Справа №760/8011/23
2-а/760/386/24
12 березня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кушнір С.І.
за участю секретаря - Федоренко Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 07.04.2023 р. звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПП, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р., а справу про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 25.02.2023 р. сержантом поліції Подорожним А.Ю. батальйону №2 роти №3 УПП в м. Києві ДПП відносно позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р., 25.02.2023 р. о 05 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Федорова Івана, 4, позивач керував транспортним засобом, при цьому будучи Бориспільським міськрайонним судом Київської області, місцевий загальний суд, від 12.08.2022 р. позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Так, позивач посилається на те, що відомості, які зазначені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, оскільки він не здійснював керування транспортним засобом 25.02.2023 р. о 05 год. 44 хв. в м. Києві по вул. Івана Федорова, 4. Відповідачем не було надано належних доказів порушення позивачем ПДР України. Вказує на те, що жодних доказів керування ним транспортним засобом, патрульною поліцією не надано. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Зазначає, що відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення без дотримання принципу законності та повного і всебічного розгляду, не перевіривши наявності складу правопорушення, у зв'язку з чим за наслідками розгляду вказаної справи, прийняв постанову яка суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.
Крім того, вказує на порушення процедури та порядку розгляду справи з боку працівників поліції при винесенні оскаржуваної постанови, зокрема, порушення його права на захист, не роз'яснення прав та обов'язків, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що вказує на грубе порушення приписів ст.ст. 268, 280 КУпАП та положень ст.ст. 57, 59 Конституції України.
Таким чином, позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить позов задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.04.2023 р. зазначену справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, - передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2023 року, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В ухвалі суду визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 163 КАС України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
22.12.2023 р. до суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р., у якому представник ДПП просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи твердження позивача хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник ДПП посилається на правомірність винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заперечень проти позову представник зазначає, що відповідно до винесеної постанови серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , слідує, що позивач керував транспортним засобом KIA OPTIMA, номерний знак НОМЕР_1 , 25.02.2023 р. о 05 год. 44 хв., в м. Києві по вул. Федорова Івана, 4, при цьому будучи Бориспільським міськрайонним судом Київської області, місцевий загальний суд, від 12.08.2022 р. позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України - керування Т/З особою, позбавленою права керування Т/З, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Представник ДПП вказує на те, що Інспектор діяв відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 р. № 1026, та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», таким чином проводився відеозапис розгляду справи на портативну боді камеру.
Враховуючи вищевикладені норми, посадова особа ДПП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вірно кваліфікувала вчинене позивачем правопорушення та вірно застосував норми матеріального права.
Так, під час патрулювання Святошинського району м. Києва, екіпажем було виявлено Т/З KIA OPTIMA, номерний знак НОМЕР_1 , відтак, інспектор, підійшовши до водія, представився, пояснив згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» порушення правил останнім, та на підставі п. 2.4 (а) ПДР висунув законну вимогу водію пред'явити документи, передбачені у п. 2.1 ПДР.
Під час перевірки посвідчення за допомогою бази ІПН «АРМОР», було встановлено, а також перевірено на офіційному веб-порталі Судової влади України про те, що водій (позивач) позбавлений права керування транспортним засобом терміном на 1 рік постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2022 р. (справа № 359/1645/22).
При розгляді справи, пасажир транспортного засобу KIA OPTIMA, номерний знак НОМЕР_1 , надав пояснення, що позивач здійснив розворот транспортного засобу, а отже факт керування транспортним засобом був присутній (відеозапис 2 на 03 хв. 00 сек., відеозапис 2 на 14 хв. 49 сек.).
Таким чином, Інспектор після з'ясування обставин справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному з'ясуванні обставин справи в їх сукупності, керуючись законодавством України і правосвідомістю, прийняв рішення вчинити дію скласти постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Окрім зазначеного, представник ДПП вказує на те, що Інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.
Таким чином, Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП при розгляді справи, що зафіксовано на відеозаписі 1, а саме 01 год. 38 хв. 53 сек.
За таких обставин відсутні підстави для скасування постанови з мотивів, наведених в позовній заяві.
Звертає увагу на те, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що Інспектором було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлену ст.ст. 245, 270, 278, 279, 280 КУпАП. Разом з тим, позивач не доводить дані обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. При цьому, представник ДПП зауважує, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення Інспектором не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою для задоволення позовних вимог.
Отже, Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р. є правомірною, винесеною у повній відповідності нормам чинного законодавства, в межах компетенції поліцейського патрульної поліції, є законною та обґрунтованою і правові підстави для її скасування відсутні.
З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні позову.
До відзиву додано 2 (два) оптичних диски з відеозаписами на портативну боді-камеру.
Відповіді на відзив позивачем до суду подано не було.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до суду подано не було, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України).
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Судом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р., позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA OPTIMA, номерний знак НОМЕР_1 , 25.02.2023 р. о 05 год. 44 хв., в м. Києві по вул. Федорова Івана, 4, при цьому будучи Бориспільським міськрайонним судом Київської області, місцевий загальний суд, від 12.08.2022 р. позбавленим права керування транспортним засобом.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.
Постанову серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р. складено інспектором сержантом поліції Подорожним А.Ю. 2 батальйону 3 роти УПП в м. Києві.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Як зазначено вище, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
П. 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Разом з тим, п. 1.9 ПДР, зазначає, що особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Частиною 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» встановлено заборону керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
За вимогами п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р., позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA OPTIMA, номерний знак НОМЕР_1 , 25.02.2023 р. о 05 год. 44 хв., в м. Києві по вул. Федорова Івана, 4, при цьому будучи Бориспільським міськрайонним судом Київської області, місцевий загальний суд, від 08.08.2022 р. позбавленим права керування транспортним засобом.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн.
Судом було досліджено зазначену інформацію в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/105825075, справа №359/2979/22 (провадження №3/359/1645/2022).
Відповідно до ЕДРСР вбачається, що дійно постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2022 р. у справі №359/2979/22 позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Постанова набрала законної сили 18.08.2022 р.
Відповідно до ст. 317 та 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
Згідно ст. 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Вказане свідчить, що станом на 25.02.2023 р. (дата складання оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6593445) постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2022 р. у справі №359/2979/22 набрала законної сили.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків..
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив, що станом на час винесення оскаржуваної постанови позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, про що був обізнаним та усвідомлював, здійснюючи дії щодо керування автомобілем після ухвалення відповідного судового рішення щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, проте, здійснював керування автомобілем.
До відзиву додано 2 (два) оптичних диски з відеозаписами на портативну боді-камеру.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Закону №580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №5 80-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З досліджених судом відеозаписів вбачається, що під час патрулювання Святошинського району м. Києва, екіпажем було виявлено транспортний засіб KIA OPTIMA, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився позивач. Інспектор, підійшовши до водія, представився та на підставі п. 2.4 (а) ПДР висунув вимогу водію пред'явити документи, передбачені у п. 2.1 (а) ПДР.
Під час перевірки посвідчення за допомогою бази ІПНП «АРМОР», інспектором поліції було встановлено, що водій (позивач) позбавлений права керування транспортним засобом терміном на 1 (один) рік постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2022 р. (справа №359/2979/22). На відео зафіксовано, що позивач обізнаний про наявність вказаної постанови.
З відео вбачається, що позивач спочатку не заперечує керування ним транспортним засобом, а в подальшому категорично заперечує факт керування.
Разом з тим, при розгляді справи пасажир транспортного засобу KIA OPTIMA, номерний знак НОМЕР_1 , надав пояснення, що позивач здійснив розворот транспортного засобу, а отже факт керування позивачем транспортним засобом був присутній.
Вказаний відеозапис належить до визначених у ст. 251 КУпАП засобів доказування в справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови - 25.02.2023 р., позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем, тому в силу приписів ч. 4 ст. 126 КУпАП позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за цією статтею.
Факт позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік підтверджується постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2022 р. у справі №359/2979/22.
Вбачається, що дата події припала на 25.02.2023 р., тому строк позбавлення права керування транспортним засобом на момент зупинки автомобіля позивача ще не закінчився.
Враховуючи наведене, інспектор патрульної поліції під час винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, діяв відповідно до покладених на нього повноважень, постанова винесена з дотриманням положень діючого законодавства України.
Позивачем до позовної заяви долучено копію постанови Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2023 р. у справі №757/9921/23-п, відповідно до якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення - закрито.
Разом з тим, копія вказаної постанови не спростовує обставини, які встановлені судом, а саме те, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.08.2022 р. у справі №359/2979/22, яка набрала законної сили 18.08.2022 р., позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.
Таким чином, факт позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на час винесення 25.02.2023 р. поліцейським батальйону 2 роти 3 УПП в м. Києві ДПП сержантом поліції Подорожним А.Ю. постанови серії ЕАС №6593445 є встановленим.
Таким чином, наведені позивачем доводи не спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та не можуть бути тими обставинами, що звільняють його від відповідальності.
Отже, висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскарженого позивачем рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, інспектором поліції не було порушено порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прав позивача.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.
Разом з цим, на думку суду, позиція позивача у даній справі не є доведеною.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Аналіз наявних матеріалів справи та правових норм свідчить, що відповідачем обґрунтовано визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та правомірно накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу, а доводи, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
При цьому, жодних доказів, які б спростовували факт вчинення такого порушення, позивачем суду не надано, а наданий представником ДПП відзив на позовну заяву з доданими відеозаписами з боді-камери, підтверджують обставини, які узгоджуються із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6593445 від 25.02.2023 р., із вчиненим позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Окрім того, суд не бере до уваги незгоду позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки така незгода не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, та звільнення від адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає, що відповідач діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 7, ч. 4 ст. 126, 251, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 132, 134, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя: С.І. Кушнір