ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" березня 2024 р. справа № 300/5301/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 02.08.2023 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати неправомірним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в ООО "СК "Ломоносовская" з 28.07.2010 по 15.12.2020, не врахування довідки про заробітну плату від 18 листопада 2021 року № 107 та у не застосуванні при переведенні на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії з врахуванням до страхового стажу періоду роботи в ООО "СК "Ломоносовская" з 28.07.2010 по 15.12.2020, з врахуванням довідки про заробітну плату від 18 листопада 2021 року № 107, видану ООО "СК "Ломоносовская", із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, починаючи з 28 червня 2022 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 28.06.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою та усіма необхідними документами про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Відповідач надав відповідь на заяву листом від 16.03.2023 №1700-14449/Д-02/08-0900/23, в котрій не заперечує про те, що всі необхідні документи подані для призначення пенсії за віком. Втім зазначає, що відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 та яка, відповідно до листа Пенсійного фонду України від 27.12.2022 року №2800-03012-5/56080 уже припинила свою дію, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї угоди та членів їх сімей відбувалося за законодавством держави, на території якої вони проживали. Оскільки, в Угоді передбачалось тільки призначення пенсій, то підстав для перерахунків пенсій особам, які після призначення пенсії продовжували працювати за межами України, зокрема, в росії, немає. А тому, стаж після призначення пенсії по інвалідності, набутий на території росії, а також заробітна плата при переведенні на пенсію за віком, до уваги не взяті. Позивач вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу період роботи на території російській федерації в ООО "СК "Ломоносовская" з 29.07.2010 по 15.12.2020 та не врахував заробітну плату згідно довідки від 18.11.2021 №107, видану ООО "СК "Ломоносовская", із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 залишено без руху вказану позовну заяву і надано п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня вручення цієї ухвали (а.с.14-17).
24.08.2023 на поштову адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Позивач зазначає, що не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв'язку з чим не міг знати, що його права порушені. Тільки після отримання відповіді від 16.03.2023 позивач дізнався про триваюче порушення своїх прав, щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи в ООО "СК "Ломоносовская" з 28.07.2010 по 15.12.2020, та, відповідно, довідки про заробітну плату від 18 листопада 2021 року № 107, видану ООО "СК "Ломоносовская". Враховуючи вищенаведене, вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин (а.с.19-22).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 позовну заяву було повернуто позивачу (а.с.24-30).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року по справі №300/5301/23 скасовано та передано справу на розгляд суду першої інстанції (а.с.96-98).
Матеріали адміністративної справи №300/5301/23 надійшли 02.02.2024 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.103-104).
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали судом витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надати суду належним чином засвідчені копії документів пенсійної справи ОСОБА_1 ..
26.02.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0902-8/10036 від 19.02.2024 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що ОСОБА_1 з 03.01.2018 отримував пенсію по інвалідності (III група, загальне захворювання) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058) з урахуванням страхового стажу 29 років 7 місяців 24 дня (в т.ч. 2 роки 9 місяців 11 днів додаткови1 стаж до виповнення пенсійного віку), коефіцієнт страхового стажу - 0.29583. Позивач звернувся до сервісного центру із заявою 28.06.2022 та із усіма необхідними документами про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Відповідач зазначив, що стаж позивача при призначення пенсії по інвалідності в 2018 році становив 29 років 7 місяців 24 дня, а станом на день подання заяви про переведення 27 років 0 місяців 13 днів. Після призначення пенсії по інвалідності позивач набув менше ніж 24 місяці страхового стажу, а тому на застосування середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки права не має. Підчас призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 не зарахована страхового стажу у період роботи в ООО "СК "Ломоносовская" з 28.07.2010 по 15.12.2020, з врахуванням довідки про заробітну плату від 18 листопада 2021 № 107, видану ООО "СК "Ломоносовская". Оскільки позивач свідомо тривалий час, до 15.12.2020 працював в країні-агресора, відповідно відраховувались кошти в бюджет ворожої країни на підтримку її збройних сил, і за даних обставин позивач бажає отримати пенсію вже від України, що є об'єктивно недопустимим. Окрім цього, з 01.01.2023 російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Для України зазначений міжнародний договір припинить свою дію 19.06.2023. Таким чином, стаж після призначення пенсії по інвалідності, набутий на території росії а також заробітна плата при переведенні на пенсію за віком, до уваги не взяті. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 100-160).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Позивач з 03.01.2018 отримує пенсію по інвалідності (III група, загальне захворювання) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) з урахуванням страхового стажу 29 років 7 місяців 24 дні (в т.ч. 2 роки 9 місяців 11 днів додатковий стаж до виповнення пенсійного віку), коефіцієнт страхового стажу - 0.29583.
ОСОБА_1 28.06.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з заявою та усіма необхідними документами про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
За результатом розгляду заяви позивача від 28.06.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 16.03.2023 №1700-14449/Д-02/08-0900/23 повідомило позивача наступне. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з урахуванням стажу роботи 27 років 13 днів в т.ч. 2 місяці - добровільне страхування (коефіцієнт стажу - 0,27000). Пенсія призначена з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.01.2018 - за даними персоніфікованого обліку (індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 2.34802). Після призначення пенсії по інвалідності, ОСОБА_1 продовжував працювати на території російської федерації в ТзОВ "Будівельна компанія "Ломоносівська". Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 та яка, відповідно до листа Пенсійного фонду України від 27.12.2022 № 2800-030102-5/56080 уже припинила свою дію, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї угоди та членів їх сімей відбувалося за законодавством держави, на території якої вони проживали. Оскільки, в Угоді передбачалось тільки призначення пенсій, то підстав для перерахунків пенсій особам, які після призначення пенсії продовжували працювати за межами України, зокрема, в росії, немає. Таким чином, стаж після призначеної пенсії по інвалідності, набутий на території росії, а також заробітна плата при переведенні на пенсію за віком, до уваги не взяті.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (надалі, також - Закон № 1788-ХІІ, Закону України "Про пенсійне забезпечення") та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі, також - Закон № 1058-IV, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Закон України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Стаття 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі, також - Інструкція №58).
Приписами пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
До трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, серед іншого, записи про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників (пункту 2.19 вказаної Інструкції).
Також, відповідно пункту 1 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 22-1 від 25.11.2005 (надалі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додається за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 даного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. До заяви про призначення пенсії за віком може подаватись довідка про заробітну плату (дохід).
Записами №№3-4 дубліката трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 01.07.2005 (а.с.55-56) підтверджується:
- 28.07.2010 - позивач прийнятий на роботу в ООО "СК "Ломоносовская" на посаду бетонника, згідно наказу №108-п від 28.07.2010;
- 15.12.2020 - звільнений із займаної посади по власному бажанню, згідно наказу №27-у від 14.12.2020.
Отже, згідно відомостей основного документу, що підтверджує стаж роботи, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28.07.2010 по 15.12.2020 безперервно працював в ООО "СК "Ломоносовская".
Крім того, позивачем на підтвердження оспорюваного періоду роботи в ООО "СК "Ломоносовская" та отримання ним заробітної плати на означеному підприємстві, для врахування заробітку при обчисленні пенсії за віком, долучалась довідка від 18.11.2021 №107 яка видана на підставі особистих рахунків та платіжних відомостей 2017-2020 роки, містить усі необхідні реквізити, завірена підписом уповноважених посадових осіб та мокрими печатками ООО "СК "Ломоносовская".
При цьому відповідач жодним чином не спростував відомості, вказані у довідці від 18.11.2021 №107, видана ООО "СК "Ломоносовская", та не надав суду доказів на підтвердження/засвідчення обставини не перерахування/не сплати страхових внесків за спірний період роботи позивача у Пенсійний фонд російської федерації та достовірності вказаних у ній даних.
Щодо посилання відповідача у відзиві на неможливість зарахування заробітної плати, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують сплату страхових внесків, суд зазначає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно множинної сталої практики Верховного Суду, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Крім того, невідображення даних про сплату страхових внесків в інших документах (довідках) роботодавця, за наявності відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи, не можуть бути підставою для неврахування даних сум при обрахунку пенсії, у зв'язку з чим такі суми заробітної плати повинні бути враховані при перерахунку для визначення розміру пенсії.
До того ж, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, на підтвердження стажу та, відповідно, здійснених відрахувань, приймаються також дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати тощо.
Окрім цього, у контексті вказаного, слід також враховувати приписи пункту 4.7 Порядку № 22-1, за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
У межах досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання (перерахунок) пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
У даному випадку відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження розміру заробітної плати позивача, що є порушенням вищезазначених норм.
Суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладається тягар доказування правомірності своїх дій/рішень, не надано суду допустимих і належних доказів, які б спростовували дані, вказані у відомостях про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи, в тому числі в частині відрахування внесків до Пенсійного фонду російської федерації, та доказів на підтвердження вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.
Щодо доводів відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи та заробітну плату в російській федерації з огляду на те, що російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Так, відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону № 1058-ІV.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV "Про міжнародні договори України" (далі - Закон №1906-IV) припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону №1906-IV припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення" постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у місті Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу та врахуванні заробітної плати при її обчисленні.
Разом з тим, досліджуючи матеріали справи, судом виявлено, що позивачу під час переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зараховано до страхового стажу період роботи в ООО "СК "Ломоносовская" з 28.07.2000 по 31.01.2018, що підтверджується розрахунком стажу номер ПС: 9260501592 (а.с. 61, 154). Однак, не взятий до уваги період роботи позивача на ООО "СК "Ломоносовская" з 01.02.2018 по 15.12.2020.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання врахувати довідки про заробітну плату від 18.11.2021 №107 видану ООО "СК "Ломоносовская", із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, суд зазначає таке.
Статтею 40 Закону № 1058-IV врегульовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1058-IV у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим-третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 року №10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
З аналізу наведених вище норм Закону №1058-IV вбачається, що середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, для обчислення пенсії, обраховується за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Однак, у разі, якщо особа продовжила працювати після призначення пенсії, перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Таким чином, при перерахунку пенсії працюючого пенсіонера, у зв'язку із звільненням з роботи, показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Воднораз, показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії підлягає обрахунку при призначенні пенсії, або ж при переведенні особи на інший вид пенсії за нормами іншого Закону, та при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після призначення позивачу пенсії по інвалідності він продовжував працювати та набув більше 24 місяців страхового стажу (з урахуванням оспорюваного періоду), що не заперечується відповідачем. Проте, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області при призначення пенсії за віком неправомірно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2017.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 528/196/17 та від 17.06.2021 у справі № 336/7438/16-а.
Принагідно зауважити, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у своїх запереченнях та доводах, викладених у відзиві на позовну заяву, вийшло за межі листа від 16.03.2023 №1700-1449/Д-02/8-0900/23, яким відмовлено в зарахуванні стажу, набутого на території росії, а також заробітної плати при переведенні на пенсію за віком.
Суд також констатує про безпідставність посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві з цього приводу на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду не бере їх до уваги, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції.
Крім того, обставини у справі №360/4129/20, в межах якої Верховним Судом винесено постанову від 29.03.2023, на яку покликається представник Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області, є не релевантними даній справі.
Згідно з п. п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Закону України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V від 14.09.2006 усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до Розділу ІІ Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується частиною 2 статті 22 Конституції України.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог.
Відтак, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а позивач згідно з квитанцією №0.0.3126914201.01 від 01.08.2023 (а.с.49), підтвердив сплату судового збору на суму 1 073,60 грн, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 858,88 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в ООО "СК "Ломоносовская" з 01.02.2018 по 15.12.2020, не врахування довідки про заробітну плату від 18 листопада 2021 року № 107 та у не застосуванні при переведенні на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії з врахуванням до страхового стажу періоду роботи в ООО "СК "Ломоносовская" з 01.02.2018 по 15.12.2020, з врахуванням довідки про заробітну плату від 18 листопада 2021 року № 107, видану ООО "СК "Ломоносовская", із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, починаючи з 28 червня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасникам справи рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.