12 березня 2024 року м.Суми
Справа №591/7151/23
Номер провадження 22-ц/816/248/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
у присутності:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мазнєвої Світлани Григорівни,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сумської міської ради
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2023 року у складі судді Шелєхової Г.В., ухвалене в м. Суми, повний текст рішення виготовлено 02 жовтня 2023 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Репетун Ольга Євгенівна, про визнання права власності в порядку спадкування,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом і свої вимоги мотивував тим, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом після померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11 листопада 2022 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Чоловік померлої - ОСОБА_2 подав заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині після померлої дружини.
Спадщина складається з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 66,2 кв. м, житловою площею 45,4 кв.м, ринковою вартістю 826 441 грн.
15 серпня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Репетун Ольги Євгенівни (далі - приватний нотаріус Репетун О.Є.) з метою оформлення спадщини за заповітом, однак отримав постанову № 84/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій з тих підстав, що фактично зміст правовстановлюючих документів на зазначену кватиру не відповідає змісту зареєстрованих речових прав на цю ж квартиру, що міститься в Державному реєстрі речових прав.
Зазначає, що у свідоцтві про право власності на житло, виданому 02 березня 1993 року виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів в порядку безоплатної приватизації, вказано, що квартира належить ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, хоча вона належала їй на праві особистої приватної власності, так як її чоловік відмовився від приватизації квартири та не заперечував про приватизацію нею квартири в особисту приватну власність.
Посилаючись на вказані обставини, просить визнати за ним право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після померлої заповідачки ОСОБА_3 .
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_3 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Сумська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність встановлених судом обставин, які мають значення для справи внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Стягнути на користь відповідача судові витрати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку скаржника, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримували саме як сім'я на пільгових умовах без використання житлових чеків, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у спільну сумісну власність квартиру.
Зазначає, що позивач надавав державному реєстратору для державної реєстрації права власності на квартиру за померлою свідоцтво про право власності на житло, в якому наявний запис про те, що квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Отже вилучити свідоцтво про право власності, яке надавалося для державної реєстрації права власності на нерухоме майно із державного реєстру немає змоги, оскільки саме таке свідоцтво міститься у ньому.
Наголошує на тому, що ухвалою суду було витребувано копію реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, однак суд не виконав вимоги щодо з'ясування всіх обставин справи та не дослідив докази на предмет їх відповідності фактичним обставинам справи.
Подана заява ОСОБА_2 про відмову від одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку після смерті своєї дружини не змінює правового статусу спірного майна, як сумісного майна подружжя, та не має наслідком відмову останнього від права власності на свою частку у спірній квартирі на користь позивача.
Вважає, що до позивача, як спадкоємця за заповітом, перейшло право спадкування, виключно на частину квартири, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , а не на всю квартиру в цілому.
На думку скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позовна заява подана до неналежного відповідача, а позивач не скористався своїм правом на його заміну, а саме залучення в якості співвідповідача чоловіка померлої - ОСОБА_2 , а тому ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Від третьої особи - приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Репетун О.Є. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка заперечила проти доводів апеляційної скарги ,перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 7).
За життя вона склала заповіт 24 листопада 2021 року, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 , а в разі його смерті раніше за неї, або неприйняття спадщини, - заповіла ОСОБА_5 (а.с. 8).
11 листопада 2022 року позивач подав приватному нотаріусу Репетун О.Є. заяву про прийняття спадщини (а.с. 42).
11 листопада 2022 року чоловік спадкодавиці - ОСОБА_2 подав приватному нотаріусу заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині (а.с. 47, на звороті).
Постановою приватного нотаріуса Репетун О.Є. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 серпня 2023 року № 84/02-31, було відмовлено спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . В постанові зазначено, що 14 березня 2023 року нею від Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради була отримана довідка, в якій наявна інформація, що квартира за вищевказаною адресою належить ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності. До вказаної довідки була додана копія рішення міськвиконкому від 18 лютого 1993 року № 73 «Про приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 », в якому зазначено, що квартира використовується наймачем ОСОБА_3 та членами її сім'ї, склад сім'ї 2 чоловіки. В поданих документах міститься суперечлива інформація. В процесі підготовки документів для видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцем було втрачено правовстановлюючий документ на квартиру, а саме оригінал свідоцтва про право власності на житло. На запит нотаріуса спадкоємцем було отримано дублікат свідоцтва про право власності. В ньому зазначено, що квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 . Тобто у правовстановлюючому документі, виданому співвласникам квартири, та у другому примірнику свідоцтва про право власності на житло, який зберігається в архіві міської ради міститься суперечлива інформація (а.с. 59).
В дублікаті свідоцтва про право власності на житло, виданому 12 березня 1993 року, зазначено, що квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 . Квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 14).
З Витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що спірна квартира зареєстрована на праві власності (розмір частки: 1) за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданому 12 березня 1993 року виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів (а.с. 11).
В копії свідоцтва про право власності на житло 25 грудня 2001 року зроблено допис, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності, окрім ОСОБА_3 , також « ОСОБА_2 » (а.с. 51).
З наявних у матеріалах справи документів стосовно приватизації спірної квартири вбачається, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 18 лютого 1993 року № 73 було задоволено прохання наймачів, зокрема ОСОБА_3 , на приватизацію займаної квартири згідно додатку № 4 (а.с. 81).
В додатку № 4 до вказаного рішення міськвиконкому «Про приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 » вказано, що наймач ОСОБА_3 надіслала заяву на приватизацію вказаної квартири у спільну сумісну власність. Квартира використовується нею та членами її сім'ї на умовах найму. Склад сім'ї 2 чоловіка. ОСОБА_3 згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» має пільгу на безоплатну передачу у власність квартири - учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 78; 82).
25 січня 1993 року ОСОБА_3 зверталася із заявою про передачу спірної квартири в особисту власність, у вказаній заяві ОСОБА_2 засвідчив, що не заперечує проти отримання спірної квартири ОСОБА_3 в особисту власність (а.с. 79).
Згідно довідки АТ «Ощадбанк» від 13 вересня 2023 року № 116.145-33/325 ОСОБА_2 в основних списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів значиться. Житловий чек не використаний (а.с. 134).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за встановлених обставин справи відсутні підстави вважати, що у спірної квартири є інші співвласники, окрім ОСОБА_3 . Спадкоємцем за заповітом є позивач, інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає, а чоловік спадкодавиці відмовився від обов'язкової частки у спадщині. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 6, ч. 5 ст. 5, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в ред. на час приватизації спірної квартири) передбачено, що незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим встановлена ця пільга Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що спірна квартира набувалася ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як сім'єю у спільну сумісну власність.
ОСОБА_3 як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мала право на безоплатну передачу квартири незалежно від розміру її площі. Дійсно в додатку № 4 до рішення міськвиконкому від 13 лютого 1993 року № 78 зазначено, що сім'я складається з двох осіб, однак враховуючи, що в матеріалах справи відсутня письмова згода ОСОБА_6 на приватизацію квартири у спільну сумісну власність, то відсутні підстави вважати, що спірна квартира була передана у спільну сумісну власність. Навпаки, із заяви ОСОБА_3 від 25 січня 1993 року вбачається, що вона просила передати спірну квартиру в її особисту власність, проти чого її чоловік ОСОБА_2 не заперечував, про що свідчить його особистий підпис на вказаній заяві (а.с. 79). Крім того, з довідки АТ «Ощадбанк» вбачається, що ОСОБА_2 житловий чек не використаний, що свідчить про те, що він участі у приватизації спірної квартири не приймав.
В свідоцтві про право власності на житло від 25 грудня 2001 року дописано, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності, окрім ОСОБА_3 , також « ОСОБА_2 », проте матеріали справи не містять доказів в обґрунтування правомірності внесення змін до вказаного правовстановлюючого документу.
З наданих письмових пояснень третьої особи ОСОБА_2 вбачається, що він не приймав участі у приватизації спірної квартири, квартира була приватизована у приватну власність його дружини ОСОБА_3 , як особи, яка одноособово брала участь у приватизації (а.с. 60).
За встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що спірна квартира в процесі приватизації була набута не у спільну сумісну власність, а саме у приватну власність ОСОБА_3 .
Доводи Сумської міської ради, що позовна заява подана до неналежного відповідача, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Враховуючи, що позивач є спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відсутність інших спадкоємців, які прийняли спадщину, відмову чоловіка спадкодавиці від обов'язкової частки у спадщині та обставину того, що спірна квартира належала ОСОБА_3 на праві приватної власності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання за позивачем права приватної власності на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_3 .
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування або зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 березня 2024 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов