Справа № 155/1002/22 Провадження №11-кп/802/104/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 березня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022030600000129 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2023 року щодо неї,
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка села Цегів, Горохівського району Волинської області, громадянка України, з середньо-технічною освітою, непрацююча, раніше не судима:
Засуджена за ч.4 ст.187 КК України із застосуванням вимог ст.69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_8 визначено з дня приведення вироку до виконання.
Цим же вироком вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.
ОСОБА_8 визнана винною та засуджена за те, що вона 02 вересня 2022 року, близько 17:30 год. перебуваючи в будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , зайшла у кімнату, де в цей час спала потерпіла ОСОБА_10 , з метою викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, звідки з дивану з корисливих мотивів, розуміючи протиправність свого діяння, умисно в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, вчинила напад поєднаний із насильством, небезпечним для життя, чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з метою заволодіння бувшим у використанні мобільним телефоном марки «Samsung» із зарядним пристроєм до нього, чим спричинила потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 166 гривень 67 копійок. Під час викрадення майна потерпіла ОСОБА_10 проснулась та побачила у кімнаті будинку ОСОБА_8 , яка розуміючи що її викрито на вчиненому злочині взяла в кухні у цій ж кімнаті будинку металеву сковорідку якою нанесла один удар потерпілій ОСОБА_10 в ділянку обличчя, від якого вона втратила свідомість на невстановлений досудовим розслідуванням час, чим спричинила потерпілій ОСОБА_10 легкі тілесні ушкодження, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я, та в подальшому ОСОБА_8 втекла з даного будинку у невідомому напрямку.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 вважає вирок суду в частині призначення їй покарання, таким, який підлягає зміні в зв'язку із невідповідністю призначеного їй покарання за своєю суворістю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що суд першої інстанції повинен був виходити із необхідності відповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченої, можливості виправлення особи без відбуття покарання у місцях позбавлення волі. Проте, судом першої інстанції хоч і зазначено всі вищеописані обставини, і ніби то враховані, як пом'якшуючі покарання обставини, однак, на її думку, суд першої інстанції, призначаючи покарання, не надав належної оцінки даним обставинам. А також не врахував, що потерпіла в даному кримінальному провадженні не наполягала на суворій мірі покарання, оскільки викрадене у неї майно було їй повернуто, і відповідно просила не позбавляти обвинувачену волі. Потерпіла не має до неї жодних претензій ні матеріального, ні морального характеру. На думку обвинуваченої, суд не врахував, що вона є особою молодого віку, до кримінальної відповідальності притягається вперше, не має судимості та на її утриманні знаходиться троє неповнолітніх дітей. Просить вирок суду змінити, призначити їй більш м'яке покарання із застосуванням вимог ст.69 та ст.75 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційної скарги, обвинувачену та її захисника, які подану апеляційну скаргу підтримувала та просили змінити вирок суду в частині призначеного покарання, думку прокурора, яка заперечувала доводи апеляційної скарги та просила вирок місцевого суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.4 ст.187 КК України, правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюється, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, підстави для перегляду вироку, в цій частині - відсутні.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги сторони захисту про можливість пом'якшення покарання обвинуваченій шляхом застосування до ОСОБА_8 інституту звільнення від відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Положення ч.1 ст.65 КК України регламентують, що суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
А згідно норм ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_8 місцевим судом дотримані.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 вид та розмір покарання, суд першої інстанції, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, належним чином урахував усі обставини кримінального провадження, у тому числі ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу винної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, позбавлена батьківських прав.
Так, місцевий суд врахував, що ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_8 , місцевий суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , судом першої інстанції не встановлено.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що на утриманні ОСОБА_8 знаходиться троє неповнолітніх дітей, оскільки рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 17.10.2023 ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав.
Крім того, було враховано судом і позицію потерпілої, яка пробачила ОСОБА_8 і просила не позбавляти її волі.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що позиція потерпілої у судовому засіданні не є обов'язковою для суду, натомість враховується у сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в даному випадку підстав для застосування до обвинуваченої положень ст.75 КК України, враховуючи, що вищезазначені обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_8 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, вже дали місцевому суду підстави для застосування щодо ОСОБА_8 положень ст.69 КК України, а саме призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.187 КК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що врахувавши сукупність зазначених обставин, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, які наведені вище, характеристику особи обвинуваченої, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально, у зв'язку із чим апеляційний суд не знаходить законних підстав для застосування до обвинуваченої положень ст.75 КК України.
Призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченою дій, їх небезпечності та даним про особу винної, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
На думку апеляційного суду, саме таке покарання у виді позбавленні волі відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самою обвинуваченою, так і іншими особами.
Крім того, визначене обвинуваченій ОСОБА_8 покарання, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також не є надто суворим.
Апеляційний суд вважає, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Горохівського районного суду Волинської області від 25 вересня 2023 року щодо неї - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: