Справа № 466/9982/22 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.
Провадження № 22-ц/811/2668/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
22 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
з участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» - Сапрун М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та послуги з постачання гарячої води,-
У грудні 2022 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі - ЛМКП «Львівтеплоенерго», позивач) пред'явило в Шевченківськй районний суд м. Львова позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та послуги з постачання гарячої води.
В обґрунтування позовних вимог ЛМКП «Львівтеплоенерго» покликалося на те, що
вони є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
З 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08 вересня 2021 року. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (виконавець) зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Зазначені договори є розміщені на відповідному офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.
Факт відсутності договору про надання житлово- комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
З довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації №8 від 21 листопада 2022 року вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , а отже користуються послугами центрального опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання, які надає ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості даних послуг з метою їх оплати.
Квартира АДРЕСА_2 обладнана будинковим приладом обліку теплової енергії.
До 01 грудня 2021 року нарахування кількості та вартості послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання за даною адресою проводилися згідно показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання центрального опалення, холодної та гарячої води і водовідведення», а з 01 грудня 2021 року - згідно показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії відповідно до «Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022), «Правил надання послуги з постачання гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1023) та відповідно до «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315.
Покликаючись на те, що відповідачі фактично користуються послугами, вони зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги.
У зв'язку з невиконанням умов договору, у відповідачів виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01 серпня 2019 року по 31 жовтня 2022 року в сумі 16 141,75 грн. та заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01 січня 2022 року по 31 жовтня 2022 року в сумі 579,86 грн, яку ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить стягнути з відповідачів.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 10 серпня 2023 року у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та послуги з постачання гарячої води - відмовлено.
Рішення суду оскаржило ЛМКП «Львівтеплоенерго». Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що вони в праві нараховувати відповідачам плату за надані послуги без фактично підписаного договору про надання таких послуг, оскільки відповідачі фактично користуються послугами. Також звертають, що квартира відповідачів в передбаченому порядку не відключена від централізованого опалення та від послуги постачання гарячої води. Звертає увагу, що ні відповідачі, ні попередні власники квартири нколи не звертадися до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про намір відєднати квартиру від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, не повідомляли про виконання таких робіт з відключення та не надавали акту відключення квартири від мереж теплопостачальної організації, як і рішення міжвідомчої комісії про надання дозволу на відключення квартири від мережі централізованого опалення з влаштуванням індивідуального у встановленому законом порядку.
Також звертає увагу, що відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ст.10 Закону України «Про комерційний оьлік теплової енергії та водопостачання» Методики розподілу №315, Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, п.34 Правил №1182 загальний обсяг послуги з постачання гарячої води у квартирі складається з наступних основних складових:
-обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання;
-обсягу гарячої води (при умові її споживання);
-плати за абонентське обслуговування.
Стверджує, що незалежно від того, споживають відповідачі гарячу воду чи не споживають, вони зобов'язані оплачувати ЛМКП «Львівтеплоенерго» витрати теплової енергії на забезпечення фінкціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, а також за абонентське обслуговування, які їм нараховуються.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» задоволити повністю. Судові витрати просить покласти на відповідачів.
30 жовтня 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Покликається на те, що судом першої інстанції правильно встановлено факт ненадання їй послуг, за які ЛМКП «Львівтеплоенерго» просить стягнути з неї плату. Стверджує про відсутність відкритого особового рахунку на її ім'я, оскільки жодних договорів з позивачем укладено не було і їхніми послугами відповідачі не користувалися і не користуються. Також звертає увагу, що в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вона вселилася 8 серпня 2019 року після укладення договору купівлі продажу цієї квартири.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» не підлягає до задоволення.
Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалід 1 групи по зору, зареєстрована 01 серпня 2019 року та проживає з вказаного часу у квартирі АДРЕСА_2 та є власником цієї квартири.
Згідно довідки №4 з місця проживання та склад сім'ї і реєстрації від 30 листопада 2022 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (витяг про реєстр права власності №6836905 від 25.03.2005) і квартира є приватизованою. Згідно цієї ж довідки, в цій квартирі зареєстровано 5 осіб: а саме
ОСОБА_1 з 01 серпня 2019 року;
ОСОБА_3 з 05 серпня 2019 року, яка є особою з інвалідністю 1 групи;
ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 05 серпня 2019 року;
ОСОБА_4 з 10 вересня 2019 року;
ОСОБА_5 з 20 січня 2020 року.
З пояснень відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні вбачається, що вказану квартиру вона придбала в середині липня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу, який був посвідччений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенком Ю.П., та з серпня 2019 року зареєстрована у цій квартирі і фактично проживає в ній одна, а доньки та онука хоча зареєстровані за вказаною адресою, проживають за межами м. Львова за місцем проживання своїх чоловіків.
Згідно пояснень позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Стегніцького А.М. в суді апеляційної інстанції, на час купівлі в липні 2019 року вищевказаної квартири АДРЕСА_2 в ній були відсутні батареї центрального опалення та встановлено електробатареї фірми «Теплокерамік», за допомогою яких займана нею квартира обігрівається по даний час. Така ситуація її, ОСОБА_1 , повністю влаштовувала, так як вона мала можливість не сплачувати ЛМКП «Львівтеплоенерго» зайвих коштів за послуги з теплопостачання. З часу придбання вищевказаної квартири вона не користується послугами позивача з теплопостачання, таких послуг вона фактично не отримувала, жодного договору про отримання послуг з теплопостачання з позивачем не укладала та необхідності в укладенні договору про послуги, які їй ніколи не надавались, не було. Взимку 2019 року нею, ОСОБА_1 , було подано заяву до ПрАТ «Львівобленерго» про заміну лічильника на двохзонний лічильник обліку електроенергії, і в нічний час, вона оплачує вартість електроенергії в два рази дешевше, ніж в денний час. Відповідно вона економить кошти на обігріві квартири. Весною 2021 року вона, ОСОБА_1 , встановила в квартирі бойлер та послугами відповідача з обігріву води також не користується.
Судом також встановлено, що будинок АДРЕСА_3 перебуває на балансі ЛКП «Варшавське-407».
З долучених до матеріалів справи копії Акту №107 від 12 вересня 2019 року та копії Акту №128 від 21 грудня 2020 року, які складені комісією ЛКП «Варшавське-407», вбачається, що при обстеженні квартири АДРЕСА_2 комісією було встановлено, що в квартирі відсутні радіатори опалення та квартира опалюється електропанелями фірми «Теплокерамік». Стояки центрального опалення, які проходять черех квартиру АДРЕСА_4 , зашиті у теплоізоляціні короби, які тепла до помешкання не віддають.
Зазначені обставини підтверджуються долученими до справи фотографіями приміщень зазначеної вище квартири АДРЕСА_2 , з яких також видно, що в квартирі встановлений бойлер, який здійснює підігрів води за допомогою електроенергії.
Ті обставини, що в квартирі, в якій зареєстровані відповідачі, відсутні радіатори опалення, що дана квартира опалюється електропанелями фірми «Теплокерамік», що стояки центрального опалення, які проходять через квартиру, зашиті у теплоізоляційні короби, як і тепла до помешкання не віддають, що в квартирі встановлений бойлер, який здійснює підігрів води за допомогою електроенергії, не заперечувала і не спростувала в судовому засіданні представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» Сапрун М.М.
У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За змістом ч.1 ст. 78 цього Кодексу суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ст. ст. 79, 80 ЦПК України, які регулюють достовірність та достатність доказів, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року (далі - Закон №2189-VIIІ), яка дає визначення термінів, що вживаються в цьому Законі:
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п.2 .ч.1 ст.1);
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ч.1 ст.1);
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6 ч.1 ст.1);
- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач (п.13 ч.1 ст.1).
Приписами ст. 2 Закону №2189-VIIІ визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
У відповідності до ст. 6 Закону №2189-VIIІ учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
- споживачі (індивідуальні та колективні) (п.1ч.1 ст.6);
- виконавці комунальних послуг (п.3 ч.1 ст.6).
Виконавцями комунальних послуг є:
- послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація (п.3 ч.2 ст.6);
- послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води (п.4 ч.2 ст. 6).
За змістом п.п.1,5 ч.2 ст. 7 Закону №2189-VIIІ індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до положень Закону України «Про теплопостачання» від 05 червня 2005 року №2633 - IV (далі - Закон №2633 - IV) ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Положеннями ч.ч.1-4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи що у квартирі зареєстровано дві особи з інвалідністю по зору 1 групи, відносяться до вразливої категорії, послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води відповідачам не надавались, що не заперечується сторонами, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є законним та обґрунтованим.
Покликання Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в апеляційній скарзі на те, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та вказівка на те, що відповідачі не зверталися до ЛМКП «Львівтеплоенерго» з жодними заявами про відключення квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не заслуговують на увагу, оскільки відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювали не відповідачі по справі, а попередній власник вищевказаної квартири АДРЕСА_2 , та відповідач ОСОБА_1 купила вказану квартиру вже після такого відключення.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 11 березня 2024 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.