СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 183/12887/23
пр. № 2/759/1508/24
12 березня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денис Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 20.11.2023 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денис Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, яким просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2464, виданий 13.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованості у розмірі 55351,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. 13.07.2020 року було винесено виконавчий напис № 2464 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»заборгованості за кредитним договором № 94476669000 від 14.05.2018 року у розмірі 55351,62 грн. Зазначив, що нотаріусом порушено положення Закону України «Про нотаріат» і порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки приватний нотаріус було вчинено виконавчий напис без документів, що підтверджують безспірність суми боргу, так як на момент вчинення виконавчого напису боржник не мав безспірну заборгованість перед стягувачем, а тому оскільки при наявному спорі щодо заборгованості та за відсутності первинних документів про наявність боргу позивача, нотаріус не мав права вчиняти оскаржуваний напис.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу та третім особам подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачу та третім особам право на подання заперечень на відповідь на відзив.
Представником відповідача 01.02.2024 року до суду було направлено відзив, яким просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від третіх осіб не надходило. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.05.2018 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 94476669000 відповідно до якого позивачу було надано кредит.
В подальшому АТ «Укрсиббанк» відступило право вимоги за кредитним договором № 94476669000 від 14.05.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» згідно договору факторингу № 1112Ф від 18.12.2019 року.
13.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною було винесено виконавчий напис № 2464 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»заборгованості за кредитним договором № 94476669000 від 14.05.2018 року у розмірі 55351,62 грн.
Згідно реєстраційного номеру ВП № 63362718 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Єфіменко Д.О. 22.10.2020 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого напису № 2464 від 13.07.2020 року.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»), у тому числі, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 цього Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» випливає, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звертається до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати безспірна заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю або в частині розміру заборгованості, або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, проте такі вимоги банком не заявлялися.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчений нотаріально, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 13.07.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
З матеріалів справи вбачається, що договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був посвідчений нотаріально, а тому суд вважає, що з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин наявні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначена позиція підтверджується зокрема Постановою ВС КЦС від 15.04.2020 р. по справі № 158/2157/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, за висновками суду, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та порядок вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.
Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 18, 625, 1048, 1050 ЦК України; Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 7, 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Єфіменко Денис Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2464, виданий 13.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївноюпро стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»(код ЄДРПОУ 42024152, місце знаходження: м. Київ, узвіз Вознесенський, 23-А) заборгованості за кредитним договором № 94476669000 від 14.05.2018 року у розмірі 55351 грн. 62 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»(код ЄДРПОУ 42024152, місце знаходження: м. Київ, узвіз Вознесенський, 23-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: І.В. П'ятничук