СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/23499/23
пр. № 2-а/759/33/24
12 березня 2024 року Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Ключника А. С., за участю секретаря судового засідання Марченко В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
29.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Святошиснького районного суду м. Києва із позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправними дії та скасування постанови.
Позивач просить суд скасувати постанову серії ЕАТ № 8199941 від 24.11.2023 по справі про адміністративне правопорушення винесену інспектором управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Пакляченком С.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Вважає, що винесена постанова підлягає скасуванню, оскільки відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений ст. 268, 279, 283 КУпАП, не вислухав пояснення ОСОБА_1 , не надавши право скористатись допомогою адвоката, інспектор Пакляченко С.В. виніс постанову без будь якого розгляду справи та дослідження доказів, про порушення Правил дорожнього руху України.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження, подати до суду відзив на позовну заяву та всі докази, які наявні у нього.
11 січня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Представник просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що інспектором поліції при складанні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, тому, на його думку немає підстав для її скасування.
06.02.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що представником відповідача не надано жодних допустимих доказів інкримінованого йому правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини справи.
З постанови про накладення адміністративного стягнення, вбачається, що 24.11.2023 на А/Д Київ - Чоп, 105 км. 900 м. інспектором управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Пакляченком С.В. було винесено постанову серії ЕАТ № 8199941 від 24.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 340 гривень. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Тойота" д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (70км/год) зі швидкістю 115 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження більш як на 20 км/год. чим порушив п 12.9 б ПДР України, фіксація здійснена приладом TruCam ТС008459.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно із п. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції - ч.2 ст. 258 КУпАП.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною першою статті 122 КУпАП, встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 Інструкції).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
З оглянутого диску відеофіксації, що наданий відповідачем до відзиву вбачається, що на ньому містяться відеозапис руху автомобіля "Тойота" з номерним знаком НОМЕР_1 зі швидкістю 115 км/год. При цьому встановити місце знаходження автомобіля по відношення до дорожніх знаків, відповідно до наданих доказів неможливо.
З відео файлу фіксації швидкості руху автомобіля позивача приладом TruCam ТС008459, що мало місце 24.11.2023 о 12 годині 41 хв. 08 сек., фіксація здійснена на автодорозі Київ - Чоп з виміряною дистанцією 105,1 м.
При цьому, в оскаржуваній постанові в графі час і місце скоєння правопорушення зазначено, що правопорушення позивачем вчинено 24.11.2023 о 12 год 41 хв. 21 сек. тобто зазначений у постанові час не співпадає з часом фіксації, що зазначений у наданому відповідачем до відзиву файлі з приладу TruCam ТС008459, в якому зазначено, що фото фіксація здійснена о 12 годині 41 хв. 21 сек.
Також до відзиву долучено схему проєкту коригування організації дорожнього руху на ділянці А/Д Київ - Чоп, яка затверджена 27.11.2020, що не може слугувати доказом, оскільки не підтверджує, що дані знаки діяли станом на 24.11.2024 та були розміщені відповідно до наданої схеми.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покладань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно з ст. 31 Закону "Про Національну поліцію" № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Як було зазначено, у постанові - швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.
Прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений. Дана позиція викладена Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 758/8181/23 від 24 січня 2024 року.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, та не підтверджується жодними іншими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 04.04.2023 по справі 750/7182/22.
Більше того, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, не забезпечено дотримання прав позивача, що призвело до порушення процедури розгляду справи, тому позовна заява, про скасування постанови серії ЕАТ № 8199941 від 24.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, підлягає задоволенню.
Питання про перерозподіл судових витрат позивачем не порушувалось.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 241-246, 272, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАТ № 8199941 від 24.11.2023 року по справі про адміністративне правопорушення винесену інспектором управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Пакляченком С.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ключник А.С.