Номер провадження: 11-кп/813/1204/24
Справа № 522/10516/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
07.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
перекладача ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22023230000000258, внесеному до ЄРДР 15.05.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено.
Продовжено обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 18.04.2024 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, в тому числі ризику переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, а також доведена неможливість застосування щодо обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать її належну процесуальну поведінку з урахуванням встановлених ризиків. Крім того, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважав за недоцільне визначати розмір застави обвинуваченій.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та не обґрунтованою, з огляду на наступне:
- прокурором існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, жодним чином не доведено;
- ризики, на які посилається прокурор, відсутні;
- суд першої інстанції не врахував відсутність обгрунтованого обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого правопорушення;
- судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_9 раніше не судима, пенсіонерка, має двох доньок та двох онуків, які проживають разом із сім'ями в м. Одесі;
На підставі наведеного захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу, постановити нову, якою змінити ОСОБА_9 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Обвинувачена ОСОБА_9 підтримала захисника та просила задовольнити апеляційну скаргу, крім того, зазначила, що їй необхідне лікування та проходження медичного обстеження у зв'язку з тим, що у неї значно погіршився стан здоров'я.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №22023230000000258, внесене до ЄРДР 15.05.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченої і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання нею процесуальних обов'язків.
Що стосується посилань захисника з приводу того, що відсутнє обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого правопорушення, апеляційний суд зазначає, що на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченим дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів. За таких обставин, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості обвинувачення є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Як вбачається з обґрунтованих висновків суду, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачена ОСОБА_9 може вдатись до спроб переховування від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, які обумовлені наступним:
- зважаючи на обставини інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.5 ст. 111-1 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, будучи обізнаною про ступінь тяжкості пред'явленого обвинувачення та покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винною, буде мати можливість переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності;
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
- з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає, ризик впливу на вказаних осіб, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом. Крім того, свідків у даному кримінальному провадженні ще не допитано.
На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність встановлених судом ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростовані, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги захисника, що обвинувачена ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, а саме: раніше не судима, пенсіонерка, має двох доньок та двох онуків які проживають разом із сім'ями в м. Одесі, на думку апеляційного суду, не спростовують викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дають достатніх підстав вважати, що зазначені соціальні фактори можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги доводи обвинуваченої ОСОБА_9 щодо стану здоров'я та необхідності проходження медичного обстеження, вважає за необхідне зобов'язати адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Філію ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській провести медичне обстеження та забезпечити належне лікування обвинуваченої ОСОБА_9 у встановленому законом порядку, в тому числі, у разі необхідності, у закладі МОЗ.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22023230000000258, внесеному до ЄРДР 15.05.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України, - залишити без змін.
Зобов'язати адміністрацію ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Філію ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях провести медичне обстеження та забезпечити належне лікування обвинуваченої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленому законом порядку, в тому числі, у разі необхідності, у закладі МОЗ.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4