Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
07.03.2024м. ХарківСправа № Б-50/24-09 (922/5034/23)
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Жигалкін І.П.
судді: Кононова О.В. , Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Торговий дім Облагрохімія", м. Харків
до Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
про визнання наказів протиправними та їх скасування
за участю представників:
позивача - Тищенко О.І. (арбітражний керуючий)
відповідача - Продоус А.О.
Арбітражний керуючий Державного підприємства "Торговий дім Облагрохімія" Тищенко О.І. звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про визнання протиправними та скасування Наказу від 25.09.2023 №00584 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Торговий дім Облагрохімія".
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.11.2023 визначено склад суду щодо позовної заяви в межах справи про банкрутство (вхідний номер 5034/23 від 27.11.2023), визначено підстави передачі ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, де склад колегії суддів (за наявності): Жигалкін І.П. - головуючий суддя, судді Кононова О.В. та Міньковський С.В.
Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, у відповідності до абз. 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. №34812 від 18.12.2023) Фонду державного майна України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Судом постановлено ухвалу від 12.01.2024, якою задоволено заяву (вх. №34812 від 18.12.2023) Фонду державного майна України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та вирішено здійснювати розгляд справи №Б-50/24-09 (922/5034/23) за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, у зв'язку з чим призначено підготовче засідання на "01" лютого 2024 р. о 10:30.
01 лютого 2024 року у підготовчому засідання було заявлено про заміну неналежного відповідача - Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) на належного - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324).
Судом постановлено ухвалу від 02.02.2024 року, якою: - задоволено заяву про заміну неналежного відповідача - Фонд державного майна України належним - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області;
- здійснено заміну первісного (неналежного) відповідача - Фонд державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) належним - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324);
- підготовче засідання відкладено на 07 березня 2024 року о 11:00.
Арбітражним керуючим подано до суду заяву (вх. № 3368 від 06.02.2024) про зміну предмету позову, де просить суд:
- визнати протиправними та скасувати Наказ від 25.09.2023 №00584 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324) про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Торговий дім Облагрохімія";
- Визнати протиправними та скасувати наказ Фонду державного майна України від 30.08.2023 №1524 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (зі змінами)» в частині пункту 2 Наказу, а саме в частині Внесення у додаток 2 «Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду», затверджений наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 №1 зміни 2) доповнення такими позиціями: 32437270 Єдиний майновий комплекс державного підприємства «Торговий дім «Облагрохімія».
Від Відповідача надійшов відзив (вх. № 4792 від 21.02.2024) на позовну заяву з додатком.
Щодо заяви (вх. № 3368 від 06.02.2024) про зміну предмету позову суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 14 ГПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 42 ГПК України учасникам справи надано право у тому числі на подання заяв та клопотань. Реалізацією цього права є рішення суду з приводу заявлених вимог (клопотань).
Відповідно до вимог статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог (п.2 ч.2), а також до закінчення підготовчого засідання має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (ч.3 цієї статті).
Згідно з ч. 5 ст.46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Враховуючи те, що заява Позивача (подана арбітражним керуючим) про зміну предмета позову відповідає вимогам ГПК України, та до відповідної заяви додані докази її направлення учасникам справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її прийняття до розгляду.
Так, судом було оголошено про прийняття заяви (вх. № 3368 від 06.02.2024) про зміну предмету позову до розгляду.
Проте, суд звертає увагу, що під час дослідження всіх обставин справи та поданої арбітражним керуючим заяви (вх. № 3368 від 06.02.2024) про зміну предмету позову, останнім було збільшення позовні вимоги, тобто зміст заявлених вимог містить не одну немайнову вимогу, а дві немайнові вимоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн.
Суд звертає увагу, що при первинному звернені з заявленим позовом, заявник звертався у 2023 році де законом було встановлено іншій розмір сплати судового збору - 2684,00грн.
Таким чином, сума сплати за таку вимогу повинна були становити, на момент звернення з заявою про зміну предмету позову (збільшення позовних вимог), як за вимогу немайнового характеру - 3028,00 грн.
Частиною 3 ст. 163 ГПК України встановлено, що у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.
Так, як вже установлено судом, до заяви про зміну предмету (збільшення) позовних вимог, Позивачем (арбітражним керуючим) не було долучено доказів сплати судового збору.
Правові наслідки неподання відповідних доказів закріплені в ч. 10 ст. 174 ГПК України, яка передбачає, що заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.
У своїй постанові від 27 травня 2021 року у справі №910/5506/20 Верховний Суд зауважує, що положення ч. 10 ст. 174 ГПК України застосовуються не лише у випадку, коли суд перед прийняттям до розгляду заяви встановить, що відповідно до поданого платіжного доручення (квитанції, чека тощо) сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір"), а також у випадку, коли до заяви взагалі не додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у зв'язку із збільшенням розміру позовних вимог. Отже, наслідки подання заяви про збільшення розміру позовних вимог без виконання вимог щодо сплати судового збору визначені ч. 10 ст. 174 ГПК України.
Таким чином, збільшивши позовні вимоги у вигляді додавання немайнової вимоги повинна містити додатково докази сплати судового збору у у розмірі 3028,00грн, таким чином Позивачу необхідно доплатити судовий збір та надати суду відповідні докази такої сплати.
З врахуванням наведеного, заява (вх. № 3368 від 06.02.2024) про зміну предмету позову підлягає залишенню без руху.
Водночас, за приписами ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Суд зауважує, що застосування будь-якої процесуальної норми здійснюється у взаємозв'язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства в передбачених формах та на різних стадіях судового провадження.
Положення ст. 11 ГПК України закріплено один з основних принципів господарського судочинства - верховенство права, а також визначено джерела права, що застосовуються судом. Зокрема, за змістом вказаної статті, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Одним із загальних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
В силу ст.ст. 14, 42 ГПК України, учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами.
За результатами проведеного засідання суд відмічає, що за змістом статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
У даній справі, за відсутності заяв та клопотань учасників справи про інше, слід вважати, що судом остаточно визначено предмет спору, характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу.
Крім того, під час підготовчого провадження учасники справи не повідомили суд про бажання укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Отже враховуючи вищезазначені обставини та для надання можливості учасникам справи здійснити всі процесуальних прав та обов'язків щодо надання доказів та пояснень з метою повного і усестороннього з'ясування обставин спору, які мають значення для розгляду даної справи, суд зазначає наступне.
Пунктами 1, 2, 4, 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.
У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями «proprio motu», щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Приписами п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Отже, з метою повного та об'єктивного розгляду справи для встановлення фактичних обставин справи, керуючись ч. 3 ст. 177 ГПК України, суд вважає, що в даному випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті строк підготовчого провадження може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладене, з метою повного і усестороннього з'ясування обставин спору, які мають значення для розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку розгляду підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.
Суд нагадує, про підстави викладені в ч. 1 ст. 195 ГПК України, що з дня відкриття провадження у справі суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Отже, оскільки строк підготовчого провадження відраховується з дня відкриття провадження (ст. 177 цього Кодексу), а ухвала про відкриття провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання суддею, то строк перебігу підготовчого провадження починається відраховуватись, по даній справі, з дати підписання ухвали. Проте, судом було постановлено ухвалу від 12.01.2024, якою вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, а отже для повного та всебічного розгляду справи та не порушуючи прав та обов'язків всіх учасників справи, суд зазначає, що строк продовження проведення підготовчого провадження буде відраховуватися від датиу ухвали 12.01..2024.
З метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності визнати явку учасників справи (уповноважених представників) обов'язковою у підготовче провадження для можливості встановлення обставин, які є необхідними для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим кодексом строку підготовчого провадження у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Керуючись статтями 42, 46, 174, 177, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву (вх. № 3368 від 06.02.2024) Державного підприємства "Торговий дім Облагрохімія" про зміну предмету позову - залишити без руху.
2. Встановити Державному підприємству "Торговий дім Облагрохімія" строк для усунення недоліків заяви (вх. № 3368 від 06.02.2024) про зміну предмету позовних вимог, а саме заявнику до 18 березня 2024 року надати суду докази сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
3. Продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "11" квітня 2024 р.
4. Відкласти підготовче засідання на 04 квітня 2024 року о 11:30.
5. Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 11 березня 2024 року
Головуючий суддя Суддя Суддя І.П. Жигалкін О.В. Кононова С.В. Міньковський