20 лютого 2024 року Справа № 915/321/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,
за участю:
представника позивача: - Травянка Л. В.,
представника відповідача: - Жука Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (код ЄДРПОУ 38727770, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (код ЄДРПОУ 38728444, 54020, м. Миколаїв, вул.Заводська, 23)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (код ЄДРПОУ 32655926, 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16)
про: стягнення заборгованості в сумі 1 483 258,92 грн.
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту)» (далі - позивач) звернулись до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 22.02.2023 № 136/18-01-02/Вих, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (далі - відповідач) на користь позивача заборгованість за договором від 10.07.2013 № А6-А про встановлення сервітуту у загальному розмірі 1 483 358,92 грн., з яких 1 346 801,15 грн. основного боргу, 7 040,26 грн. - 3% річних, 12 179,77 грн. - інфляційні витрати, 117 337,74 грн. - пеня;
- покласти на Відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору від 10.07.2013 № А6-А про встановлення сервітуту в частині здійснення розрахунків за користування майном.
Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.05.2023.
21.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 20 від 20.03.2023 (вх. №3480/23), за змістом якого відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи заперечення наступним.
Відповідач є портовим оператором, зареєстрованим за причалом № 9, що підтверджується інформацією з Реєстру морських портів України, що розміщено на офіційному сайті Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ»). Потребу відповідача у здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт задля перевалки вантажів клієнтів неможливо задовольнити іншим способом, як через причал № 9, і з використанням причалу та причальної інфраструктури (підкранові та залізничні колії) позивача.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, починаючи із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу. За офіційним повідомленням Міністерства інфраструктури України від 24.02.2022, підвідомчим підприємством якого є позивач, - з 24.02.2022 морські порти були закриті. Повідомлень про відкриття порту Миколаїв та розблокування його роботи до цього часу не публікувалося.
Постановою від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» Кабінет Міністрів України визнав повне блокування роботи Морського порту Миколаїв та неможливість використання на його території майна для здійснення господарської діяльності.
Крім того, листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з 24.02.2022 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) через військову агресію російської федерації проти України. На думку відповідача, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з 24.02.2022 офіційно встановлює фактичну неможливість в Україні належного виконання зобов'язань за діючими договорами внаслідок дії непереборної сили, тобто дію надзвичайних і невідворотних обставин.
Після початку військової агресії рф проти України, та, зокрема, бомбардувань м.Миколаєва, відповідач частково призупинив свою діяльність, а починаючи з 01.10.2022 офіційно повністю законсервував своє виробництво та тимчасово призупинив свою діяльність на час воєнного стану, що підтверджується наказом відповідача від 30.09.2022 № 31 «Про тимчасове призупинення діяльності на час воєнного стану - простій Підприємства».
Оскільки відповідачем не отримано можливість вільного та безперешкодного користування причалом та причальною інфраструктурою, то відповідач не користувався сервітутом по Договору у заявлений в позові період.
Окрім того, відповідач не отримував від позивача акти наданих послуг за період з вересня 2022 по січень 2023, рахунки за спірний період, тоді як направлення зазначених документів передбачено умовами Договору. Також відповідач не отримував будь яких претензій та вимог від позивача стосовно оплати заявлених в позові сум.
Все вищевказане, на думку відповідача, підтверджує відсутність підстав для проведення ним оплати за користування майном позивача за спірний період.
28.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив № 347/18-01-02/Вих від 28.03.2023 (вх. № 3841/23), у якій позивач надав свої аргументи проти доводів відповідача.
Позивач зазначив, що умови п. 3.1, 3.2 Договору, в сукупності із положеннями ч. 1 ст. 401 ЦК України, дають підстави для висновку, що господарські зобов'язання МФ ДП «АМПУ» полягають у наданні відповідачу можливості вільного та безперешкодного користування причалом та причальною інфраструктурою. Відповідачем не наведено жодного факту, який би підтверджував, що позивач перешкоджав йому у вільному та безперешкодному користуванні причалом.
Позивач, з метою недопущення порушення умов Договору, щомісяця вживав всіх можливих заходів щодо направлення на відомі йому поштові та електронні адреси актів виконаних робіт та рахунків за спірний період, та звернув увагу, що відповідачем, всупереч п. 16.3 Договору, не повідомлено позивача про зміну місцезнаходження, що унеможливило направлення зазначених документів на нову адресу відповідача.
Крім того, позивач, посилаючись на усталену судову практику, зазначив, що форс-мажорні обставини можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, а не від самого зобов'язання, а у разі виникнення форс-мажорних обставин сторони мають керуватись договором в частині повідомлення контрагента про їх виникнення, що відповідачем зроблено не було.
11.04.2023 від Відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив № 25 від 11.04.2023 (вх. № 4466/23).
Ухвалою суду від 01.05.2023 підготовче засідання у справі було відкладено на 21.06.2023.
Ухвалою суду від 21.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.09.2023.
Ухвалами суду від 09.10.2023, від 06.11.2023 та від 31.01.2024 судове засідання відкладалось на 06.11.2023, 17.01.2024 та 19.02.2024 відповідно.
Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 19.02.2024 сторони підтримали свої позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 19.02.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 20.02.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
10.07.2013 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту), як володільцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв», як користувачем, укладено договір № А6-А про встановлення сервітуту (далі - Договір) (а.с. 26-32).
Преамбулою Договору визначено, що його укладено у зв'язку з необхідністю виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально - розвантажувальних робіт) через причал № 9 з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії, підкранові колії, ділянки колій, стрілочні переводи), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаним причалом і причальною інфраструктурою.
ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» користується причалом № 9 (інв. № 1031036) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями № 33 та № 36 (інв. №1031079 та №1031080), підкрановими коліями (інв. № 1031065), а МФ ДП «АМПУ» має на окремому балансі причал № 9 (інв. № 1031036) та причальну інфраструктуру: залізничні колії № 33 та № 36 (інв. № 1031079 та № 1031080), підкранові колії (інв. № 1031065). Місце розташування: територія Миколаївського морського порту.
Згідно п. 1.1 Договору, сервітут встановлюється щодо користування причалами та причальною інфраструктурою, які розташовані за відповідною адресою.
Відповідно до п. 2.1 Договору, сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури.
Згідно п. 3.1, 3.2 Договору, видом права сервітуту є право користування майном (причалами та причальною інфраструктурою). Сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалами та причальною інфраструктурою.
Відповідно до п. 5.1 Договору, (в редакції Додаткової угоди № 3 від 07.02.2022 (а.с. 38-39)), плата за сервітут за місяць складає:
- причал № 9 (інв. № 1031036) - 219 528,64 грн. без ПДВ;
- залізничні колії № 33 та № 36 (інв.№ 1031079, № 1031080) - 2 896,45 грн. без ПДВ;
- підкранові колії (інв. № 1031065) - 2 041,77 грн. без ПДВ.
ПДВ стягується відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 5.3 Договору, оплата за користування сервітутом здійснюється користувачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок володільця на підставі акту наданих послуг, підписаного обома сторонами згідно виставленого рахунку щомісячно до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
На виконання умов Договору володільцем складені та направлені користувачу акти наданих послуг та рахунки за період з вересня 2022 року по січень 2023 року по 269 360,23 грн. з ПДВ кожний (а.с. 40 - 54).
У грудні 2022 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 15.12.2022 про сплату заборгованості по Договору за вересень та жовтень 2022 року, проте поштове відправлення не було вручено відповідачу, а повернулось за закінченням терміну зберігання (а.с. 56 - 62).
Відтак, в порушення умов п. 5.3 Договору, вказані рахунки відповідачем неоплачені та сума основної заборгованості за спірний період становить 1 346 801,15 грн.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості по Договору за спірний період.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Пунктом 2 частини 1 статті 395 ЦК України визначено, що одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно ч. 1 та 3 ст. 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Статтею 403 ЦК України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Частинами 1, 3 статті 404 ЦК України унормовано, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Як випливає із поняття сервітуту (ст. 401 ЦК), він завжди полягає у праві користування.
При цьому, при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування.
Виходячи з правової природи сервітуту, - це право обмеженого користування чужими речами (майном) з певною метою і у встановлених межах. Призначення сервітуту - дозволити суб'єкту сервітутного права користуватися природними властивостями речі, щодо якої встановлено сервітут.
При цьому, сервітуарій має певні обов'язки: використовувати майно за цільовим призначенням сервітуту, визначеним у момент встановлення сервітуту; вносити власникові (володільцю) плату за користування майном тощо.
Таким чином, саме факт користування об'єктом сервітуту є визначальною обставиною, яка зумовлює оплату, а не сам по собі факт існування такого права.
За умовами п. 1.1 Договору, сервітут встановлено щодо користування причалами та причальною інфраструктурою, які розташовані за відповідною адресою. Згідно п. 3.1, 3.2 Договору, видом права сервітуту є право користування майном (причалами та причальною інфраструктурою). Сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалами та причальною інфраструктурою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про морські порти України» під причалом розуміється гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
Під гідротехнічною спорудою морських портів (гідротехнічні споруди) розуміються інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.
Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що використання причалу та причальної інфраструктури нерозривно пов'язане з обслуговуванням суден, у випадку відсутності суден причал неможливо використати за будь-яким іншим призначенням, виходячи зі специфічності цієї споруди.
На даний час є загальновідомою інформація про те, що розпочата 24.02.2022 повномасштабна військова агресія рф, окупація територій Кінбурнської коси, ведення військових дій у межах Дніпровсько-Бузького лиману, у т.ч. обстріли і затоплення суден, зробили неможливим і небезпечним рух суден в акваторії Морського порту Миколаїв у напрямку Чорного моря. Так, територією активних бойових дій Миколаївська міська територіальна громада була у період з 26.02.2022 по 11.11.2022; м. Очаків Очаківської міської територіальної громади у період з 24.02.2022 до 01.06.2022, а населені пункти, що знаходяться на Кінбурнській косі з 24.02.2022 перебувають в окупації - с. Покровське Очаківської міської територіальної громади, с. Покровка Очаківської міської територіальної громади та с. Василівка Очаківської міської територіальної громади. Окупація військами агресора Кінбурнської коси дозволяє йому блокувати судноплавство в районі Дніпровсько-Бузького лиману (через який проходить БДЛК), здійснюючи мінування водної поверхні та обстріли суден.
Зазначені обставини підтверджуються відомостями з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 та від 22.12.2022 № 309.
Відповідно до розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1 заборонено рух всіх суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.
Судом відхиляються заперечення позивача з приводу відсутності впливу форс-мажорних обставин на зобов'язання відповідача по Договору, оскільки місцем використання і знаходження об'єкту сервітуту є морський порт Миколаїв, на який поширюється дія розпоряджень капітана Миколаївською морською порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1.
Зазначені обставини позивачем не заперечені та не спростовані.
Виходячи з преамбули та п. 1.1, 2.1 Договору від 10.07.2013 № А6-А, його укладання було викликано необхідністю виконання відповідачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал № 9 та з використанням причальної інфраструктури (залізничної колії, підкранової колії, ділянки колії, стрілочних переводів).
Доказів в підтвердження користування відповідачем об'єктом сервітуту в період з вересня 2022 року по січень 2023 року, позивачем не надано.
Проте відповідачем надано у справу копію наказу від 30.09.2022 № 31 «Про тимчасове призупинення діяльності на час воєнного стану - простій Підприємства», згідно з яким діяльність відповідача призупинена з 01.10.2022 та оголошено простій на час воєнного стану або до відновлення виробничої діяльності Миколаївського морського порту. На час оголошення простою наказано здійснити консервацію виробничих потужностей та майна підприємства, що знаходиться у його власності, оренді, сервітуті та іншому користуванні.
Таким чином, суд вважає доведеними ті обставини, що з 24.02.2022 ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» позбавлене можливості ведення господарської діяльності та використання причалу № 9 (інв. № 1031036) та причальної інфраструктури: залізничні колії № 33 та № 36 (інв. № 1031079 та № 1031080), підкранових колій (інв. № 1031065) внаслідок ведення військових дій на території розташування об'єкту сервітуту, блокування судноплавства в районі Дніпровсько-Бузького лиману, тобто, внаслідок об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності, пов'язаної з виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт на території Миколаївського морського порту, при тому, що саме ця діяльність визначена, як мета сервітуту.
Враховуючи, що правова природа сервітуту пов'язує плату за користування сервітутом з фактичним користуванням сервітуарієм об'єктом сервітуту (у даному випадку - причалом № 9 та причальною інфраструктурою (залізничної колії, підкранової колії, ділянки колії, стрілочних переводів), то об'єктивна неможливість користування майном виключає обов'язок оплати сервітуту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,
1. В задоволені позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності до ст. 241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено та підписано 12.03.2024.
Суддя О. В. Ткаченко