м. Вінниця
11 березня 2024 р. Справа № 120/11745/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі cудді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до Ольгопільської сільскої ради Гайсинського району Вінницької області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 24 червня 2022 року № 518 відтерміновано реорганізацію Любомирського закладу загальної середньої освіти до наступного 2023-2024 навчального року.
Іншим рішенням Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 24 червня 2022 року № 519 затверджено План оптимізації мережі закладів освіти Ольгопільської сільської територіальної громади на 2022-2023 роки, відповідно до якого планувалось реорганізувати зокрема Любомирський заклад загальної середньої освіти Ольгопільської сільської ради шляхом приєднання до Ольгопільського опорного закладу загальної середньої освіти.
25 травня 2023 року Ольгопільською сільською радою прийнято рішення № 666, яким вирішено реорганізувати Любомирський заклад загальної середньої освіти Ольгопільської сільської ради шляхом приєднання до Ольгопільського закладу загальної середньої освіти Ольгопільської сільської ради. Цим рішенням також визначено Ольгопільський заклад загальної середньої освіти Ольгопільської сільської ради правонаступником всього майна, прав та обов'язків Любомирського закладу загальної середньої освіти Ольгопільської сільської ради та створено відповідну комісію з реорганізації.
Не погоджуючись із рішенням Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області від 25 травня 2023 року № 666, представниця позивачів оскаржила його в судовому порядку.
Ухвалою від 07 серпня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
04 вересня 2023 року відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотання обґрунтоване правовими висновками, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19, у подібних правовідносинах. Зокрема відповідача вказує на те, що Ольгопільська сільська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла не як суб'єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи - комунального закладу освіти. Відтак таке рішення не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства, а є рішенням власника корпоративних прав засновника комунальної установи, необхідним для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо припинення діяльності закладу. За наведених обставин відповідач просить закрити провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
06 листопада 2023 року представницею позивачів подано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі. У таких запереченнях звернуто увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21. Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19, та вказала, що спір у подібних правовідносинах підсудний саме адміністративному суду. За таких обставин представниця позивачів просила відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, суд враховує наступне.
Підстави та порядок закриття провадження у справі врегульовано статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Саме на цю норму й посилається відповідач, наполягаючи на закритті провадження у цій справі.
Визначаючись із тим, чи належить розглядати цей позов за правилами адміністративного судочинства чи за правилами іншого судочинства, суд враховує наступне.
Спір у справі, яка розглядається, не є господарським ані за суб'єктним складом правовідносин, ані за підставами і предметом позову, ані за характером спірних матеріальних правовідносин.
Так, відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У справі, що розглядається, позивачі не є суб'єктами господарської діяльності (фізичними особами - підприємцями), а звернулися до суду як фізичні особи за захистом права жителів с. Любомирки Гайсинського району на освіту.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Проте спір у цій справі не є таким, що виник із корпоративних відносин.
Відповідно до частини першої статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Як слідує із частини другої цієї статті, корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Згідно з частиною 6 цієї норми корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Водночас у цій справі відсутні відомості на підтвердження того, що позивачі є засновниками, акціонерами, пайовиками юридичних осіб зокрема Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області або Любомирського закладу загальної середньої освіти Ольгопільської сільської ради.
Ця обставина унеможливлює наявність у позивачів будь-яких корпоративних прав та корпоративного характеру відносин сторін у справі.
За пунктом 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
За змістом статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Відповідно до частини другої статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59 Конституції України). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009).
Отже, у справі, яка розглядається, заявники - фізичні особи, які не є підприємцями, оскаржили до суду акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, що прийнятий на виконання його владних управлінських функцій, що виключає підсудність спору господарському суду.
Також слід врахувати те, що частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.
За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відтак до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на на справи у публічно-правових спорах, в яких один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції або владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах таких публічно-правових відносин.
Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Предметом спору у цій справі є рішення сільської ради про реорганізацію навчального закладу шляхом приєднання до іншого навчального закладу загальної середньої освіти.
Відповідно до частини другої статті 81 Цивільного кодексу України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Ця стаття Цивільного кодексу України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 Цивільного кодексу України йдеться про те, що в Цивільному кодексі України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
На підставі частини другої статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
За змістом статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону № 280/97-ВР представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Частиною першою статті 71 Закону № 280/97-ВР визначено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
На підставі частини другої статті 5 Закону України "Про освіту" від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII (надалі - Закон № 2145-VIII) державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
До органів управління у сфері освіти належать: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки; центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти; постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти; державні органи, яким підпорядковані заклади освіти; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування (стаття 62 Закону № 2145-VIII).
Відповідно до статті 24 Закону № 2145-VIII система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.
Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.
Повноваження органів місцевого самоврядування, а саме сільської ради у галузі освіти, передбачені частиною третьої статті 66 Закону № 2145-VIII, відповідно до якої сільські ради:
- відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та повної загальної середньої освіти;
- засновують заклади освіти, а також реорганізовують, перепрофільовують (змінюють тип) та ліквідовують їх з урахуванням спеціальних законів;
- оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти;
- здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.
За статтею 32 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема:
- управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, молодіжними центрами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
- забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних і комунальних закладах освіти, створення необхідних умов для виховання дітей та молоді, розвитку їхніх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних закладів освіти, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких громадських об'єднань, молодіжних центрів;
- забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності освіти і медичного обслуговування на відповідній території, можливості отримання освіти державною мовою;
- забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів освіти і медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі освітніх і лікувальних закладів усіх форм власності, фізичної культури і спорту, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладення договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо удосконалення кваліфікації кадрів, залучення роботодавців до надання місць для проходження виробничої практики учнями професійно-технічних навчальних закладів.
З абзацу другого частини другої статті 25 Закону № 2145-VIII слідує, що засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), у тому числі, приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом.
З урахуванням наведених приписів Любомирський заклад загальної середньої освіти Ольгопільської сільської ради є юридичною особою публічного права, засновником та органом управління якого виступає Ольгопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області.
Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.
Відповідно до статті 4 Закону України від 16 січня 2020 року № 463-IX «Про повну загальну середню освіту» повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях:
початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом початкової освіти;
базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти;
профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 2145-VIII право на безоплатну освіту забезпечується для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.
На підставі частин п'ятої, шостої статті 25 Закону № 2145-VIII засновник має право створювати заклад освіти, що здійснює освітню діяльність на кількох рівнях освіти.
Засновник закладу освіти зобов'язаний: забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов; у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти; забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.
У розумінні пункту 16 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Освітній процес у широкому значенні включає різні елементи: форму здобуття освіти, рівні освіти, форми організації освітнього процесу та види навчальних занять, отримання кваліфікації, учасники освітнього процесу: здобувачі вищої освіти, науково-педагогічні працівники, академічна мобільність тощо.
Любомирський заклад загальної середньої освіти Ольгопільської сільської ради як заклад освіти реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу.
Правовідносини в цій справі спрямовані на вирішення питань організації освітнього процесу, а саме забезпечення доступності освіти, права на здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти, можливості продовжити навчання на відповідному рівні освіти у зв'язку з реорганізацією закладу освіти, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес.
Таким чином, Ольгопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки здійснює публічно-владні управлінські функції у сфері освіти на виконання повноважень засновника освітнього закладу, тому справа підсудна адміністративному суду.
Наведене виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.
Відтак цей спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судами за правилами КАС України.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21.
За таких обставин відсутні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, а тому подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 248 КАС України,
Клопотання Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про закриття провадження у справі залишити без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович