06 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11371/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Студенець В.І.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Сітайло Л.Г., судді - Корсак В.А., Владимиренко С.В.)
від 26.12.2023
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до: 1. ОСОБА_2 ,
2. ОСОБА_3 ,
3. ОСОБА_4 ,
4. ОСОБА_5 ,
5. ОСОБА_6 ,
6. ОСОБА_7 ,
7. ОСОБА_8 ,
8. ОСОБА_9 ,
9. ОСОБА_10 ,
10. ОСОБА_1 ,
11. ОСОБА_11 ,
12. ОСОБА_12 ,
13-1. ОСОБА_13 ,
13-2. ОСОБА_14 ,
14. ОСОБА_15 ,
15. ОСОБА_16
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Легбанк"
про відшкодування шкоди,
Короткий зміст позовних вимог та рух справи
1. У серпні 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про солідарне стягнення шкоди у розмірі 548 617 867,67 грн, заподіяної Публічному акціонерному товариству "Легбанк" (далі - Банк) та його кредиторам.
2. Позов обґрунтований тим, що під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостатність майна для покриття вимог кредиторів, що спричинено діями, рішеннями кредитного комітету, до якого входили відповідачі, щодо надання кредитів без належного забезпечення та придбання неліквідних цінних паперів, які суперечили інтересам Банку та його кредиторів.
3. 28.02.2019 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про відмову в позові, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019.
4. Верховний Суд постановою від 14.09.2021 скасував указані судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, задоволено клопотання Фонду про заміну сторін правонаступниками та здійснено заміну ОСОБА_17 на його правонаступника (спадкоємицю) - ОСОБА_8 ; ОСОБА_18 на його правонаступників (спадкоємців) - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
6. 16.06.2023 Фонд звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну предмета позову.
7. Заява мотивована таким:
- двоє відповідачів ( ОСОБА_17 і ОСОБА_18 ) померли;
- правонаступники ОСОБА_17 і ОСОБА_18 вважаються солідарними боржниками та несуть відповідальність за дії спадкодавців нарівні з іншими відповідачами в силу універсального правонаступництва, але в межах вартості успадкованого майна;
- рівень солідарного обов'язку та відповідальності спадкоємців ОСОБА_17 і ОСОБА_18 обмежується вартістю успадкованого майна ( ОСОБА_8 разом з іншими солідарними відповідачами в межах суми 67 600,00 грн (вартість успадкованого майна), ОСОБА_13 - в межах суми 343 600,00 грн, ОСОБА_14 - в межах суми 1 027 900,00 грн).
Фактичні обставини справи, установлені судами
8. Фонд звернувся з позовом до відповідачів про солідарне стягнення шкоди у розмірі, заподіяної Банку та його кредиторам.
9. 16.06.2023 Фонд звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну предмета позову, в якій просив стягнути солідарно з:
- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на користь Фонду, що діє в інтересах кредиторів Банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Банку, шкоду (збитки) в розмірі 547 178 767,67 грн;
- - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 на користь Фонду, що діє в інтересах кредиторів Банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Банку, шкоду (збитки) в розмірі 67 600,00 грн;
- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 на користь Фонду, що діє в інтересах кредиторів Банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Банку, шкоду (збитки) в розмірі 343 600,00 грн;
- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 на користь Фонду, що діє в інтересах кредиторів Банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Банку», шкоду (збитки) в розмірі 1 027 900,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої та апеляційної інстанцій
10. Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.12.2023 відклав підготовче засідання. Суд у мотивувальній частині ухвали також зазначив, що приймає заяву Фонду про зміну предмета позову до розгляду.
11. Ухвала суду мотивована таким:
- зі змісту заяви про зміну предмета позову вбачається, що позивач доповнив позовні вимоги новою вимогою про солідарне стягнення шкоди (збитків) з правонаступника ОСОБА_17 - ОСОБА_8 та правонаступників ОСОБА_18 - ОСОБА_14 та ОСОБА_13 ;
- позивач, подавши до суду заяву про зміну предмета позову, визначив такі свої процесуальні дії саме як зміну предмета позову, а не збільшення позовних вимог, що відповідає принципу диспозитивності у господарському процесі, закріпленому у статті 14 ГПК України;
- позивач залишив незмінними первісні основні підстави позову та лише доповнив їх новими обставинами, що є безпосередньо пов'язаними з основними підставами позову, що не може свідчити про зміну підстав позову.
12. ОСОБА_1 оскаржив зазначену ухвалу суду першої інстанції до апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зі змісту заяви про зміну предмета позову фактично вбачається, що Фонд звернувся із новим позовом в інтересах іншої особи (осіб), і задоволення заяви судом призвело до протиправної заміни особи позивача.
13. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.12.2023 повернув апеляційну скаргу відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України, оскільки дійшов висновку, що заявник оскаржу ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 про відкладення розгляду справи, яка в частині "зміни предмету позову", не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 255 ГПК України та відсутні законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу
14. 03.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги скасувати та передати справу на розгляд до апеляційного господарського суду. Також у касаційній скарзі заявник просить правильно визначити характер спору з урахуванням зміни особи, в інтересах якої звертається Фонд чи є відповідний спір корпоративним між юридичною особою та її посадовими особами або спором щодо недоговірних зобов'язань між колишніми кредиторами Банку та колишніми посадовими особами банку-боржника.
15. В обґрунтування касаційної скарги заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив такі норми права:
- пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки позбавив відповідача ефективного засобу судового захисту - оскарження рішення, яким суд першої інстанції замінив особу, в інтересах якої діє Фонд - фактичного позивача: з Банку на невизначених кредиторів банку; не надав оцінку ключовому твердженню апелянта, що прийняття до розгляду заяви Фонду призвело до заміни позивача з Банку на кредиторів банку;
- статті 255 ГПК України, оскільки вказав, що ухвала "про зміну предмету позову" не підлягає апеляційному оскарженню, хоча ОСОБА_1 взагалі не оскаржував ухвалу з підстав порушення частини четвертої статті 46 ГПК України (яке також мало місце), а вказував про помилкову заміну позивача у справі (стаття 52, частина третя статті 53 ГПК України);
- не застосував до спірних відносин абзаци 1 - 3 частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на момент звернення із позовом у цій справі (серпень 2018 року), частин третьої, четвертої статті 52 цього Закону (в чинній редакції), а також порушив частини п'яту, шосту статті 53, пункт 26 частини першої статті 255 ГПК України, а саме не врахував, що Фонд приймає участь у цій справі як особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб; на розгляд суду був переданий спір про відшкодування шкоди, заподіяної Банку, тобто є позивачем у справі;
- Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" (набрав чинності 05.08.2021), яким передбачено право Фонду подавати два окремі види позовів: (1) від імені банку - про відшкодування шкоди, завданої банку та (2) в інтересах кредиторів - про відшкодування шкоди (збитків), завданих кредиторам. Прийняття судом, який розглядав спір про відшкодування шкоди, завданої банку, до розгляду вимоги про відшкодування шкоди, завданої кредиторам, призвело до заміни особи в інтересах якої діє Фонд: з Банку на кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації Банку.
16. 06.02.2024 Колесніков Віталій Валерійович , як представник ОСОБА_12 , подав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав вимоги касаційної скарги. Представник у відзиві зазначив, що відзив поданий в інтересах усіх п'ятнадцяти відповідачів, окрім скаржника.
17. Відзив на касаційну скаргу мотивовано таким:
- на момент звернення Фонду з позовом частина п'ята статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачала право звернення з єдиною можливою вимогою: "про відшкодування шкоди, заподіяної банку";
- Фонд не є носієм порушеного права, а тому діяв в інтересах Банку;
- заява Фонду про зміну предмету позову мотивована правом останнього звертатися з позовом про відшкодування шкоди, завданої кредиторам, які в силу частини п'ятої статті 53 ГПК України набувають статусу позивача;
- наведене свідчить про заміну позивача з Банку на кредиторів банку, а тому така ухвала підлягає апеляційному оскарженню.
18. 07.02.2024 Фонд подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог касаційної скарги.
19. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:
- необґрунтованими є доводи скаржника, що позов подавався виключно в інтересах Банку, оскільки підстави позову мають змішаний характер та ґрунтуються на вчинені деліктних проступків і необхідності захисту інтересів кредиторів Банку;
- норма частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній на момент звернення з позовом передбачала, що Фонд звертається з позовом до пов'язаних з банком осіб, дії або бездіяльність яких призвела до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди;
- Фонд звернувся з позовом від свого імені в порядку реалізації спеціальної правосуб'єктності, закріпленої в частині п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що також підтверджується висновком Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22;
- скаржник помилково ототожнює правосуб'єктність Банку з правосуб'єктністю Фонду, як спеціального суб'єкта в цій категорії спорів;
- конкретизація заінтересованих осіб на етапі подання заяви про зміну предмету позову жодним чином не призводить до заміни сторони позивача у справі. Позивачем був і залишається Фонд, конкретизація спрямована на приведення позовних вимог у відповідність до норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків", що мають застосовуватися під час розгляду цієї справи.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
20. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
21. Процесуальне правонаступництво урегульовано нормою статті 52 ГПК України, частиною третьою якої передбачено, що про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
22. Верховний Суд у пункті 56 постанови від 02.02.2023 у справі №910/14422/15, проаналізувавши положення Глави 4 ГПК України "Учасники судового процесу", зазначив, що Кодексом не передбачено залучення до участі у справі за власною ініціативою суду іншого позивача у справі або його правонаступника, оскільки, вказана дія залежить виключно від волевиявлення позивача.
23. У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 369/5894/17, касаційним судом, зокрема визначено, що процесуальним законодавством не передбачено залучення іншого позивача у справі за ініціативою суду.
24. Суд не в праві ініціювати залучення до участі у справі іншого позивача, оскільки звернення до суду з позовом і пред'явлення вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд (пункт 58 постанова Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 910/14422/15).
25. Відповідно до пунктів 2, 3 та підпункту а) пункту 4 частини першої статті 234 ГПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням висновків суду.
26. В ухвалі суду першої інстанції від 06.12.2023 відсутні згадки щодо заявлення клопотання про заміну сторони у справі, щодо розгляду клопотання про заміну сторони у справі. Резолютивна частина вказаної ухвали також не містить висновку щодо заміни сторони у справі, як це передбачено підпунктом а) пункту 4 частини першої статті 234 ГПК України. Жодного посилання стосовно заміни сторони у справі (формальних або тих, що випливають зі змісту) ухвала суду першої інстанції не містить.
27. Отже, враховуючи норми частини третьої статті 52, пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 234 ГПК України та наведені висновки Верховного Суду щодо порядку залучення іншого позивача у справі (тільки за клопотанням сторони), суд касаційної інстанції зазначає, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 у цій справі не вирішувалося питання заміни позивача у справі.
28. Доводи скаржника, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву про зміну предмету позову, здійснив заміну сторони у справі зводяться до власного суб'єктивного тлумачення змісту судового акту, а тому визнаються необґрунтованими.
29. Північний апеляційний господарський суд, повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), хоч і не розглянув доводи заявника щодо заміни сторони, дійшов правильного висновку, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а тому відсутні підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
30. З наведених підстав відхиляються доводи скаржника щодо порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо можливості оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскарження ухвали суду першої інстанції від 06.12.2023 окремо від рішення суду не передбачено частиною першою статті 255 ГПК України, що виключає можливість її перегляду в апеляційному порядку. Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного.
31. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо визначення особи, в інтересах якої Фонд звернувся з позовом, як необґрунтовані з огляду на те, що такі виходять за межі предмету касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвали суду апеляційної інстанції про повернення скарги, оскільки її подано на ухвалу, яке не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
32. Вимога скаржника щодо визначення характеру спору не підлягає розгляду, оскільки не входить до предмету касаційного перегляду, тому що оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, а не рішення по суті позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
34. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
35. Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судове рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат
36. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 304 пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 у справі №910/11371/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
В. Студенець