2020 року скеровано до Корольовського районного суду Житомирської області, а 15 квітня 2020 року він надійшов до суду, тобто вказані процесуальні дії вчинено поза межами строку досудового розслідування, який, відповідно до статті 219 КПК України завершився 20 березня 2020 року. Як наслідок ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року у справі № 296/2899/20, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, кримінальне провадження № 12019060020004340 закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування. Зокрема, судом констатовано очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України. Таким чином, прокурор Ярошенко О.В. під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12019060020004340 порушив вимоги статей 2, 7, 9, 28, 219, 283 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51, пунктів 21.2, 21.4, 25.3, 25.4, 25.8, 25.12 наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 №309 "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні" і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Не направлення обвинувального акта до суду ОСОБА_1 у кримінальному проваджені №12019060020004340, у якому завершено досудове розслідування, є триваючим правопорушенням, оскільки в цьому випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання своїх обов'язків. Вказаний проступок припинено 18.08.2022 з моменту винесення ухвали Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у справі №296/2899/20. Просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідач-2, Житомирська обласна прокуратура, надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував. Зазначив, що 26.04.2023 Комісією ухвалено рішенням №88дп-23 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-УІІ (неналежне виконання службових обов'язків) та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани. У подальшому, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру", керівником Житомирської обласної прокуратури видано наказ від 09.05.2023 № 97к про застосування до прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани за неналежне виконання службових обов'язків. Щодо строку притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності зазначив, що згідно правової позиції ВС, викладеної у постанові від 05.03.2018 у справі №800/422/17, невиконання такого обов'язку прокурором тривало й упродовж судового кримінального провадження до постановлення апеляційним судом рішення щодо залишення в силі вироку з указівкою на недоведеність у діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення у виді злочину. Таким чином, кінцем припинення проступку у кримінальному провадженні № 12019060020004340 є 18.08.2023 - дата винесення судом у судовому засіданні ухвали Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у справі № № 296/2899/20, в якому позивач приймав участь. Просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановивши правову позицію позивача та відповідачів, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок прийняття Відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження рішення від 26.04.2023 №88дп-23, яким ОСОБА_1 - прокурора Житомирської окружної прокуратури Житомирської області притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.
Рішення 26.04.2023 №88дп-23 прийнято за наслідками розгляду висновку дисциплінарного провадження №07/3/2-724дс-237дп-22 від 03.04.2023 щодо ОСОБА_1 .
Зокрема, в рішенні вказано про те, що до Комісії 30.11.2022 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 про вчинення прокурором Житомирської окружної прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження автоматизованою системою того самого дня вказану скаргу розподілено за членом Комісії ОСОБА_5 , якою 12.12.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-724дс-237дп-22 стосовно прокурора ОСОБА_1 .
За результатами перевірки членом Комісії 03.04.2022 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора, який разом з матеріалами дисциплінарного провадження переданого на розгляд Комісії.
У поданій скарзі від 21.11.2022 скаржником зазначено, що Слідчим відділенням Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області здійснювалось досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №12019060020004340 від 10.10.2019 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 307 ч. 2 ст. 309 КК України.
Згідно з постановою першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Толочка В.В. від 10 жовтня 2019 року та даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань, процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні покладено на ОСОБА_1 (старший групи прокурорів) та ОСОБА_6
11 січня 2020 року слідчим за погодженням з прокурором Ярошенком О.В., Макарову Д.В. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 307, частиною другою статті 309 КК України.
14 березня 2020 року слідчим за дорученням ОСОБА_1 підозрюваному повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.
16 березня 2020 року сторона захисту підтвердила факт надання доступу до матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними.
Таким чином днем закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні було 20 березня 2020 року. Водночас обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 прокурором Ярошенком О.В. затверджено лише 31 березня 2020 року, 07 квітня 2020 року скеровано до Корольовського районного суду Житомирської області, а 15 квітня 2020 року він надійшов до суду, тобто вказані процесуальні дії вчинено поза межами строку досудового розслідування, який, відповідно до статті 219 КПК України завершився 20 березня 2020 року.
Як наслідок ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року у справі № 296/2899/20 кримінальне провадження № 12019060020004340 закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування. Зокрема, судом констатовано очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 24 грудня 2021 року без змін.
Таким чином, прокурор Ярошенко О.В. під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12019060020004340 порушив вимоги статей 2, 7, 9, 28, 219, 283 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51, пунктів 21.2, 21.4, 25.3, 25.4, 25.8, 25.12 наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 №309 "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні" і наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Не направлення обвинувального акта до суду ОСОБА_1 у кримінальному проваджені №12019060020004340, у якому завершено досудове розслідування, є триваючим правопорушенням, оскільки в цьому випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання своїх обов'язків. Вказаний проступок припинено 18.08.2022 з моменту винесення ухвали Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у справі №296/2899/20.
Відтак враховуючи, що проступок є триваючим, строк застосування дисциплінарного стягнення визначений частиною четвертою статті 48 Закону № 1697-УІІ стосовно ОСОБА_1 минає 18.08.2023.
При визначенні виду стягнення, що має бути застосоване до ОСОБА_1 , взято до уваги характеристику, відсутність застосованих дисциплінарних стягнень, тривалий час роботи в органах прокуратури.
З іншого боку, підлягає врахуванню очевидна недбалість прокурора до виконання своїх службових обов'язків, вказаними діями створено передумови для уникнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Зазначене вище діяння є підставою для застосування до прокурора дисциплінарного стягнення у виді догани, яке є пропорційним вчиненому ним проступку.
З огляду на викладене, Комісією 26.04.2023 ухвалено спірне рішення.
На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 26 квітня 2023 року № 88дп-23 керівником Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_4 був винесений наказ про застосування дисциплінарного стягнення у виді догани від 9 травня 2023 року № 97к.
Позивач вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та незаконними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України «Про прокуратуру».
Згідно зі статтею 44 Закону України «Про прокуратуру» тільки за Комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 45 цього Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
Дисциплінарне провадження включає такі етапи: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.
Відповідно до частин 4 та 10 статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону України «Про прокуратуру» здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення Комісії.
Статтею 22 та частиною 1 статті 25 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені КПК України. Здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду кримінального правопорушення.
Стаття 9 КПК України регламентує таку загальну засаду судочинства як законність та встановлює такі обов'язки прокурора під час кримінального провадження - неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З матеріалів долученого до матеріалів справи дисциплінарного провадження № 07/3/2-724дс-237дп-22 вбачається, що слідчим відділом Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019060020004340 за підозрою у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 307, частиною другою статті 309 КК України.
Згідно з постановою першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Толочка В.В. від 10 жовтня 2019 року та даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань, процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні покладено на ОСОБА_1 (старший групи прокурорів) та Нікончука В.О.
11 січня 2020 року, слідчим за погодженням з прокурором Ярошенком О.В. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 307, частиною другою статті 309 КК України.
14 березня 2020 року слідчим за дорученням Ярошенка О.В. підозрюваному повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження.
16 березня 2020 року сторона захисту підтвердила факт надання доступу до матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними.
Таким чином днем закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні було 20 березня 2020 року.
Водночас обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 прокурором Ярошенком О.В. затверджено лише 31 березня 2020 року, 07 квітня 2020 року скеровано до Корольовського районного суду Житомирської області, а 15 квітня 2020 року він надійшов до суду, тобто вказані процесуальні дії вчинено поза межами строку досудового розслідування, який, відповідно до статті 219 КПК України завершився 20 березня 2020 року.
Як наслідок ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року у справі № 296/2899/20 кримінальне провадження № 12019060020004340 закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування. Зокрема, судом констатовано очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 24 грудня 2021 року без змін.
Як встановлено судами, днем закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019060020004340 є 20 березня 2020 року. Разом з тим, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 хоча складений та підписаний 31 березня 2020 року, однак направлений до Корольовського районного суду міста Житомира лише 07 квітня 2020 року, згідно супровідного листа, та отриманий судом 15 квітня 2020 року, що в свою чергу свідчить про очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України.
На підставі зазначеного Комісією встановлено, що прокурор Ярошенко О.В., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва, реалізуючи свої повноваження, не забезпечив виконання завдань кримінального провадження з дотриманням його загальних засад, принципу законності, тобто неухильного додержання вимог Конституції України, КПК України, вимог інших нормативно-правових актів.
Підставою для юридичної відповідальності прокурора - процесуального керівника є винесення ним незаконних і необґрунтованих процесуальних рішень, вчинення незаконних дій, бездіяльність, неналежне реагування на скарги учасників процесу, потурання порушенням закону з боку осіб, на яких поширюються його процесуальні повноваження.
Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що такі дії та бездіяльність прокурора створили передумови для закриття згаданого кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України та уникнення ОСОБА_2 кримінальної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Таким чином, прокурор Ярошенко О.В., здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019060020004340 у формі процесуального керівництва, допустив порушення вимог статей 2, 7, 9, 28, 219, 283 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51, пунктів 21.2, 21.4, 25.3, 25.4, 25.8, 25.12 наказу Генерального прокурора від 30 вересня 2021 року № 309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні».
Дослідивши усі матеріали справи, суд вважає обґрунтованим висновок Комісії про те, що зазначені правові положення у сукупності з обставинами, встановленими в межах дисциплінарного провадження, свідчать про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме неналежного виконання службових обов'язків, відповідальність за який передбачено пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.
При цьому твердження позивача, що оскарженими рішеннями невраховані положення частини 3 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними.
Так, відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов'язків.
У контексті наведених вище обставин в розрізі зазначеного правового регулювання суд дійшов висновку, що виправдання особи у даному випадку сталося у зв'язку із неналежним виконанням прокурором ОСОБА_1 своїх службових обов'язків.
Неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, створили передумови для закриття згаданого кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України та уникнення ОСОБА_2 кримінальної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Щодо доводів позивача ненадання Комісією належної оцінки його доводам про невідповідність запису в протоколі про надання доступу до матеріалів розслідування, фактичному ознайомленню підозрюваного ОСОБА_2 з цими матеріалами, а тому відсутності у його діянні ознак вчинення дисциплінарного проступку, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1697-VII рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому КПК України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Як зазначає у відзиві на позовну заяву відповідач-2, Комісією ухвалюючи спірне рішення враховано, що факт затвердження позивачем обвинувального акту та направлення його до суду поза межами строку досудового розслідування встановлено судовими рішеннями у справі № 296/2899/20, що набрало законної сили, отже є преюдиційною обставиною.
Суд погоджується з такими доводами відповідача, та зазначає що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що днем закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019060020004340 є 20 березня 2020 року. Разом з тим, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 хоча складений та підписаний 31 березня 2020 року, однак направлений до Корольовського районного суду міста Житомира лише 07 квітня 2020 року, згідно супровідного листа, та отриманий судом 15 квітня 2020 року, що в свою чергу свідчить про очевидне порушення прокурором вимог кримінального процесуального законодавства України.
За таких обставин доводи позивача, що головною причиною порушення строків досудового розслідування є невідповідність запису у протоколі про надання доступу до матеріалів розслідування, фактичному ознайомленню підозрюваного ОСОБА_2 з цими матеріалами, не відповідають дійсності, оскільки підтверджуються рішеннями судів. Натомість, доказів протилежного позивачем суду не надано.
, а відтак Комісія правомірно не взяла до уваги Щодо доводів позивача про закінчення річного строку для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно зі частиною 4 статті 48 Закону України «Про прокуратуру» рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Днем початку вчинення дисциплінарного проступку варто вважати дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_1 20 березня 2020 року, у день закінчення строку досудового розслідування та бездіяльністю останнього, яка виразилася у не передачі до суду обвинувального акту, і фактично продовжився до постановлення апеляційним судом рішення щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення в силі ухвали Корольовського районного суду міста Житомира про закриття кримінального провадження, тобто до 18 серпня 2022 року.
Отже, позивач перебував у безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання та неналежне виконання своїх обов'язків, тому таке правопорушення є триваючим.
Такий висновок підтверджується судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною у її постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 9901/315/19.
Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, яке припиняються, або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Триваючі правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином. Такі дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Вчиняючи діяння, позивач перебував у стані триваючого, безперервного порушення вимог та положень через невиконання свого обов'язку, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.
Отже, безпідставні доводи позивача про сплив річного строку для притягнення його до дисциплінарної відповідальності до статті 43 Закону України «Про прокуратуру», оскільки проступок з боку позивача виявився у неправомірній бездіяльності, що тривала протягом часу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення в суді.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 420/3261/19.
З огляду на прийняття Комісією оскаржуваного рішення 26 квітня 2023 року строк для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» Комісією дотримано.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Житомирської обласної прокуратури №97к від 09.05.2023, яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, суд зазначає цей наказ як похідна вимога від заявленої першої вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 26.04.2023 № 88 дп-23, у задоволенні якої судом відмовлено, відтак суд відмовляє і у задоволенні другої вимоги та зазначає, що позивач правомірно притягнений до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII наказом Житомирської обласної прокуратури №97к від 09.05.2023 у вигляді догани.
Оскільки інших доводів протиправності оскаржуваних рішень позивачем наведено не було, суд не вбачає правових підстав для їх скасування у судовому порядку.
Суд вважає, що відповідачами за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), було доведено правомірність прийнятих ними оскаржуваних рішень.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.