12 березня 2024 року Справа № 280/1030/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
01 лютого 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.01.2024 №143650008064 про відмову позивачу у призначенні пільгової пенсії за віком;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 01.12.1992 по 21.02.2002 на посаді газозварювальника у Вознесенському управлінні експлуатації газового господарства; з 20.01.1993 по 30.12.1995 на посаді слюсаря ізоліровщика в ТОВ мале виробниче багатогалузеве підприємство «Тандем»; з 18.11.1996 по 01.08.1997 та з 05.01.1998 по 01.06.1999 на посаді оператора котельної у Вознесенській міській станції юних техніків, що дає право на пенсію за віком.
Ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що йому протиправно та не обґрунтовано відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.12.1992 по 21.02.2002 на посаді газозварювальника у Вознесенському управлінні експлуатації газового господарства; з 20.01.1993 по 30.12.1995 на посаді слюсаря ізоліровщика в ТОВ мале виробниче багатогалузеве підприємство «Тандем»; з 18.11.1996 по 01.08.1997 та з 05.01.1998 по 01.06.1999 на посаді оператора котельної у Вознесенській міській станції юних техніків. Позивач зазначає, що ним були надані всі документи, які підтверджують факт роботи на протязі спірних періодів, а відповідно зазначені періоди мають бути зараховані до його страхового стажу. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу правомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів. Відповідач зазначає, що період з 01.12.1992 по 21.02.2002 не може бути зарахований до стажу оскільки у трудовій книжці відсутній запис про роботу у зазначений період, а також стаж перетинається з роботою на іншому підприємстві. Період з 20.01.1993 по 30.12.1995 він працював на підприємстві Вознесенівське виробниче багатогалузеве підприємство «Тандем», а в довідці №15 від 11.07.2023, яку надав позивач разом з заявою, зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Мале виробниче багатогалузеве підприємство «Тандем», отже можна зробити висновок, що дане підприємство було перейменоване. Таким чином, не зарахований період роботи з 20.01.1993 по 30.12.1995, оскільки до довідки №15 від 11.07.2023, не було надано довідку про реорганізацію підприємства. Також, відповідач вказує на те, що до страхового стажу не зараховано згідно записів трудової книжки позивача період роботи з 18.11.1996 по 01.08.1997 та з 05.01.1998 по 01.06.1999, оскільки запис про звільнення завірено печаткою старого зразка «УРСР». З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 27.12.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 02.01.2024 №143650008064 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано на те, що необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років, страховий стаж позивача складає 25 років 05 місяців 05 днів, стаж для права складає 27 років 10 місяців 03 днів.
Також, у рішення зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи:
з 01.12.1992 по 21.02.2002 згідно довідки №18/179 від 08.05.2002, оскільки відсутні записи про роботу в трудовій книжці та відсутній акт перевірки, цей період був частково враховано згідно довідки ОК-5;
з 20.01.1993 по 30.12.1995, оскільки до довідки №15 від 11.07.2023 необхідно долучити довідку про реорганізацію підприємства;
з 18.11.1996 по 01.08.1997 та 05.01.1998 та 01.06.1999, оскільки запис про звільнення завірено печаткою старого зразка «УСРС», при тому, що Інструкція, якою було визначено опис печаток і штампів державних установ після здобуття незалежності, була затверджена наказом МВС від 18.10.1993 №643, цей період був частково враховано згідно ОК-5.
Позивач, не погодившись з відмовою у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 01.12.1992 по 21.02.2002, з 20.01.1993 по 30.12.1995 та з 18.11.1996 по 01.08.1997 та 05.01.1998 та 01.06.1999.
Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Щодо не зарахування до стажу позивача періоду з 18.11.1996 по 01.08.1997 та 05.01.1998 та 01.06.1999, оскільки запис про звільнення завірено печаткою старого зразка «УСРС», суд зазначає, що чинне законодавство України не містить таких підстав для невизнання стажу, як те, що запис про звільнення завірено печаткою старого зразка «УСРС».
Суд зазначає, що позивач є найманим працівником та жодним чином не має можливості впливати на виконання роботодавцем обов'язку щодо зміни печатки старого зразка на печатку нового зразка. Право позивача на зарахування зазначеного періоду до страхового стажу виникає саме у зв'язку із фактом роботи у зазначений період на зазначеному підприємстві, а не за фактом засвідчення запису про звільнення відтиском печатки.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачем не працював протягом періоду з 18.11.1996 по 01.08.1997 та 05.01.1998 та 01.06.1999, щоб у свою чергу виключало можливість зарахування зазначеного періоду до страхового стажу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.11.1996 по 01.08.1997 та 05.01.1998 та 01.06.1999, який підтверджено записами трудової книжки.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 20.01.1993 по 30.12.1995, суд зазначає наступне.
Так, підставою для відмови для зарахування зазначеного періоду до стажу стало посилання відповідача на неподання позивачем довідки про реорганізацію підприємства.
Разом з тим, суд зазначає, що у позивача не було обов'язку подавати до органу Пенсійного фонду довідки про реорганізацію підприємства, оскільки у трудовій книжці позивача міститься запис про період роботи з 20.01.1993 по 30.12.1995, який у повній мірі відповідає встановленим вимогам.
А відповідно у позивача не було обов'язку подавати будь-які додаткові документи для підтвердження стажу роботи з 20.01.1993 по 30.12.1995 у Вознесенському малому виробничому багатогалузевому підприємстві «Тандем», окрім трудової книжки.
Стосовно не зарахування періоду роботи з 01.12.1992 по 21.02.2002, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до відомостей трудової книжки встановлено, що період роботи позивача з 01.12.1992 по 21.02.2002 у Вознесенському управлінні експлуатації газового господарства у трудовій книжці не значиться.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях (далі - Інструкція №58), на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Згідно пункту 2.14 Інструкції №58, робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
Позивачем під час звернення до органу ПФУ за призначенням пенсії було подано довіку Вознесенського управління експлуатації газового господарства Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» від 08.05.2002 №18/179, згідно якої позивач працював у Вознесенському управлінні експлуатації газового господарства газозварником по сумісництву з 01.12.1992 по 21.01.2002.
Отже, відсутність запису у трудовій книжці обумовлено роботою позивача у зазначений період з 01.12.1992 по 21.02.2002 по сумісництву. При цьому, зазначена обставина не може бути підставою для неврахування зазначеного періоду до страхового стажу, оскільки позивачем під час звернення до ПФУ було надано довідку з місця роботи, яка підтверджує факт роботи за сумісництвом.
При цьому, той факт, що період з 01.12.1992 по 21.02.2002 перетинається з іншими періодами роботи позивача на інших підприємствах, також не є підставою для відмови у зарахування зазначеного періоду, проте стаж повинен бути обрахований з урахування сумісництва періодів роботи на декількох підприємствах.
Також, суд зазначає, що у разі якщо у відповідача були сумніви щодо підтвердження роботи позивача з 01.12.1992 по 21.02.2002 у Вознесенському управлінні експлуатації газового господарства, то відповідач мав право звернутися до зазначеного підприємства з вимогою про надання додаткових документів, проведення перевірки/звірки, тощо.
Відповідачем не було встановлено, що надана позивачем довідка містить не достовірні відомості, видана помилково, тощо, а відповідно у відповідача не було підстав для неврахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача.
З урахуванням викладеного, позивач має право на зарахування періоду з 01.12.1992 по 21.02.2002 до страхового стажу.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку, з метою повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та додатково зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 27.12.2023.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.01.2024 №143650008064 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком, періоди роботи: з 01.12.1992 по 21.02.2002 на посаді газозварювальника у Вознесенському управлінні експлуатації газового господарства; з 20.01.1993 по 30.12.1995 на посаді слюсаря ізоліровщика в ТОВ мале виробниче багатогалузеве підприємство «Тандем»; з 18.11.1996 по 01.08.1997 та з 05.01.1998 по 01.06.1999 на посаді оператора котельної у Вознесенській міській станції юних техніків, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.12.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова