Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 910/17865/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місто Київ,
до Фізичної особи-підприємця Москаленка Віталія Леонідовича, Харківська обл., м. Барвінкове,
простягнення коштів, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», звернувся до Господарського суду м. Києва (справа передана за підсудністю до Господарського суду Харківської області) із позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Москаленка Віталія Леонідовича, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 067174-ХВ1-011 в загальному розмірі 200 575,42 грн., а саме: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 117 366,17 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 83 209,25 грн.
1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
09 січня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» без руху. 12 січня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 910/17865/23, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача, що міститься у позовній заяві (вх. № 17865/23). 31 січня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено без задоволення клопотання позивача про витребування доказів у Приватного акціонерного товариства «ВФ УКРАЇНА» та у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (вх. № 2641, вх. № 2643 від 30 січня 2024 року).
Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано відзив (вх. № 2293 від 25 січня 2024 року), що прийнятий до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 січня 2024 року; позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 2644 від 30 січня 2024 року), що прийнята до розгляду із залученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 31 січня 2024 року. Відповідач не скористався своїм правом щодо подання останньої заяви по суті справи у вигляді заперечень.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
2. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Як зазначено у позовній заяві, 01.02.2021 року відповідач уклав з позивачем договір про надання кредиту № 067174-ХВ1-011 (надалі - «Договір»). Договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам - підприємцям ТОВ «БІЗПОЗИКА», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://bizpozyka.com/. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 067174-ХВ1-011 від 01.02.2021 р. До укладення Договору Москаленко Віталія Леонідовича було належним чином ідентифіковано/верифіковано, а саме: 01.02.2021 р. за допомогою відеоверифікації здійснена перевірка особи, яка звернулась за отриманням кредиту з особою, якій належить фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та паспорт громадянина України у формі ID карти № НОМЕР_2 . Відповідно до п. 1 Договору, Кредитодавець надає Позичальникові кредит у розмірі 144 000,00 грн., строком на 24 тижні - до 19.07.2021 року, на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 0,72957552% в день (фіксована ставка). Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. До п. 2 Договору, протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування Кредитом, із урахування дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно графіку платежів. Позичальник зобов'язаний був повернути Кредит та сплатити Проценти за користування Кредитом згідно графіка платежів, зазначеного в п. 3 Договору. 01.02.2021 року позивач видав відповідачу Кредит у розмірі 144 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24171 від 01.02.2021 р., чим виконав свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі. Кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача НОМЕР_3 , який він зазначив в особистому кабінеті на сайті позивача - https://my.bizpozyka.com, що підтверджується витягом з анкети клієнта Москаленко В.Л. від 21.11.2023 року. Як зазначає позивач, до теперішнього часу відповідач лише частково сплатив позивачу заборгованість за Договором в розмірі - 104 470,25 грн., чим порушив свої зобов'язання, встановлені Договором. Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Як вказує позивач, станом на дату подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає - 200 575,42 грн., а саме: - заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 117 366,17 грн.; - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 83 209,25 грн.
25 січня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 2293). У відзиві зазначено, що станом на 25 січня 2024 року відповідач так і не отримав примірник позовної заяви з усіма додатками. На переконання відповідача на теперішній час відсутні належні та допустимі докази того, що Відповідач укладав будь-які кредитні договори та отримував грошові кошти, зазначені в позовній заяві. У відзиві також зазначено, що на розгляді Барвінківського районного суду Харківської області знаходилась цивільна справа № 611/1/22 за позовом Москаленко Віталія Леонідовича до ТОВ "Бізнес Позика", треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. На думку відповідача, відповідно до вищевказаного рішення встановлено відсутність боргових зобов'язань відповідача перед позивачем. Вказане рішення набуло законної сили. З огляду на вищенаведене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
30 січня 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 2644). Позивач зазначає, що в даній справі, як і в багатьох інших подібних справах, Відповідачі заперечують факт укладення договору та отримання кредиту. Якби відповідач дійсно не укладав Договір та не отримував кредит на свій картковий рахунок, то ці обставини дуже просто спростовуються. Для цього відповідачу необхідно було надати суду лише два докази: довідку від мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна», який обслуговує мобільний номер телефону НОМЕР_1 , в якій не буде СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором «G9286». Виписку з карткового рахунку № НОМЕР_3 відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на дату отримання кредиту (01.02.2021), на якій не буде суми виданого кредиту. На підставі викладеного вбачається, що відповідач не надає суду жодного доказу та фактично приховує їх від суду. При цьому, позивач зазначає, що кредитний договір укладений у відповідності до Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію» та Правил надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «БІЗПОЗИКА». При цьому, відповідача було належним чином ідентифіковано в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. Окремо позивач зазначає, що відповідач частково сплачував заборгованість за кредитом чим визнав існування боргу за кредитним Договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ТІЛОМ КРЕДИТУ
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. Аналогічної правові висновки викладені у постанові Верховного Суду по справі № 524/5556/19 від 12.01.2021.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем через веб-сайт позивача https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну та паролю Особистого кабінету було здійснено вхід до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подано Заявку на отримання кредиту, де вказано номер свого поточного (карткового) рахунку. Як вбачається із візуальної послідовності дій, 01.02.2021 року відповідач прийняв пропозицію позивача щодо укладення Договору. Так, позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9286 на номер телефону НОМЕР_4 , який було зазначено відповідачем у своїй анкеті в особистому кабінеті.
Таким чином, 01.02.2021 між позивачем та відповідачем (позичальник) укладено Договір, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Укладання Договору шляхом обміну електронними повідомленнями та підписанням його одноразовим ідентифікатором відповідач не спростовує. Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач частково погасив заборгованості по кредиту, що додатково вказує на прийняття умов Договору.
Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами Договору, він за своєю правовою природою є кредитним договором, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов'язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 71 «Кредит» Цивільного кодексу України.
В силу положень частин 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші платежі передбачені Договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до п. 1 Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 144 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: в день 0,72957552, фіксована. Загальний розмір наданого кредиту: 144 000,00 грн. Термін дії Договору до 19.07.2021 року. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 269 520,00 грн. Згідно п. 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів. Графік платежів передбачений п. 3 Договору. Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір (п. 5 Договору). Позичальник надав кредитодавцю (його довіреним особам та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв'язку з позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п. (п. 7 Договору). Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил). Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач свій обов'язок за Договором із перерахування кредитних коштів виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 24171 від 01 лютого 2021 року на суму 144 000,00 грн. з призначенням платежу: «#НОМЕР_3 IПН НОМЕР_5 Перерах. коштiв Москаленко В. Л. IПН НОМЕР_5 зг. до кредитного дог. №067174-ХВ1-011 вiд 01.02.2021 Без ПДВ». Тобто, призначення платежу містить посилання на Договір. Згідно із графіком платежів, відповідач мав перераховувати позивачу рівними сумами кошти за Договором до 19.07.2021 року. Як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідач не виконав свій обов'язок з погашення тіла кредиту. Доказів погашення відповідачем заборгованості за спірним Договором у строки, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу (тіла кредиту) в розмірі 117 366,17 грн. за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.
Відповідно посилання відповідача на рішення Барвінківського районного суду Харківської області у справі № 611/1/22, яким, на думку відповідача, встановлено відсутність боргових зобов'язань відповідача перед позивачем, суд зазначає наступне.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 07 лютого 2022 року Барвінківським районним судом Харківської області прийнято рішення, яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 43524, вчинений 26 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», про стягнення з Москаленка В.Л. заборгованості і в розмірі 201 225, 42 грн.
З цього рішення вбачається, що предметом спору було неправомірність вчинення 26 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. виконавчого напису № 43524 щодо стягнення з Москаленка В.Л. на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» грошових коштів розмірі 201 225,42 грн.
Означеним рішенням не встановлено обставин, що свідчать про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором. Тобто, твердження відповідача не знайшли свого підтвердження.
4. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ПРОЦЕНТІВ
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (§1. Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Проценти, у розумінні статті 1048 ЦК України, сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом. Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Відтак, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Відповідно до п. 1 Договору процентна ставка: в день 0,72957552, фіксована. Позивачем заявлено до стягнення 83 209,25 грн. в якості суми прострочених платежів по процентах.
Здійснивши перевірку розрахунку процентів за Договором, суд прийшов до висновку, що він здійснений арифметично вірно, а отже підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі 83 209,25 грн. Доказів погашення відповідачем заборгованості з оплати процентів за спірним Договором у строки, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості, матеріали справи не містять.
При цьому, під час прийняття цього рішення судом були враховані висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
5. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Москаленка Віталія Леонідовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за кредитним договором № 067174-ХВ1-011 від 01.02.2021 р., а саме заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом у розмірі 117 366,17 грн., а також заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 83 209,25 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 2 406,90 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "12" березня 2024 р.
Суддя Н.В. Калініченко