Справа № 463/9806/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/23/24 Доповідач: ОСОБА_2
27 лютого 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 463/9806/21 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 307 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2023 року,
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2023 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з конфіскацією особисто належного йому майна. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили. Строк відбуття покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з часу його фактичного затримання - 14.07.2021. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у справі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він маючи умисел на незаконне збагачення шляхом придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, у особливо великих розмірах, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», за невстановлених слідством обставин, вступив у злочинну змову з невстановленими особами, з якими спілкувався за допомогою інтернет-месенджеру «Telegram» через канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 », при цьому, вказані особи організовували йому постачання психотропних речовин, а ОСОБА_5 їх отримував, зберігав з метою збуту та збував шляхом їх закладання у різних місцях міста Львова, після чого фотографував місце знаходження закладок вказаних психотропних речовин та відправляв ці фотографії разом з координатами місця закладання невстановленим особам для повідомлення покупців, за що отримував грошову винагороду.
Так, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою в групі з невстановленими досудовим розслідуванням особами, з якими спілкувався за допомогою інтернет-месенджеру «Telegram» через канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за невстановлених обставин, 14.07.2021 о 14 год. 35 хв., перебуваючи у м. Львові по вул. Пекарська, поблизу буд. № 31 з поштомату № 6335 «Нової пошти» отримав та незаконно зберігав при собі, тримаючи в руках, з метою збуту, а саме їх закладання у різних місцях міста Львова, дві картонні коробки, у яких знаходилися: порошкоподібна речовина білого кольору, котра містилась в полімерному пакеті з пазовим замком, містить метамфетамін загальною масою 174,6767 грам, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких обмежено; кристалічна речовина бежевого кольору, яка знаходиться у прозорому полімерному пакеті з герметизуючою застібкою, містить PVP загальною масою 100,5028 грам, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено; 99 (дев'яносто девять) таблеток, що знаходяться в полімерному пакеті є тенамфетаміном (МДА) загальною масою 15,8985 грам, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено; кристалічна речовина білого кольору, яка міститься в полімерному пакеті є PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) загальною масою 102,2271 грам, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено; кристалічна речовина світло-коричневого кольору, яка міститься в полімерному пакеті є PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) загальною масою 101,1053 грам, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено; 100 (сто) таблеток блідо-бежевого кольору з тисненим відтиском «BURGER KIDG», котрі містяться в полімерному пакеті з пазовим замком є тенамфетаміном (МДА) загальною масою 16,40 грам, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено; 100 (сто) таблеток світло-бежевого кольору, які містяться в полімерному пакеті є тенамфетаміном (МДА) загальною масою 16,2442 грам, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено; фрагмент таблетки світло-бежевого кольору, яка міститься в паперовому згортку є тенамфетамін (МДА) загальною масою 0,0967 грам, що відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Не погоджуючись із даним вироком захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати та закрити кримінальне провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник стверджує, що суд безпідставно взяв до уваги показання свідків - оперативних працівників УСР у Львівській області ДСР НП України щодо незаконної діяльності ОСОБА_5 , пов'язаної зі збутом психотропних речовин, оскільки такі не підтверджуються жодними доказами. На думку апелянта, твердження свідків про те, що ОСОБА_5 було відомо про вміст двох картонних коробок є лише їх власними припущеннями.
Стверджує також, що суд некоректно виклав показання свідка ОСОБА_9 - слідчого СВ Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області щодо участі адвоката під час огляду місця події та визнання ОСОБА_5 факту отримання наркотичних засобів через телеграм-канал, оскільки такі не відповідають дійсності. При цьому, апелянт зазначає, що слідчий не ознайомив ОСОБА_10 з його правами.
Вважає, що сумнівними є показання ОСОБА_11 про те, що вона одночасно могла здійснювати відеофіксацію під час огляду місця події та підрахунок виявлених наркотичних речовин.
Звертає увагу, що викладені у вироку показання свідка ОСОБА_12 не відповідають дійсності.
Апелянт зауважує, що понятий ОСОБА_13 , який були викликаний працівниками поліції на місце події, є штатним помічником поліції у таких справах, а отже зацікавленою особою, у зв'язку з чим протокол огляду місця події слід визнати недопустимим доказом.
Вказує не неналежне оформлення додатків до протоколу, а саме спецпакетів, у які поміщені вилучені психотропні речовини.
Звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає такого огляду як огляд особи та вилучення у неї предметів, та вважає, що під виглядом огляду місця події було проведено фактичне затримання ОСОБА_5 , при цьому йому у той момент не було забезпечено захисника та незаконно вилучено дві картонні коробки та мобільний телефон.
Апелянт переконаний, що твердження суду про те, що затримання відбулося 14.07.2021 о 14.50 год. у присутності адвоката, який прибув на місце події, мав з ОСОБА_5 конфіденційну розмову не відповідає дійсності.
Також зазначає, що протокол огляду місця події не відповідає вимогам ч. 5 ст. 104 КПК України.
Вважає, що протокол огляду місця події і всі похідні докази є недопустимими у разі відсутності протоколу затримання особи, яка змушена залишатися з поліцейським.
Окрім цього, захисник акцентує увагу на невідповідності протоколу огляду місця події вимогам, перерахованим у ч. 3 ст. 104 КПК України, зокрема щодо відомостей про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), а також відомостей в описовій частині про послідовність дій щодо виявлення речей, оскільки не зазначено особу, яка вилучала у ОСОБА_5 дві картонні коробки, відкривала їх та вилучала таблетки та порошок, проводила експрес дослідження, а також в заключній частині протоколу не зазначено, у якій послідовності виявлено, яким чином опечатано і куди передано на зберігання речові докази.
Окрім цього, зазначає, що у протоколі огляду місця події не заначено цифровий носій, на якому фіксувалися результати огляду.
Вважає, що вищезазначеним нормам не відповідає також і протокол огляду мобільного терміналу IPhone 7 від 15.07.2021.
На думку апелянта, під час розгляду справи по суті та дослідженні доказів не здобуто жодних даних щодо «організації наркозбувної діяльності», чи отримання ОСОБА_5 коштів від такої діяльності, як про це самовільно зазначив оперативний працівник у протоколі огляду мобільного терміналу IPhone 7 від 15.07.2021.
Таким чином, захисник вважає, що сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на викладені в ній мотиви.
Прокурор апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 заперечив. Вважає вирок суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, сторону захисту та сторону обвинувачення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Такий висновок підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку із розкриттям їх змісту, зокрема: показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчмненні злочину від 14.07.2021; протоколом огляду місця події від 14.07.2021; протоколом огляду предмету від 16.07.2021; висновками експерта № СЕ-19/114-21/12088-НЗПРАП від 15.07.2021; № СЕ-19/114-21/12094-НЗПРАП від 15.07.2021;№ СЕ-19/114-21/12091-НЗПРАП від 15.07.2021; № СЕ-19/114-21/13018-НЗПРАП від 13.08.2021; № СЕ-19/114-21/13015-НЗПРАП від 13.08.2021; № СЕ-19/114-21/113021-НЗПРАП від 12.08.2021; № СЕ-19/114-21/13163-НЗПРАП від 16.08.2021; № СЕ-19/114-21/13161-НЗПРАП від 13.08.2021; № СЕ-19/114-21/13157-НЗПРАП від 18.08.2021; протоколом огляду мобільного терміналу мари «iPhone» моделі «7» від 15.07.2021; протоколом огляду мобільного терміналу мари «iPhone» моделі «7» від 19.08.2021; протоколом огляду предмету - відео з камер спостережень - від 16.07.2021; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 30.07.2021; оглянутими у судовому засіданні суду першої інстанції речовими доказами - психотропними речовинами.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи викладені у вироку висновки, покликався на безпосередньо досліджені ним у судовому засіданні докази, дав їм оцінку як належним і допустимим доказам і які в своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення.
Кримінально протиправні дії ОСОБА_5 , правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 307 КК України, й неправильного застосування кримінального закону допущено не було.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги захисника про недостатність доказів для визнання винуватості обвинуваченого, а також, що досудове розслідування проведено з порушенням КПК України.
Щодо тверджень захисника про відсутність підстав для проведення огляду місця події слід зазначити наступне.
Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.
Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме з показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 - ОСОБА_14 - оперуповноважених УСР у Львівській області ДСР НП України, наданих ними у суді першої інстанції, у 2021 році поступила оперативна інформацію про особу, яка отримує через канал «Алхімік», наркотичні засоби, розфасовує їх і робить закладки. В липні 2021 року на вул. Пекарській у м. Львові обвинувачений разом з дівчиною підійшли до поштомату «Нової пошти», через додаток у телефоні відкрили дверцята поштомату, взяли посилку і пішли. В цей час ОСОБА_14 з іншими оперативними працівниками підійшли до ОСОБА_5 , він повідомив, що в коробках знаходяться наркотичні засоби, які він мав розфасувати, зробити закладки та з кожної закладки отримати по 50 грн. Хто відправляв посилку йому не відомо, спілкувався через інтернет-месенджер «Telegram», куди і скидував локацію закладок.
У зв'язку з цим на місце події була викликана слідчо-оперативна група, яка проводила усі необхідні слідчі дії.
Такі показання поліцейських суд першої інстанції правильно взяв до уваги, оскільки вони логічні, послідовні, узгоджуються між собою та з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно з наявним у матеріалах справи рапортом про отримання заяви від ОСОБА_15 , зареєстрованої в ЄО за № 29308 від 14.07.2021 зі служби 102 надійшло повідомлення, що 14.07.2021 о 14.29 год. за адресою: вул. Пекарська, 31 у м. Львові виявлено підозрілу особу, яка імовірно зберігає наркотики, а тому потребують групу СОГ.
Тобто, підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення про вчинення злочину.
Апеляційний суд не бере до уваги твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що будинок АДРЕСА_2 не може бути місцем події, оскільки біля цього будинку не відбулася жодна подія, яка би мала відношення до даного кримінального провадження.
Місце події - це поняття, яке нетотожне місцю вчинення злочину. В теорії кримінально процесуального права та криміналістики загальновизнаним є підхід, що під місцем події розуміється приміщення або ділянка місцевості, у межах яких виявлено сліди вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з фабули кримінального, у місті Львові, по вул. Пекарській, 31 ОСОБА_5 було надано працівникам поліції дві картонні коробки, у яких знаходилися особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено - предмет кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України. За таких обставин процесуально вірним є проведення огляду місця події як слідчої дії, спрямованої на фіксацію слідів.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 14.07.2021 з фото таблицями та відеозаписом до нього, оголошеного у суді першої інстанції, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчим в присутності понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , спеціаліста ОСОБА_22 було здійснено огляд місця події. Так, згідно з протоколом від 14.07.2021 року та відеозаписом до нього, огляд місця події проводився у період з 16.33 год. до 18.02 год., місцем події є вул. Пекарська, 31 в м. Львові. На вказаній ділянці перебувала особа чоловічної статі. Який представився як ОСОБА_5 тримав у руці дві картонні коробки «Укрпошта» та «Нова пошта». На запитання слідчого щодо наявності у нього заборонених речей повідомив, що «Скоріш за все є, оскільки вказану посилку я отримав з інтернет магазину, де здійснюють продаж наркотичних речовин».
У подальшому було проведено огляд місця події з подальшим розпакуванням картонних коробок, виявлення наркотичних речовин замотаних в одяг, проведено підрахунок та запаковування в спец пакети.
Колегія суддів вважає, що огляд місця події проведено відповідно до вимог закону, за участі двох понятих та при відеофіксації,
ОСОБА_5 добровільно видав коробки, тоді як працівники поліції жодних активних дій не вчиняли.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що органом досудового розслідування був дотриманий процесуальний порядок проведення огляду місця події та складено відповідний протокол, які відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, підписаний всіма особами, які були присутні під час процесуальної дії, зауважень з боку учасників процесуальної дії не надходило.
Не заслуговують на увагу твердження апелянта про невідповідність протоколу огляду місця події, вимогам ст. 104 КПК України, у зв'язку з чим такі, на думку сторони захисту, слід визнати недопустимим доказом, як необґрунтовані.
Протокол у повній мірі відповідає вимогам ст. 104 КПК України, а додатки до протоколу - належним чином виготовлені, упаковані, а також засвідчені підписом слідчого.
Не відповідають дійсності доводи апелянта про порушення права на захист ОСОБА_5 , оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у тому числі з протоколу затримання від 14.07.2021, до фактичного затримання ОСОБА_5 о 18.31 год. у присутності понятих на підставі п.1 ч. 1 ст. 208 КК України, про це було повідомлено центр надання безоплатної правової допомоги, а також його матір - ОСОБА_23 , останньому було повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснено право отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Апеляційний суд при цьому звертає увагу, що протокол затримання складався за участю понятих, підписаний усім учасниками, у тому числі ОСОБА_5 , жодних зауважень чи доповнень до протоколу затримання не було.
При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно зазначив, що затримання в порядку статей 207 або 208 КПК, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією, що зумовлює й неможливість забезпечити присутність захисника в той час і в тому місці, де може відбутися таке затримання.
Твердження сторони захисту на незаконне затримання обвинуваченого під виглядом огляду місця події з метою не допущення до нього адвоката, оголошення йому його прав та незаконне вилучення коробки та мобільного телефону є безпідставним, оскільки під час судового розгляду у суді першої інстанції було встановлено, що адвокат прибув на місце події, мав конфіденційну розмову з ОСОБА_5 .
Необґрунтованими також є доводи захисника про визнання недопустимим доказом протоколу огляду від 15.07.2021 мобільного терміналу марки «iPhone» моделі «7», оскільки такі є формальними, які жодним чином не впливають на зміст проведеної слідчої дії та не можуть спростувати доказ в цілому.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів провадження, у судовому засіданні суду першої інстанції, сторона захисту хоч і ставила під сумнів інформацію, викладену у вказаному протоколі, проте не бажала досліджувати під час огляду у суді першої інстанції доказів, вміст вищезазначеного телефону.
Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушення порядку отримання доказів, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами допустимості доказів, передбаченими главою 4 § 1 КПК та іншими статтями КПК, в яких такі правила сформульовані. Також Суд визнавав, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Таким чином, сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді.
Формальні зауваження, які не впливають на зміст проведеної слідчої дії, не можуть нівелювати доказ у цілому. До такого переконання суд дійшов з врахуванням правових висновків зазначених в постановах ВС від 13.06.2023 у справі №572/1861/18 (провадження №51-580км23) від 15.06.2021 у справі №204/6541/16-к (провадження № 51-2172км19), які на підставі ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими для врахування іншими судами при застосуванні таких норм права. З цих же підстав суд першої інтенції правомірно відхилив відхиляє зауваження сторони захисту зазначені під час огляду в судовому засіданні речових доказів щодо відсутності на деяких зіп-пакетах прізвищ понятих та вказав, що за клопотанням сторони захисту спеціаліст ОСОБА_20 та оперативні працівники, прізвища яких зазначені в протоколі огляду місця події, були усі допитані під час судового розгляду і надали послідовні покази, які узгоджуються між собою з показами не тільки спеціаліста, оперативних працівників, слідчого, а й з показами знайомої обвинуваченого - свідка ОСОБА_12 . Послідовні показання надали в судовому засіданні і поняті.
Не погоджується також колегія суддів з твердженням захисника про те, що не доведено правову кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 307 КК України, а саме те, що він мав на меті збут психотропних речовин.
Зокрема, згідно роз'яснень, що містить п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» № 4 від 26.04.2002 про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.
На спрямованість дій ОСОБА_5 , саме на збут психотропних речовин, свідчить кількість вилученої речовини, спосіб її упакування та розфасовки, яка є надмірним розміром для вживання однією особою. При цьому, слід звернути увагу, що обвинувачений не перебував на обліку у лікаря-нарколога та не був особою, яка постійно вживає наркотичні або психотропні речовини. Крім цього, збут психотропних речовин підтверджується також тим, що ОСОБА_5 придбав психотропні речовини та з метою конспірації встановив на свій телефон додаток «Нової пошти», оформив поштові відправлення на прізвище ОСОБА_24 , а також відомостями з телефону обвинуваченого, а саме фотографіями місцевості із позначеннями місць здійснених «майстеркладів», та даних у вигляді геолокацій і адрес з текстовим описом вмісту та способу приховання для подальшого їх збуту. Виявлено канали у яких здійснювалося надсилання інформації щодо здійснених «майстеркладів» ОСОБА_5 для невстановлених осіб з метою налагодження подальшого роздрібного збуту, у яких ведеться листування щодо організації наркозбувної діяльності ОСОБА_5 , а саме отримання та відправлення поштових відправлень, фасування та зберігання оптових партій наркотичних засобів та психотропних речовин, звітування про виконану роботу, розкладені «майстерклади» та залишки наркотичних засобів, отримання заробітної плати та супутні теми, що стосуються організації системи незаконного збуту психотропних речовин.
Твердження ОСОБА_5 , як у суді першої, так і апеляційної інстанції про те, що він замовляв лише одяг та йому не було відомо про наявність психотропних речовин у пакетах, апеляційний суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності за ст. 307 КК України.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, у повній мірі відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судом повно, всебічно та об'єктивно досліджено усі докази, які були надані стороною обвинувачення та стороною захисту, й таким чином вина ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, доведена повністю.
Призначаючи вид та розмір покарання ОСОБА_5 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його характер та суспільну небезпеку; особу винного, який є особою молодого віку, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання; відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, та дійшов висновку, що ОСОБА_5 , необхідно призначити покарання за в межах санкції ч. 3 ст. 307 КК України та вважає, що виправлення ОСОБА_5 неможливе без ізоляції від суспільства. При цьому суд першої інстанції призначив ОСОБА_5 мінімальне покарання, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Апеляційний суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На думку колегії суддів, апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування чи зміни вироку, й колегія суддів визнає їх необґрунтованою.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2023 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4