Справа № 761/23657/23
Провадження № 2/761/2830/2024
(заочне)
14 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Аббасової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сухини А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.01.2021 року позивачка ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який був зареєстрований Подільським районним у м.Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 101. У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вказує позивачка, починаючи з 19.05.2023 року відповідач належним чином не виконує свої батьківські обов'язки щодо утримання малолітнього сина. Враховуючи викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх доходів відповідача, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення дитиною повноліття.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023 матеріали позову передані на розгляд судді Аббасовій Н.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.09.2023 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, де зазначила що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату та час розгляду справи.
Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст.280 ЦПК України.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Як встановлено судом, з 21.01.2021 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 21.01.2021 Подільським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.3).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син, ОСОБА_3 .
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII( 789-12 ) від 27.02.91 та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Звертаючись до суду із позовом позивач зазначала, що відповідач належним чином не виконує свої батьківські обов'язки щодо утримання неповнолітнього сина, який проживає разом з нею, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 30.01.2024.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що на утриманні відповідача є інші діти, щодо яких у нього виникає обов'язок утримання відповідно до закону, а також не надано відомостей про незадовільний стан його здоров'я.
З вищенаведених положень законодавства суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 76, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою , тобто з 04 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Н.В. Аббасова