вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" березня 2024 р. м. Київ Справа № 911/57/24
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
до
Фізичної особи-підприємця Богомоленко Альони Вікторівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )
про стягнення 85000 гривень,
До Господарського суду Київської області 03.01.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1 /позивачка) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Богомоленко Альони Вікторівни (надалі по тексту - ФОП Богомоленко А.В./відповідачка) заборгованості за договором оренди приміщення від 15.07.2022 у розмірі 85000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по сплаті орендної плати за укладеним договором, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/57/24. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачці строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідачки, ухвалу про відкриття провадження у справі, повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду з відміткою про невручення відповідачці поштового відправлення та його повернення у зв'язку із «закінченням терміну зберігання».
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.
За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи судом, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористалася.
Враховуючи те, що відповідачка не скористався наданими їй процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Фізичною особою-підприємцем Борисенко А.І. (за договором - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Богомоленко А.В. (за договором - орендар) 15.07.2022 укладено договір про оренду приміщення (далі - договір), відповідно до умов якого:
- орендодавець зобов'язується надати, у тимчасове платне строкове користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: с. Шевченкове, вул. Київська, 10, Броварський р-н, загальною площею 60 кв.м. (надалі - об'єкт оренди, приміщення), а орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди і сплатити орендну плату на умовах та в строки, що встановлені в даному договорі (пункт 1.1.);
- договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.07.2023 (пункт 2.1.);
- платний період оренди розпочинається з дати передачі об'єкта оренди орендарю по Акту прийому-передачі (пункт 2.2.);
- об'єкт оренди передається орендодавцем та приймається орендарем на підставі акту прийому-передачі. Об'єкт оренди вважається фактично переданим в оренду орендарю в момент підписання сторонами (або їх уповноваженими представниками) Акту прийому-передачі об'єкта оренди (додаток № 1 до даного договору) та скріплення його печатками сторін (за наявності печаток у сторін) (пункт 3.1.);
- розмір місячної орендної плати за об'єкт оренди за цим договором визначається в національній валюті України та становить 17000 гривень (пункт 5.1.);
- починаючи з другого місяця користування об'єктом оренди плата за користування об'єктом оренди вноситься орендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця за поточний звітний місяць шляхом передачі орендодавцеві готівкових коштів в українській гривні (пункт 5.4.).
Сторони договору 15.07.2022 підписали Акт прийому-передачі об'єкта оренди, згідно якого ФОП Богомоленко А.В. прийняла від ФОП Борисенко А.І. у платне користування об'єкт оренди, визначений у договорі.
Позивачка стверджує, що відповідачка свої зобов'язання за укладеним договором в частині сплати орендної плати у період з 15.02.2023 по 15.07.2023 в повному обсязі та належним чином не виконала, внаслідок чого за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 85000 гривень, що стало підставою для звернення позивачки із розглядуваним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що розмір місячної орендної плати за об'єкт оренди за цим договором визначається в національній валюті України та становить 17000 гривень, яку за умовами п. 5.4. договору орендар зобов'язаний вносити щомісячно до 10 числа поточного місяця за поточний звітний місяць шляхом передачі орендодавцеві готівкових коштів в українській гривні.
Втім, як вказує позивачка та підтверджується матеріалами справи відповідачка своїх зобов'язань по сплаті орендної плати у визначенні договором строки у період з 15.02.2023 по 15.07.2023 не виконала, у зв'язку з чим станом на дату звернення позивачки до суду за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 85000 гривень, що останньою в перебігу розгляду справи не спростовано.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідачки перед позивачко у сумі 85000 гривень, а відтак вимога позивачки про стягнення з відповідачки існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
А саме суд приймає рішення про стягнення з ФОП Богомоленко А.В. на користь ОСОБА_1 85000,00 гривень боргу.
Витрати позивачки по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачку у повному обсязі.
Окрім іншого, суд зазначає, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Борисенко А.І. припинено з 12.08.2022 (номер запису 2003550060001021181).
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).
Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Отже, з 12.08.2022 ОСОБА_1 втратила статус підприємця.
За змістом правових висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, права та обов'язки за яким у ОСОБА_1 , із втратою нею статусу фізичної особи-підприємця, не припинились, а тому спір у справі належить до господарської юрисдикції.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богомоленко Альони Вікторівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 85000,00 гривень боргу та 2684,00 гривень судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2024.
Суддя Р.М. Колесник