СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/298/24
пр. № 2/759/1761/24
12 березня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Омега Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
02.01.2024 року до суду надійшов вказаний позов. Позовна заява подана та підписана представником - адвокатом Кумко О.Д. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Ухвалою суду від 10.01.2024 р., вказаний позов залишено бех руху, надано час для усунення недоліків. 25.01.2024 р. до суд від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачається, що вимоги ухвали суду виконано.
Ухвалою суду від 21.11.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.60).
Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, а також матеріали позовної заяви та додатки до неї, які повернуто до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.61) .
Відповідач заяву із запереченням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, що 19.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ«ЮНЕКС БАНК» з анкетою - заявою на оформлення кредитної картки та встановлення кредитного ліміту. Відповідач підтвердила, що ознайомилася і погодилася із публічною пропозицією банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з умовами та правилами надання банківських послуг.
Відповідно до виписки -повідомлення Анкети - заяви відповідачу здійснено відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 .UAН до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ЮНЕКС БАНК» від 19.04.2019 року з використанням платіжної картки та встановленого кредитного ліміту в розмірі 29000 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами - 52% річних, строком до 19.04.20201 року з можливістю продовження на новий строк. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 98,38 %. Загальна вартість кредиту - 47 706,74 грн. (а.с.15-19)
Вказані умови були узгоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту, що підписаний відповідачем 19.04.2019 року.
Вказані кошти були отримано відповідачем, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 19.04.2019 р. по 31.03.2021 р.
31.03.2021 року між АТ «ЮНЕКС БАНК» та ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» укладено договір факторингу №31/03-2021, за яким АТ «ЮНЕКС БАНК» відступило, а ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за заборгованістю ОСОБА_1 (а. с. 57-64).
Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи: протоколом електронного аукціону №UA-PS-2021-03-19-000106-1; договором факторингу №31/03-2021 від 31.03.2021; актом прийому-передачі прав вимоги до договору факторингу; реєстром прав вимоги (а.с. 65, 66).
З реєстру боржників вбачається, що право вимоги за кредитним договором до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Омега Фінанс» під номером 2232.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 31.03.2021 р., заборгованість ОСОБА_1 становить 36371,56 грн., та складається з 19 226,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7298,45 грн. - прострочена заборгованять по тілу кредиту, 1171,47 грн. - проценти за користування кредитом; 8074,75 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, 600, 00 грн. - штраф (а.с.37-52).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконувалися умови кредитного договору в частині погашення заборгованості за кредитним договором, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 36371,56 грн.
Відповідач не скористався своїми правами, передбачені ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не надав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав в зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, тому суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для задоволення в повному обсязі.
Згідно попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести становить витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн., інших витрат не заявлено.
У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2684,00 грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування №2620608202800.1.UAН від 19.04.2019 р. у розмірі 36 371,56 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 648,00 грн. ., а всього 39 055 ( тридцять дев'ять тисяч п'ятдесят п'ять ) грн. 56 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Фінанс», код ЄДРПОУ: 42436323, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне поле, 12, оф. 1007);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Бабич Н.Д.
(