11.03.2024 Справа № 756/11946/23
Номер справи 756/11946/23
Номер провадження 2-о/756/35/24
04 березня 2024 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.
секретаря судового засідання - Крикуна І.В.
за участю заявника - ОСОБА_1
представника заявника - ОСОБА_2
представника заінтересованої особи - Савченко Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Короткий зміст заявлених вимог
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України (13 листопада 1991 року).
В обґрунтування поданої заяви вказує, що народився він 30 вересня 1948 року в Фастівському районі Київської області, с. Мала Снітинка, де проживав тривалий час. Приблизно в 1992 році переїхав до м. Києва на заробітки, де постійно без реєстрації проживав, винаймаючи квартиру. На даний час проживає в м. Києві.
Зазначає, що отримував паспорт радянського зразка, однак втратив його та своєчасно не оформив паспорт громадянина України, через що виникло багато проблем з документами. Звертався до Оболонського відділу Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у місті Києвізі заявою про документування паспортом громадянина України, на що отримав відмову, оскільки подані документи не дають можливості встановити належність до громадянства України. Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Рух справи
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18 вересня 2023 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2023 року заяву залишено без руху через несплату судового збору.
04 жовтня 2023 року заявник надав до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.
03 листопада 2023 року на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшли письмові пояснення представника Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області в особі Оболонського відділу. В поданих письмових поясненнях висловлена позиція про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 . Представник зазначає, що докази, які заявник надає на підтвердження заявлених вимог є недостатніми, тому що не містять інформації про постійне проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року та/або 13 листопада 1991 року.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що заявник є її батьком. Зазначила, що батько пішов зі сім'ї, коли їй було п'ять років. Їй точно не відомо, де після того батько проживав та де був працевлаштований. З батьком бачилася декілька разів за життя. З 1991 по 2000 роки з батьком не бачилася. Одного разу випадково зустрілися на базарі в м. Києві в 2000-х роках. Востаннє бачилася в 2015 році в обласній лікарні в м. Києві, де він відвідував хвору сестру.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що з ОСОБА_1 знайомі з 1990 року, мають дружні відносини. Заявник з грудня 1990 року по 2014 року працював у нього в «Центрі комп'ютерної діагностики та лікування алкоголізму професора Селезньова» на посаді завідувача господарства-охоронця, що розташований у м. Донецьк. Весь цей час проживав в центрі. В 2014 році центр розбомбили, після чого ОСОБА_1 поїхав до м. Києва.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що заявника знає з 2014 року. Він у нього працював, проте офіційно не був працевлаштованим.
Заявник в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити: встановити факт, проживання його на території України на момент проголошення незалежності України і на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України. Пояснив, що в 1987 році він був засуджений до позбавлення волі. Після відбування покарання поїхав до с. Мураховка Миколаївської області, де йому видали паспорт і військовий квиток. Працював в колгоспі в с. Мураховка, де здійснював будівельні роботи. Після звільнення з місць позбавлення волі офіційно не був працевлаштований. В 1973 році одружився. Зазначив, що зареєстрований в Миколаївській області. Всі документ та паспорт радянського зразка згоріли під час пожежі. На даний час проживає в м. Києві в квартирі свого товариша.
Представник заявника в судовому засіданні просив заяву задовольнити з підстав викладених у заяві.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні просила залишити без розгляду заяву. Наголошувала на тому, що виходячи із загального обсягу доказів, які долучені заявником та його представником при зверненні до суду зі заявою та під час розгляду справи, відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 проживав на території України станом 24 серпня 1991 року та/або 13 листопада 1991 року, тобто саме на момент проголошення незалежності України та на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України». Доказами, які були витребувані в Управлінні ДМС у Миколаївській області, відсутні будь-які докази постійного проживання заявника на території України у 1991 році.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Встановлені судом обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер актового запису 12 від 14 жовтня 1948 року, орган державної реєстрації, що склав запис - Виконавчий комітет Малоснітинської сільської ради Фастівського району Київської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 в заявника народилася донька ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29 листопада 1973 року народження (а.с. 12).
Згідно свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 , 15 січня 1994 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб відділом ЗАГСУ Фастівського міськвиконкому Київської області. Після укладання шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с. 11).
Заявник звертався до Відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області зі заявою-анкетою про документування паспортом громадянина України.
Згідно листа Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області зі заявою-анкетою про документування паспортом громадянина України відмовлено в оформленні паспорта громадянина України, оскільки належність до громадянства України не встановлено (а.с. 5).
Відповідно до листа Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області № 4801.3.3/5062-22 від 16 серпня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за обліками Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Миколаївській області не значиться. Зазначену перевірку здійснено за паперовими даними картотеки ВОМІРМП УДМС у Миколаївській області. Електронні дані про реєстрацію місця проживання відомчої інформаційної системи ДМС України з 24 лютого 2022 року відключено. Також повідомлено, що у зв'язку з тим, що Миколаївська область знаходиться на межі зіткнення бойових дій, станом на теперішній час Управління ДМС у Миколаївській області та його територіальні підрозділи відключені від ЄІАС УМП, тому надати інформацію про наявність або відсутність паспорта громадянина України для виїзду за кордон не вбачається за можливе. З питань оформлення документів щодо виїзду на постійне місце проживання за кордон не звертався (а.с. 52).
Як вбачається з листа Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області № 4801.3.1/5263-22 від 09 вересня 2022 року, УДМС у Миколаївській області та територіальні підрозділи УДМС відключені від Єдиної інформаційно-аналітичної системи ДМС України, тим самим перевірити за обліками ІП «Заяви про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не представляється можливим. Паперові картотеки заяв про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року передані на зберігання до відділу обробки даних ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (а.с. 53).
Згідно форми Ф1 ОСОБА_1 був документований паспортом радянського зразка 24 квітня 1989 року (а.с. 54).
Згідно відомостей ВОМІРМП ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 08 серпня 2022 року та від 23 листопада 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться (а.с. 56-57).
Згідно довідки голови центру - фізичної особи підприємця доктора медичних наук ОСОБА_4 № 1 від 08 грудня 2023 року, ОСОБА_1 з 01 грудня 1990 року по 12 вересня 2014 року працював на посаді зав. господарства-охоронця у «Центрі комп'ютерної діагностики та лікування алкоголізму професора Селезньова» за адресою: Україна, м. Донецьк, вул. Федора Зайцева, 120 (а.с. 58).
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Застосовані норми права та мотиви, з яких суд виходить при прийнятті рішення.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно ч. 1, п. 5. ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України», Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302.
Згідно з підпунктом "а" пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного Державного демографічного реєстру.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок).
Згідно пункту 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону,) подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надані заявником докази на підтвердження заявлених вимог не є належними, оскільки не містять інформації про проживання ОСОБА_1 на території України станом на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Під час розгляду справи допитані свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.
З пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 судом не встановлено обставин, які підтверджують факт проживання заявника ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року та або 13 листопада 1991 року. Вони особисто його на території України в цей проміжок часу не бачили.
Пояснення свідка ОСОБА_4 про те, що заявник працював у «Центрі комп'ютерної діагностики та лікування алкоголізму професора Селезньова» за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 грудня 1990 року по 12 вересня 2014 року, в підтвердження чого надано довідку, суд не може визнати обґрунтованими й правдивими, бо суперечать обставинам, які викладені позивачем в тексті позовної заяви і наданих ним особисто в судовому засідань 11 грудня 2023 року. Заявник зазначив, що він в 1992 році переїхав з Фастівського району Київської області до м. Києва на заробіток, де постійно без реєстрації проживав в різних районах Києва, винаймаючи квартиру, що свідчить про розбіжності в наданні показів свідка та поясненнях заявника.
Інших доказів на підтвердження працевлаштування заявника в «Центрі комп'ютерної діагностики та лікування алкоголізму професора Селезньова», ані заявником, ані свідком не надано. На запитання головуючого про надання доказів бухгалтерського або податкового обліку, зазначив, що відомостей немає.
Покази свідків, без надання інших належних та допустимих доказів, не можуть вважатися достатніми доказами, якими підтверджується постійне проживання на території України.
Судом не встановлено обставин, які свідчать, що заявник ОСОБА_1 на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) і/або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України (13 листопада 1991 року)проживав на території України у вказаний період, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують вказані заявником в заяві обставини.
Враховуючи викладене та керуючись п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», ст. ст. 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11 березня 2024 року.
Суддя І.С. Шролик