11 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/12778/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Бакуліної С. В. (доповідач),
розглянувши матеріали касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 (головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 (суддя Ярмак О.М.)
у справі №910/12778/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
до 1. Моторного (транспортного) страхового бюро України;
2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта";
3. Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго";
4. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша";
5. Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія Аска"
про визнання недійсними рішення та протоколу,
У листопаді 2022 року Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" та Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнання недійсним рішення учасників договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за договором зовнішнього перестрахування від 28.12.2012, оформленого пунктом 1.1 питання 1 протоколу пулу внутрішнього перестрахування №8/2021 (ПВП) від 25.06.2021, щодо затвердження Порядку розподілу суми коштів цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій, яка може бути повернута страховику - повному члену МТСБУ, який є учасником пулу внутрішнього перестрахування; визнання недійсним рішення учасників договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за договором зовнішнього перестрахування від 28.12.2012, оформленого пунктом 1.2 питання 1 протоколу пулу внутрішнього перестрахування №8/2021 (ПВП) від 25.06.2021;
- визнання недійсним протоколу №8/2021 (ПВП) від 25.06.2021 учасників договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за договором зовнішнього перестрахування від 28.12.2012;
- зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша", Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" вчинити дії для повернення коштів до Моторного (транспортного) страхового бюро України, попередньо розподілених на виконання вимог протоколу від 25.06.2021 №8/2021 (ПВП) учасників договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за договором зовнішнього перестрахування від 28.12.2012.
Господарський суд міста Києва рішенням від 23.05.2023 у справі №910/12778/22 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" відмовив повністю.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/12778/22 скасував та ухвалив нове рішення. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" задовольнив частково. Визнав недійсним рішення учасників договору облігаторного квотно-пропорційного перестрахування власного утримання за договором зовнішнього перестрахування від 28.12.2012 оформлене: - пункт 1.1 питання 1 протоколу пулу внутрішнього перестрахування №8/2021 (ПВП) від 25.06.2021 щодо затвердження Порядку розподілу суми коштів цільових додаткових внесків до фонду страхових гарантій, яка може бути повернута страховику - повному члену МТСБУ, який є учасником пулу внутрішнього перестрахування; пункт 1.2 питання 1 протоколу пулу внутрішнього перестрахування №8/2021 (ПВП) від 25.06.2021. В іншій частині у задоволенні позову відмовив.
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось 19.02.2024 (згідно зі штампом на поштовому конверті) до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 і передати справу повністю на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Виходячи з приписів частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, вона залишається без руху.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
Пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК унормовано, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Пунктом третім частини другої статті 287 ГПК передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Моторне (транспортне) страхове бюро України посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи:
- про неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 23.11.2023 у справі №466/725/20, від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, від 22.11.2023 у справі №465/6549/16-ц, щодо застосування статей 2, 12, 13, 367 Цивільного процесуального кодексу України, статті 14 Господарського процесуального кодексу України;
- про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах;
Так, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, він повинен зазначити конкретну норму права/норми права, висновок щодо застосування якої необхідно зробити Верховному Суду.
Разом з тим, скаржником не в повній мірі дотримано вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК, оскільки в касаційній скарзі ним не наводиться відповідної норми (норм) права (щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду), єдину практику застосування якої (яких) необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання, та не обґрунтовано, в чому полягає непогодження із ним.
У зв'язку з вищенаведеним, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК.
Способом усунення недоліків касаційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням вимог процесуального законодавства, а саме: навести відповідну норму (норми) права (щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду), єдину практику застосування якої (яких) необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання, та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним .
Щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481, 00 грн.
Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Як убачається з обґрунтування касаційної скарги Моторне (транспортне) страхове бюро України фактично не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, яким задоволено одну вимогу немайнового характеру.
Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Враховуючи викладене та вимоги касаційної скарги (непогодження з мотивами відмови у задоволенні позовних вимог), судовий збір за подання касаційної скарги складає 4 962, 00 грн (2481,00-одна немайнова вимога х 200 % (ставка)).
Натомість скаржник не додав до касаційної скарги документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Крім того, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.
Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статтею 308 ГПК, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 ГПК дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
При постановленні судового рішення суд касаційної інстанції застосовує і повноваження, передбачені статтею 308 ГПК, і вирішує питання про розподіл судових витрат виходячи саме з прохальної частини касаційної скарги, у зв'язку з чим застосування повноважень суду безпосередньо залежить від того, які з них просить заявник касаційної скарги застосувати за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.
Водночас Суд зауважує, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК).
Як убачається з прохальної частини касаційної скарги, Моторне (транспортне) страхове бюро України просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Однак скасування рішення суду першої інстанції, виключає направлення цієї справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Отже касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 290 ГПК.
З огляду на викладене, Моторному (транспортному) страховому бюро України необхідно уточнити/конкретизувати вимоги касаційної скарги, заявлені в межах доводів, якими обґрунтовано касаційну скаргу, а саме уточнити, чи є предметом оскарження рішення суду першої інстанції, яким в позові позивачу відмовлено, і яке в прохальній частині скаржник (відповідач 1) просить скасувати, втім справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/12778/22 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК, із наданням скаржникові строку для усунення недоліків, а саме подання Верховному Суду: (1) касаційної скарги у новій редакції з уточнення вимог касаційної скарги в частині повноважень, які суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду судових рішень та навести відповідну норму (норми) права (щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду), єдину практику застосування якої (яких) необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання, та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним; (2) документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 962,00 грн за наведеними нижче реквізитами:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
При цьому звертається увага на те, що заяву про усунення недоліків, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.
Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292, 314 ГПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі №910/12778/22 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Моторно (транспортному) страховому бюро України, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Бакуліна