Номер провадження: 22-ц/813/2309/24
Справа № 523/10056/23
Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г.
Доповідач Драгомерецький М. М.
22.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
при секретарі: Узун Н.Д.,
за участю: представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 - адвоката Лісовської М.М.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Наталії Юріївни на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2023 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального кругу Бежан Андрій В'ячеславович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального кругу Шевченко Інна Леонтіївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального кругу Гарська Вікторія Валеріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального кругу Павлик Наталія Миколаївна, ОСОБА_6 , про визнання договору поруки припиненим, визнанні іпотечного договору недійсним, визнання неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна у добропорядного набувача, -
19 червня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лісовська М.М. звернулись до суду із позовною заявою до АТ «УкрСиббанк», ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрдебт Плюс», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_6 , приватні нотаріуси Одеського міського нотаріального кругу - Бежан А.В., Гарська В.В., Павлик Н.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального кругу Шевченко І.Л., в якому просили суд:
1) визнати припиненим договір поруки №220476 від 29.07.2008 укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 за договором про надання споживчого кредиту №11377727000 укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_6 ;
2) визнати недійсним іпотечний договір від 29.07.2008 укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 , посвідчений нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В.А., за реєстровим №3181;
3) визнати неправомірними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер:61972230 від 01.12.2021, щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Червинською Н.Є.;
4) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) від 28 березня 2023 року, який зареєстровано в реєстрі за №536, заключний між ТОВ «Укрдебт Плюс» та фізичною особою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за якою зареєстровано приватним нотаріусом Бежаном Андрієм Вячеславовичем;
5) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) від 29 квітня 2023 року, заключний між фізичною особою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та фізичною особою ОСОБА_3 , право власності за яким зареєстровано приватним нотаріусом Бежаном Андрієм В'ячеславовичем, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:67398362, договір купівлі-продажу, серія та номер: 741 виданий 29.04.2023;
6) витребувати майно (що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) у добропорядного набувача фізичної особи ОСОБА_3 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 липня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження за вищезазначеним позовом.
Під час розгляду справи, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лісовська М.М. подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт та заборону здійснення реєстраційних дій, перебудови і будь-якої зміни фізичного стану квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежаном А.В., та зареєстрованого за реєстровим номером 741.
Заява мотивована тим, що з метою з'ясування законності дій відповідачів та захисту порушених прав позивачів подано до суду даний позов, зокрема, і про витребування майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у добропорядного набувача. Так, забезпечення позову надасть можливість позивачам захистити своє порушене право на нерухоме майно та попередити подальше відчуження майна, що може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивачів.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2023 року заяву представника позивачів - адвоката Лісовської М.М. про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт та заборону здійснення реєстраційних дій, перебудови і будь-якої зміни фізичного стану квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежаном А.В., та зареєстрованим за реєстровим номером 741.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, ТОВ «Укрдебт Плюс» та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Н.Ю. звернулись до суду із апеляційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2023 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В судове засіданні до апеляційного суду з'явилась представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 - адвокат Лісовська М.М., яка просила залишити без задоволення апеляційні скарги.
Інші учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з'явилась, про розгляд справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
26 січня 2024 року від ТОВ «Укрдебт Плюс» надійшло клопотання про розгляду справи без участі їх представника. Крім того, просило задовольнити їх апеляційну скаргу в повному обсязі.
31 січня 2024 року від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального кругу Шевченко І.Л. надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст. 11, 15 ЦК України).
Крім того, частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судом норм чинного законодавства України при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір, в тому числі щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та витребування вказаної квартири у добропорядного набувача - ОСОБА_3 ..
Судом також враховано, що реєстрація права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_3 , свідчить про наявність ризиків відчуження відповідного майна, зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до ускладнення чи не виконання рішення суду (зміна власника квартири породить необхідність подальших звернень позивачів до суду), у разі визнання судом прав та інтересів позивачів дійсно порушеними.
Колегія суддів апеляційного суду в повній мірі погоджується із таким висновком.
Посилання в апеляційних скаргах на те, що позивачами не доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в разі задоволенні позовних вимог, не приймається до уваги.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Таким чином, враховуючи, що між сторонами виник спір щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , невжиття заходів забезпечення позову, дійсно може утруднитись виконання можливого рішення суду.
При цьому, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту та заборона здійснення реєстраційних дій, перебудови і будь-якої зміни фізичного стану спірної квартири, не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача ОСОБА_3 , оскільки не обмежує його право в користуванні спірною квартирою.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про недоведеність позовних вимоги, зокрема про відсутність доказів порушеного права позивачів, відсутність доказів, що позивачі є спадкоємцями майна померлої, не впливають на висновки суду в цій частині, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 02 вересня 2019 року по справі №917/137/19.
Таким чином судом першої інстанції, враховуючи, що між сторонами існує спір і невжиття заходів забезпечення позову, які просять застосувати позивачі, може в майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, дійшов обґрунтованого та справедливого висновку вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апеляційних скарг зводяться до непогодження із висновком суду першої інстанції та тлумаченні норм чинного законодавства на власний розсуд.
З урахуванням викладеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Наталії Юріївни залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2023 року про забезпеченнязалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції
Повний текст судового рішення складено: 11 березня 2024 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда