12 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 927/939/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» (далі - АТ «Чернігівгаз», скаржник)
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024
у справі № 927/939/23
за позовом Фермерського господарства «МП Горизонт»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз»
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним донарахування обсягів природного газу,
АТ «Чернігівгаз» 06.03.2024 через «Електронний суд» та 06.03.2024 засобами поштового зв'язку (згідно з поштовими відмітками на конверті), звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами, які є аналогічні та розглядаються як одна, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 (текст складено 19.02.2024) у справі № 927/939/23, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «МП Горизонт» до АТ «Чернігівгаз» про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення АТ «Чернігівгаз» від 27.02.2023 в частині задоволення акта про порушення від 09.02.2023 № CN003501 по споживачу ФГ «МП Горизонт»; скасування донарахування Фермерському господарству «МП Горизонт» відповідачем обсягів природного газу на суму 1 384 897, 08 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 927/939/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Ємця А. А.
Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АТ «Чернігівгаз» з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові з цієї справи застосував норми матеріального права, закріплені абзацом другим пункту 6 глави 6 розділу Х, підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ, пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики ти комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ) без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 922/1535/22; від 02.12.2020 у справі № 906/962/18 (постанова Об'єднаної Палати Верховного Суду від 02.12.2020), від 18.11.2022 у справі № 914/993/21; від 06.03.2018 у справі № 911/2167/17; від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 15.05.2019 у справі № 923/565/18, від 23.04.2019 у справі №911/1602/18; від 12.10.2023 № 308/3956/15-ц; від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду).
Разом з тим скаржник підставами касаційного оскарження визначає й пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права - підпункту 2 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ та підпункту 4 абзацу другого пункту 6 глави 6 розділу ХІ Кодексу ГРМ, зокрема чи наявність в акті інформації про виявлення порушення «фіксація коректором / обчислювачем об'єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об'єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно» підпадає під розуміння ознаки позаштатного режиму роботи комерційного вузла обліку газу за підпунктом 4 абзацу другого пункту 6 глави 6 розділу ХІ Кодексу ГРМ - індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення.
Отже, зазначені скаржником підстави за пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятними.
При цьому, АТ «Чернігівгаз» посилаючись на статті 2, 13, 14, 15, 86, частині 5 статті 236, частину другу статті 237 ГПК України зазначив, що суд першої інстанції порушив принцип неупередженості внаслідок прийняття рішення на підставі обставин, на які не посилався позивач у справі, за умови позбавлення відповідача права надати власні доводи та підтверджуючі документи з даного приводу з урахуванням положень частини першої, пунктів 3, 4, 5 статті 165 ГПК України та посилаючись на частину третю статті 86 ГПК України зазначив, що судом не було надано оцінку зібраним доказам, що свідчать про фактичну наявність виявленого порушення з позаштатного режиму роботи лічильника, не визначив підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України.
Втім, скаржник не визначив підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на пункт та частину статті 287 ГПК України, у разі якщо вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на пункт та частину статті 287 ГПК України, у разі якщо вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права.
Верховний Суд роз'яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, касаційна скарга АТ «Чернігівгаз» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на пункт та частину статті 287 ГПК України, у разі якщо вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліку протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі № 927/939/23 - залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Т. Малашенкова