12.03.24
22-ц/812/373/24
Провадження № 22-ц/812/373/24 Головуючий суду першої інстанції Сокол Ф.Г.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
12 березня 2024 року м. Миколаїв Справа № 474/1335/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сокола Ф.Г., в залі судового засідання в сел. Врадіївка, повний текст якого складено 26 грудня 2023 року, за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
02 жовтня 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк, Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Доводи позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», яке в подальшому змінило свою назву на АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву від 28 січня 2010 року та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, з якими він ознайомився на момент підписання анкети-заяви, складає між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
При укладенні договору сторони керувалися частиною 1 статті 634 ЦК України, яка дає визначення договору приєднання.
Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи, які згідно заяви отримані відповідачем для ознайомлення у письмовій формі.
Відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 37 000 грн.
ОСОБА_1 свої обов'язки за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього станом на 28 серпня 2023 року утворилась заборгованість перед Банком в сумі 42 935.72 грн, з яких 34 157.45 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8 778.27 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 28 січня 2010 року станом на 28 серпня 2023 року у розмірі 42 935.72 грн.
Заочним рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 28 січня 2010 року станом на 28 серпня 2023 року в сумі 36 342.73 грн, з яких: 4 687.80 грн - заборгованість за простроченими відсотками та 31 654.93 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту.
В задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28 січня 2010 року в частині стягнення 4 090.47 грн заборгованості за простроченими відсотками та 2 502.52 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 2 271.73 грн судового збору.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 412.27 грн покладено на позивача.
Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами по підвищеній відсотковій ставці, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Отже надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг не є складовою укладеного сторонами кредитного договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом.
Оскільки кредитним договором укладеним між позивачем та відповідачем не передбачено нарахування відсотків за користування кредитом по ставці (34,80%, 40,80%, 42%, 43,2%, 86,4%), та інших платежів, кошти, які були зараховані позивачем на погашення вказаних платежів, підлягають зарахуванню на погашення грошових зобов'язань в порядку, визначеному статтею 534 ЦК України.
Не погодившись з заочним рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, Банк подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитодавець ознайомив відповідача з умовами споживчого кредитування в АТ КБ «ПриватБанк». А тому висновок суду першої інстанції щодо недотримання Банком вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження за споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк, не відповідають дійсним обставинам справи.
В заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг зазначені основні умови кредитування.
Аналогічні умови кредитування були викладені в підписаному відповідачем паспорті споживчого кредиту, який наявний в матеріалах справи, однак не був досліджений належним чином судом першої інстанції. В даному паспорті споживчого кредиту відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки.
Вирішуючи спір, та зазначаючи в оскаржуваному рішення, що надані позивачем докази взагалі не містили умов, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції належним чином матеріали справи не дослідив та не звернув уваги на те, що у заяві від 21 жовтня 2021 року про приєднання до Умов та правил надання послуг сторонами погоджено процентну ставку за кредитним договором по кредитній картці «Універсальна голд» в розмірі 40,80% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 81,6% річних, а також розмір щомісячних платежів, строк і порядок їх внесення тощо.
Підписавши вказану заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання, а тому посилання суду про те, що позивач не надав документів, які б підтверджували погодження між сторонами всіх умов надання банківських послуг, у тому числі обов'язку позичальника зі сплати процентів, не відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи те, що зазначеною вище заявою, яка підписана відповідачем 21 жовтня 2021 року, визначено розмір відсотків за користування кредитом, а також те, що заборгованість за відсотками у сумі 8 778.27 грн нарахована саме за ставкою 40,80% річних, як і передбачено Заявою для кредитних карт «Універсальна голод», то вони підлягають стягненню з позичальника на користь кредитора в примусовому порядку через неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором.
Нарахована заборгованість за відсотками у розмірі 8 778.27 грн після підписання заяви від 21 жовтня 2021 року.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми процентів за кредитним договором в розмірі 8 778.27 грн.
На день слухання справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 28 січня 2010 року ОСОБА_1 підписав заяву № 0103021000135043054, про те, що він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, та своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування. А також виразив згоду з тим, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між ним та банком договір банківських послуг. В цій же заяві визначено тип кредитної картки - «Універсальна», строк її дії - до 2/13, валюту кредиту - українська гривня, суму кредиту - 2 000 грн, базову процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору - 2,5% в місяць із розрахунку 360 днів у році.
28 січня 2010 року відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, у якій визначено: тип карти та тип кредитної лінії (відновлювальна); базову відсоткову ставку в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році) - 2,5%; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; комісію за зняття готівки в банкоматах та пунктах видачі готівки «ПриватБанк»: за зняття у банкоматах та пунктах видачі готівки КБ «ПриватБанк» у розмірі 4% від суми операції та комісію за зняття власних коштів - у розмірі 1% від суми операції; а також щодо пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафу за порушення строків платежів по будь якому з грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів - 500грн.+5% від суми позову; процентну ставку (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75%. Та в цій же довідці відповідач під підпис підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” і зразками розрахунку сум плати за використання кредитних засобів ознайомлений.
21 жовтня 2021 року між ПАТ КБ “ПриватБанк”, правонаступником якого є АТ КБ “ПриватБанк”, та відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої, відповідач діючи на підставі власного волевиявлення, відповідно до статті 634 ЦК України, підписанням цієї заяви приєднується до розділу “Загальні положення”, підрозділів “Кредитні картки”, “Поточні рахунки”, “Використання картки”, “Віддалені канали обслуговування”, “Оплата частинами та Митттєва розстрочка”, Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ “ПриватБанк”, що розміщені в мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом становлять договір банківського рахунку.
Заява від 21 жовтня 2021 року складається з розділу 1 “Істотні умови Договору “Кредитні картки”, розділу 2 “Істотні та інші умови Договору “Оплата частинами та Миттєва розстрочка”, розділу 3 “Угода про використання простого електронного підпису” та Преамбули.
Розділ 1 Заяви від 21 жовтня 2021 року містить у собі наступну наявну інформацію про:
1) тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія;
2) суму/ліміт кредиту в грн. - не перевищує 200 000 грн для карт “Універсальна” та “Універсальна Голд”;
3) строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією;
4) мету отримання кредиту - споживчі цілі;
5) інформацію щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача - 42% для карт “Універсальна” та 40,8% для карт “Універсальна Gold”;
6) тип процентної ставки - фіксована;
7) платежі за додаткові та супровідні послуги кредитодавцю, обов'язкові для укладення договору, на місяць - членський внесок за участь у Gold клубі для карток Універсальна Gold в сумі 20 грн;
8) реальну річну процентну ставку, відсотків річних - за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду 0% для карт “Універсальна”, 1,2% для карт “Універсальна Gold”, та за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашення кредиту мінімальними щомісячними платежами - 51,09% для карт “Універсальна”, 51,76% для карт “Універсальна Gold”;
9) порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором у виді: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період за який сплачується пеня, за несвоєчасне виконання клієнтом будь-якого грошового зобов'язання за кожний день прострочки; підвищеної процентної ставки яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту, відсотків, річних - 84% для картки “Універсальна” та 81,6% для картки “Універсальна Gold”; інші платежі.
До позовної заяви представник банку додав паспорт споживчого кредиту, підписаний позичальником 17 жовтня 2022 року, в якому відсутні відомості про те, що він є складовою Договору від 28 січня 2010 року та 21 жовтня 2021 року Крім того, у цьому паспорті зазначено, що умови Договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Інформація викладена у паспорті споживчого кредиту зберігає чинність до 01 листопада 2022 року.
Також до позовної заяви позивачем надано Умови та правила надання банківських послуг, які не підписані позичальником.
Згідно з довідкою позивача, за кредитним договором підписаним між банком та ОСОБА_1 останньому були надані наступні кредитні картки: 28 січня 2010 року картка типу «Універсальна» № НОМЕР_1 з терміном дії до 02/13; 21 квітня 2011 року картка типу «Універсальна mini» № НОМЕР_2 з терміном дії до 10/14; 05 березня 2013 року картка типу «PKMMU MASTERCARD STANDART INSTANT» № НОМЕР_3 з терміном дії до 11/16; 20 лютого 2016 року картка типу «Універсальна» № НОМЕР_4 з терміном дії до 02/20; 20 лютого 2016 року картка типу «Універсальна» № НОМЕР_4 з терміном дії до 02/20; 17 травня 2019 року картка типу «Універсальна GOLD» № НОМЕР_5 з терміном дії до 01/23; 05 січня 2023 року картка типу «Універсальна GOLD» № НОМЕР_6 з терміном дії до 07/26;
Відповідно до довідки Банку, умови кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім'я позичальника ОСОБА_1 змінювалися: 28 січня 2010 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн; 21 квітня 2011 року кредитний ліміт збільшено до 4 000 грн; 02 травня 2011 року кредитний ліміт збільшено до 4 500 грн; 07 серпня 2013 року кредитний ліміт збільшено до 6 000 грн; 17 травня 2019 року кредитний ліміт збільшено до 11 000 грн; 17 травня 2019 року кредитний ліміт збільшено до 15 000 грн; 15 листопада 2019 року кредитний ліміт зменшено до 14 270 грн; 23 вересня 2020 року кредитний ліміт збільшено до 15 000 грн; 29 жовтня 2020 року кредитний ліміт збільшено до 20 000 грн; 06 листопада 2020 року кредитний ліміт збільшено до 25 000 грн; 13 жовтня 2021 року кредитний ліміт збільшено до 30 000 грн; 21 жовтня 2021 року кредитний ліміт збільшено до 37 000 грн; 28 жовтня 2022 року кредитний ліміт зменшено до 34 970 грн; 09 січня 2023 року кредитний ліміт зменшено до 34 760 грн; 07 квітня 2023 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн.
Згідно наданих Банком розрахунків виконаних станом на 31 жовтня 2015 року, станом на 30 червня 2019 року, станом на 28 серпня 2023 року, а також виписки за договором за період 28 січня 2010 року по 01 серпня 2023 року, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 28 серпня 2023 року становить 42 935.72 грн, з яких 34 157.45 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту та 8 778.27 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
З виписки з банківського рахунку встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28 січня 2010 року по 12 квітня 2023 року користувався кредитною карткою, здійснював зняття готівки, та придбання послуг. 12 квітня 2023 року ним було проведено переказ з картки в розмірі 20 грн. Мало місце поповнення ним кредитної картки в терміналі самообслуговування 05 січня 2023 року в розмірі 1 000 грн. В це й же період ним були використані кредитні кошти, розмір яких разом з комісією становить 217 409.28 грн, та повернуто кошти в сумі 217 763.17 грн. Також йому було нараховано страхові платежі, - щомісячний платіж за “страхування нерухомості” та за страховку “захист на кожен день” загальний розмір яких у вказаний період склав 5 047.70 грн, які не передбачені умовами договору.
За розрахунками банку виконаними станом на 31 жовтня 2015 року, станом на 30 червня 2019 року, станом на 28 серпня 2023 року, а також виписки за договором за період 28 січня 2010 року по 01 серпня 2023 року, відсоткова ставка за кредитом змінювалася та становила: з 01 вересня 2014 року по 26 березня 2015 року - 34,80 % річних; з 01 квітня 2015 року по 15 травня 2019 року - 43,20 % річних; з 17 травня 2019 року по 31 липня 2020 року - 42 % річних; з 01 серпня 2020 року по 28 лютого 2022 року - 40,80 % річних; з 01 квітня 2022 року по 31 серпня 2022 року - 20,4 % річних; з 01 вересня 2022 року по 30 листопада 2022 року - 30% річних; з 01 грудня 2022 року по 30 червня 2023 року - 40,80 % річних.
Також мало місце і нарахування у вказаний період відсотків на заборгованість по кредиту при порушенні умов кредитування.
Згідно наданих позивачем розрахунків виконаних станом на 31 жовтня 2015 року, станом на 30 червня 2019 року, станом на 28 серпня 2023 року, а також виписки за договором за період 28 січня 2010 року по 01 серпня 2023 року, в період починаючи з 28 січня 2010 року по 01 серпня 2023 року позивачем були нараховані відповідачеві відсотки на залишок заборгованості в загальному розмірі 47 828.79 грн, в тому числі за підвищеними відсотковими ставками не узгодженими сторонами, виходячи із розрахунку 365 днів у році. Тоді як розмір відсотків за ставкою визначеною сторонами у заяві, як 30% річних (2,5% у місяць), виходячи із розрахунку 360 днів у році у вказаний період мав становити 41 275.35 грн. Тобто різниця становить 6 553.44 грн.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині, що оскаржується, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 січня 2010 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які додані до позовної заяви.
Проте, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що сторони передбачили умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» у довідці від 28 січня 2010 року, яка підписана ОСОБА_1 в день підписання заяви та видачі кредитної картки. Відповідач не заперечувала підписання заяви, довідки про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
На підтвердження розміру заборгованості Банк також надав суду виписку з банківського рахунку про рух коштів та розрахунок заборгованості.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З виписки по картковому рахунку позичальника, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що відповідач активно користувався отриманими ним кредитними коштами. Ця виписка відповідає приписам пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 є належним доказом кредитних правовідносин сторін, що узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц, а отже є підтвердженням того факту, що відповідач отримував зазначені кредитні картки та користувався ними.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині, суд першої інстанції надав належної оцінки доводам позову, наданій заяві на їх підтвердження та довідці про умови кредитування, що визначають умови укладеного договору, погоджені сторонами. Зокрема, сторони погодили, проценти за користування кредитними коштами, та їх розмір також визначено сторонами у розмірі 3.0% в місяць та визначено порядок їх нарахування, а саме, така базова процента ставка нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 1056-1 ЦК України ( в редакції чинній на дату укладення договору) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
З огляду на зазначені норми закону, обґрунтування Банком розміру заборгованості за процентами за користування кредитом із застосуванням збільшеної процентної ставки правильно визнані судом першої інстанції безпідставними.
Апеляційний суд погоджується з розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом, визначеним судом першої інстанції, оскільки сторонами була погоджена процентна ставка у розмірі 3% на місяць (36% на рік), а розрахунок містить за деякі періоди більший розмір процентної ставки, ніж було узгоджено сторонами. При цьому Банк посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який долучено до позову.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що долучений позивачем Витяг з Умов та прав надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про укладення договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо підвищення базової процентної ставки.
З урахуванням виписки з банківського рахунку, розрахунку заборгованості, доданого до позову та умов укладеного сторонами договору про надання банківських послуг, що складається з заяви та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з розрахунком заборгованості по процентам, зробленим судом першої інстанції апеляційний суд погоджується.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при обрахуванні процентів безпідставно не взяв до уваги як доказ заяву позичальника від 21 жовтня 2021 року є неприйнятною з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При зверненні до суду з позовом Банк обґрунтовував свої позовні вимоги укладенням між сторонами договору про надання банківських послуг, який складається, зокрема, з заяви ОСОБА_1 від 28 січня 2010 року. При цьому доводи позовної заяви не містять будь-яких посилань та обґрунтувань позовних вимог щодо заяви ОСОБА_1 від 21 жовтня 2021 року, де викладені нові умови кредитування, а тому суд першої інстанції правильно зазначив, що у цій справі, заява від 21 жовтня 2021 року не може впливати на обов'язки сторін щодо сплати процентів, визначених в заяві від 28 січня 2010 року.
Щодо аргументів скарги про надання Банком і підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту від 17 жовтня 2022 року, як підтвердження про ознайомлення з умовами кредитування, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки зміст паспорту споживчого кредиту носить ознайомчий характер і не підтверджує погодження конкретних умов кредитування щодо сплати процентів.
Паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.
Отже наданий Банком паспорт споживчого кредиту, підписаний 17 жовтня 2022 року, є не чим іншим, як інформацією для ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитування АТ КБ «ПриватБанк», яка зберігає чинність та є актуальною до 01 листопада 2022 року.
За такого суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги наданий Банком паспорт споживчого кредиту при вирішенні заявлених вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку щодо стягнення заборгованості за простроченими процентами, тому апеляційний суд переглядає оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником в апеляційній скарзі.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується, тому апеляційний суд не вдається до оцінки і аналізу їх законності і обґрунтованості у неоскарженій частині.
Отже доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2023 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 12 березня 2024 року.