12 березня 2024 року Справа № 280/9968/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Доготер Оксани Георгіївни ( АДРЕСА_2 ), до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
29.11.2022 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Доготер Оксани Георгіївни, до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року;
зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.102.2001 №159.
Також просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він з січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (у відрядженні) та брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України, проте за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 в розмірі 100 000 грн. за безпосередню участь в бойових діях та відповідних заходах. А відтак, оскільки позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, відповідач зобов'язаний виплатити йому додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, передбачену постановою КМУ №168, з січня 2023 року. Також вважає, що має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 04.12.2023 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
13.12.2023 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 15.12.2023, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
16.02.2024 та 23.02.2024, на виконання вимог ухвали суду, від відповідача надійшли листи вх.№7690 та вх.№8850, в яких він зазначає, що особовий склад та підрозділи НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), тимчасово дислокуються в різних населених пунктах уздовж Правого берега річки Дніпро та Дніпровської затоки, та не перебувають в районах ведення воєнних (бойових) дій тобто уздовж Лівого берега річки Дніпро. Періодично окремі групи військовослужбовців на нетривалий термін відряджаються в райони ведення воєнних (бойових) дій на Лівому березі річки Дніпро за що відповідно до вимог чинного національного законодавства України отримують збільшену до 100000 гривень додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, однак позивач не входить до переліку даного незначного кола військовослужбовців та у визначених наказами Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення воєнних (бойових) дій, а отже і відповідні документи відносно останнього не опрацьовувались та не існують.
29.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№9939) в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач, за весь 2023 рік отримав всі належні останньому по Закону суми, грошового забезпечення та додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, відповідно за час виконання бойових (спеціальних) завдань поза районами ведення воєнних (бойових) дій, розмір додаткової грошової винагороди складав - 30 000 гривень на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.03.2024, засобами системи «Електронний суд», на спростування доводів відповідача, від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№10933). У відповіді представник позивача посилається на те, вся територія Чорнобаївської сільської територіальної громади за винятком с. Чорнобаївка з 11.11.2022 року є зоною бойових дій та на сьогодні не виключена із списку зон де ведуться активні бойові дії. Позивач в свою чергу безпосередньо перебуває у зоні Херсонської міської територіальної громади в межах території Чорнобаївської сільської територіальної громади, що розташовані та Правому березі річки Дніпро та відносяться до зони бойових дій, а відтак повинен отримувати додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 100 000 грн. Просить суд задовольнити позовні вимоги, викладені в позовній заяві - в повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Головний сержант ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) та на теперішній час займає посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Згідно довідки №119 від 06.09.2023 про види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 , йому виплачено додаткову винагороду за січень 2023 року - 65483,74 грн. з розрахунку 70 тис.грн., за лютий-червень 2023 року - по 30000,00 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо не виплати додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за період з січня 2023 року, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
В решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин не змінювався.
При цьому, в постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Таким чином, на підставі аналізу наведених норм чинного законодавства України суд приходить до висновку, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, не врегульовувала цих питань.
Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 21 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793.
Оскільки одночасно з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №168 не було визначено порядку й умов виплати передбаченої нею додаткової винагороди, 17 квітня 2022 року Адміністрація Державної прикордонної служби України надіслала органам Держприкордонслужби лист №21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» за підписом Голови Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , в якому з метою упорядкування обліку особового складу, який має право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень, були визначені бойові завдання в районах ведення бойових дій, за умови виконання яких військовослужбовцям мала виплачуватися вказана додаткова винагорода.
30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 21 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.
Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зокрема, підпунктом 7 пункту 2 цього наказу до таких заходів віднесено виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу (контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави.
У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому був дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Аналогічна правова позиція щодо обов'язковості вищезазначених документів для підтвердження безпосередньої участі особи у бойових діях, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 (адміністративне провадження №К/990/24077/23).
Суд зауважує, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому суд зазначає, що лише сам факт несення військової служби на підставі бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України не є достатньою підставою для нарахування та виплати відповідачем позивачеві збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови №168.
Більш того, відповідач у листах на виконання вимог ухвали суду та відзиві зазначив, що відповідно до бойового розпорядження Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 26.11.2022 №26 (гриф), для НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) були визначені завдання щодо спостереження надводної обстановки, протидія вірогідному десанту військ противника на правобережжі річки Дніпро та Дніпровського лиману, які носять характер оборонних завдань виконуваних поза районами ведення воєнних (бойових) дій. Жодних завдань, які б носили атакувальний або контратакувальний характер для НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ) визначено не було, в свою чергу лише такі завдання передбачають безпосереднє перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій або на територіях між нашою першою лінією оборони та військами країни-агресора, та безпосередній вогневий контакт (зіткнення) з противником.
Позивач не перебував у районах ведення воєнних (бойових) дій та відповідних бойових завдань у них не виконував, тому відповідні документи щодо підтвердження участі у бойових діях відносно позивача не опрацьовувались та не існують. Доказів іншого суду не надано. Взагалі, відповідних завдань на НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військову частину НОМЕР_2 ) органами військового управління, покладено не було.
Також суд зазначає, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 січня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.02.2023 №26 (із змінами, внесеними наказом від 14.02.2023 №35) з 01 по 31 січня 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на Правому березі річки Дніпро не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 №52 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 25 лютого 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 №52 з 01 по 25 лютого 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на Правому березі річки Дніпро не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.03.2023 №68 «Про внесення змін до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.03.2023 №52» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 28 лютого 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.03.2023 №68 з 01 по 28 лютого 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на Правому березі річки Дніпро не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2023 №111 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 30 квітня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.05.2023 №111 з 01 по 30 квітня 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на Правому березі річки Дніпро не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2023 №147 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 травня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.06.2023 №147 з 01 по 31 травня 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на Правому березі річки Дніпро не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.09.2023 №247 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 серпня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.09.2023 №247 з 01 по 31 серпня 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на Правому березі річки Дніпро не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.11.2023 №301 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 жовтня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.11.2023 №301 з 01 по 31 жовтня 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на Правому березі річки Дніпро не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.12.2023 №341 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 30 листопада 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.12.2023 №341 з 01 по 30 листопада 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на Правому березі річки Дніпро не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.01.2024 №2 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 грудня 2023 року.
За змістом наказу Головнокомандувача Збройних Сил України 01.01.2024 №2 з 01 по 31 грудня 2023 року жоден з районів або територіальних громад Херсонської та/або Миколаївської області, які розташовані на Правому березі річки Дніпро не визначений районом ведення воєнних (бойових) дій.
Вказані вище накази Головнокомандувача Збройних Сил України є чинними та визначають райони ведення воєнних (бойових) дій.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за №1668/39004, з 01.05.2023 Херсонська міська територіальна громада відноситься до територій де припинена можливість бойових дій.
Сам по собі факт несення позивачем військової служби на території Херсонської міської територіальної громади під час дії воєнного стану у період з січня 2023 року не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.
З початку військової агресії РФ і до теперішнього часу під ворожими обстрілами більшої або меншої інтенсивності перебуває уся неокупована територія України, але це ще не може бути достатньою підставою для здійснення виплат з приводу яких позивається ОСОБА_1 .
Тому, виходячи з аналізу норм чинного законодавства та наданих до матеріалів позову доказів суд зазначає, що безпосередня участь позивач в заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що дає право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., матеріалами справи не підтверджена, тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем неправомірно не нараховувалась позивачу додаткова винагорода з січня 2023 року у розмірі 100000 грн.
З огляду на вищевказане суд визнає необґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем приписів Постанови №168.
Оскільки вимога щодо нарахування та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, є похідною від вимоги щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., тому вона також є безпідставною та необґрунтованою.
Інші доводи позивача висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першої статті 72 та частини першої статті 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На виконання частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач обґрунтованість заявлених вимог належними та допустимими доказами не довів.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Доготер Оксани Георгіївни ( АДРЕСА_2 ), до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «12» березня 2024 року.
Суддя Р.В. Кисіль