вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
11.03.2024 м. Ужгород Справа № 907/878/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання - Піпар А.Ю.
розглянувши заяву представника Міжгірського міського споживчого товариства адвоката Дьордя В.В. від 28.02.2024
про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі №907/878/23 за позовом:
позивача 1 Міжгірської районної спілки споживчих товариств, смт Міжгір'я Закарпатської області
позивача 2 ОСОБА_1 , с. Сойми Хустського району Закарпатської області
позивача 3 ОСОБА_2 , смт Міжгір'я Закарпатської області
позивача 4 ОСОБА_3 , смт Міжгір'я Закарпатської області
позивача 5 ОСОБА_4 , смт Міжгір'я Закарпатської області
позивача 6 ОСОБА_5 , с. Сойми Хустського району Закарпатської області
до відповідача Міжгірського міського споживчого товариства, смт Міжгір'я Закарпатської області
про визнання недійсними рішень
За участю представників:
позивачів - Лещинець Л.В., адвокат, ордери серії АО №1099672 від 18.09.2023, №1100686 від 18.09.2023, №1100687 від 18.09.2023, №1100690 від 18.08.2023, №1100688 від 18.09.2023, №1100689 від 18.09.2023;
відповідача - Дьордь В.В., адвокат, ордер серії АО №1105556 від 01.11.2023.
Міжгірська районна спілка споживчих товариств, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Міжгірського міського споживчого товариства, в якому просять суд визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів Міжгірського міського споживчого товариства, оформлені протоколом від 10 червня 2023 року.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 23 лютого 2024 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.
29 лютого 2024 року від представника відповідача через систему “Електронний суд” надійшла заява від 28.02.2024 у якій заявник просить суд стягнути солідарно з позивачів на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000,00 гривень.
Ухвалою суду від 04 березня 2024 року розгляд заяви представника відповідача від 28.02.2024 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні 11.03.2024 о 11:00 год та встановлено учасникам справи строк до 08.03.2024 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/878/23.
Представник позивачів в судовому засіданні підтримав подані від імені позивачів 1-6 через Електронний суд заперечення від 01.03.2024 на клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, відповідно до яких зазначає, що відповідач до судових дебатів не зробив заяви щодо неможливості подання доказів понесення судових витрат та їх подання протягом п'яти днів з дати ухвалення судом рішення у справі, що є підставою відмови в задоволенні заяви відповідача.
Крім того, зауважує, що розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, він є необґрунтованим, що слугує окремою підставою для зменшення його розміру судом.
Відповідач в судовому засіданні 11.03.2024 підтримав подану суду заяву від 28.02.2024 про ухвалення додаткового рішення, просив її задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд зважає на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
З відзиву на позов від 16.11.2023 вбачається, що відповідач заявляв суду про наявність у нього витрат на правову допомогу, зокрема, в суді першої інстанції в розмірі 40 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані у визначені ГПК України строки, у зв'язку з чим судом не беруться до уваги аргументи позивача про відсутність заяв представника відповідача щодо неможливості подання доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів.
Критично судом оцінюються також аргументи представника позивачів щодо неналежної форми зробленої відповідачем заяви, позаяк процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Водночас, відповідачем в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу від 28.02.2024 надано суду Договір про надання правової допомоги №116 від 01.11.2023, укладеного між Адвокатським об'єднанням «СД Груп» та Міжгірським міським споживчим товариством, Протокол узгодження вартості юридичних послуг від 01.11.2023 до означеного Договору, акт наданих послуг №1 від 28.02.2024 та рахунок на оплату №1 від 28.02.2024, відповідно до яких загальна вартість наданих адвокатським об'єднанням відповідачу послуг по даній справі становить 19 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги №116 від 01.11.2023 (надалі Договір) Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а Клієнт, в свою чергу, зобов'язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору за надані послуги (виконані роботи) згідно цього Договору Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар в наступних розмірах: 2000,00 грн за одну годину роботи старшого партнера Об'єднання, 1700,00 грн за одну годину роботи партнера об'єднання та 1500,00 грн за одну годину роботи адвоката Об'єднання.
У разі ухвалення судом рішення на користь Клієнта (під час здійснення представництва інтересів Клієнта у таких судових справах Адвокатським об'єднанням), Клієнт додатково сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар в розмірі 4000,00 грн (п. 4.2. Договору).
Відповідні умови щодо оплати вартості правничої допомоги відображені сторонами Договору також і в Протоколі узгодження вартості юридичних послуг від 01.11.2023, за яким основним адвокатом, який буде здійснювати юридичний супровід відповідача у даній судовій справі №907/878/23 визначено старшого партнера Адвокатського об'єднання Дьордь В.В., вартість однієї години роботи - 2000,00 грн (в тому числі вартість однієї години участі адвоката безпосередньо в судовому засіданні 2000,00 грн), а у разі позитивного вирішення судового спору на користь Клієнта останній зобов'язався виплатити Адвокатському об'єднанню гонорар в розмірі 4000,00 грн (п.п. 1, 2, 4, 6 Протоколу узгодження вартості юридичних послуг від 01.11.2023 до Договору).
Згідно з п. 4.3. Договору надані послуги оформляються актами прийому-передачі виконаних робіт, а оплата за Договором здійснюється не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання Клієнтом рахунку (п. 4.5. Договору).
Відповідно до Акту наданих послуг №1 від 28.02.2024 та рахунку на оплату №1 від 28.02.2024 сторонами Договору підтверджено надання Адвокатським об'єднанням наступних послуг по Договору на суму 19 000,00 грн, зокрема:
- підготовка та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, та ознайомлення з матеріалами справи, тривалістю 0,5 годин, вартістю 1000,00 грн;
- вивчення документів, у тому числі позовної заяви та додатків до неї, відповіді на відзив та додатків до них. Консультація щодо стратегії відстоювання інтересів підприємства у суді. Зустріч з представниками Клієнта та збір доказів, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн;
- підготовка та подання відзиву з додатками, тривалістю 2,5 годин, вартістю 5000,00 грн;
- підготовка та подання відповіді на відзив з додатками, тривалістю 1 година, вартістю 2000,00 грн;
- участь в судових засіданнях у суді першої інстанції, тривалістю 2,5 годин, вартістю 5000,00 грн;
- гонорар успіху відповідно до п. 4.1. Договору на суму 4000,00 грн.
В судовому засіданні 11.03.2024 представник відповідача уточнив, що в Акті наданих послуг №1 від 28.02.2024 та рахунку на оплату №1 від 28.02.2024 міститься описка, позаяк в даній справі відповідь на відзив відповідачем не готувалася та не подавалася, а фактично в даній частині Адвокатським об'єднанням надано послуги з підготовки заперечень на відповідь на відзив.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Оцінюючи докази на підтвердження наданої відповідачу Адвокатським об'єднанням «СД Груп» правової допомоги в розмірі 19 000,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що такі види наданої позивачу правової допомоги як «Підготовка та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, та ознайомлення з матеріалами справи» та «Вивчення документів, у тому числі позовної заяви та додатків до неї, відповіді на відзив та додатків до них…», на які, за твердженням заявника адвокатом витрачено 1 годину 30 хвилин вартістю 3000,00 грн фактично охоплюється та включаються в надану адвокатом правничу допомогу щодо «Підготовки та подання відзиву з додатками», «Підготовка та подання відповіді на відзив з додатками» (заперечень відповідно до уточнень відповідача), позаяк очевидною є неможливість підготовки відзиву на позову та заперечень на відповідь на відзив без ознайомлення з матеріалами справи, вивчення документів та збору доказів, а доказів надання відповідачу такої послуги як «Консультація щодо стратегії відстоювання інтересів підприємства у суді. Зустріч з представниками Клієнта та збір доказів...» окремо, поза зв'язком з поданим в даній справі відповідачем відзивом на позов суду не надано.
Надаючи правову оцінку правничій допомозі, яка надавалася відповідачу та включена в Акт наданих послуг №1 від 28.02.2024, рахунок №1 від 28.02.2024 щодо «Участі в судових засіданнях у суді першої інстанції», тривалістю 2,5 годин, суд з огляду на визначені в ч. 4 ст. 126 ГПК України критерії розподілу у взаємозв'язку з обсягами наданих адвокатом послуг, часом, необхідним на їх надання, вважає за необхідне зазначити, що витрати відповідача в цій частині є документально обґрунтовані та частково підтверджуються протоколами судових засідань від 17.11.2023, 23.01.2024 та від 14.02.2024 загальною тривалістю судових засідань - 1,75 годин та, відповідно, вартістю (виходячи з умов Договору) - 3500,00 грн.
Щодо заявленого до стягнення «гонорару успіху» в розмірі 4000,00 грн, суд вважає зазначити наступне.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонорару успіху». Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Також Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Господарський суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 4.2. Договору сторонами погоджено, що У разі ухвалення судом рішення на користь Клієнта (під час здійснення представництва інтересів Клієнта у таких судових справах Адвокатським об'єднанням), Клієнт додатково сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар в розмірі 4000,00 грн при задоволенні позовних вимог в повному обсязі або частково (по справах, де Клієнт є позивачем по справах) або відмові у задоволенні позовних вимог (у справах, де Клієнт є відповідачем по справі).
Відповідне положення міститься і в п. 6 Протоколу узгодження вартості юридичних послуг від 01.11.2023 до Договору, за змістом якого у разі позитивного вирішення судового спору на користь Клієнта, останній зобов'язується виплатити Адвокатському об'єднанню гонорар у розмірі 4000,00 грн.
Аналізуючи зазначені положення Договору, суд доходить висновку, що зазначення в ній в якості мети представництва - прийняття судового рішення на користь клієнта, очевидно не відповідає визначенню представництва, яке надано в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», метою якого є забезпечити Адвокатом реалізацію прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві в межах видів здійснення адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а відтак, оцінюючи вимогу позивача про стягнення «гонорару успіху» в розмірі 4000,00 грн саме в якості досягнення мети представництва, суд вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних саме в межах надання позивачу правничої допомоги в даній справі, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату.
Крім того, суд, враховуючи ту обставину, що погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю Клієнта і Адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником, а відтак, відмовляє у стягненні з відповідача зазначеної суми “гонорару успіху”.
Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги саме за розгляд даної справи в господарському суді 10 500,00 грн судових витрат на правничу допомогу, як пов'язану саме з розглядом даної справи в суді та підтверджену відповідачем документально та співмірною з складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченого на їх виконання часом.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, за наслідками розгляду спору в даній справі 907/878/23 прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, підтверджені витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 500,00 грн покладаються на позивача у справі та підлягають стягненню порівну з позивачів у справі за аналогією з приписами абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», які регулюють сплату судового збору кількома позивача у разі пред'явлення ними позову немайнового характеру.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Міжгірського міського споживчого товариства адвоката Дьордя В.В. від 28.02.2024 розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/878/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Міжгірської районної спілки споживчих товариств (90000, смт. Міжгір'я Закарпатської області, вул. Шевченка, буд. 78, код ЄДРПОУ 01750909) на користь Міжгірського міського споживчого товариства (90000, смт. Міжгір'я Закарпатської області, вул. Ольбрахта, буд. 2, корп. 2, код ЄДРПОУ 20469331) 1750,00 грн (одну тисячу сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міжгірського міського споживчого товариства (90000, смт. Міжгір'я Закарпатської області, вул. Ольбрахта, буд. 2, корп. 2, код ЄДРПОУ 20469331) 1750,00 грн (одну тисячу сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Міжгірського міського споживчого товариства (90000, смт. Міжгір'я Закарпатської області, вул. Ольбрахта, буд. 2, корп. 2, код ЄДРПОУ 20469331) 1750,00 грн (одну тисячу сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.
5. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Міжгірського міського споживчого товариства (90000, смт. Міжгір'я Закарпатської області, вул. Ольбрахта, буд. 2, корп. 2, код ЄДРПОУ 20469331) 1750,00 грн (одну тисячу сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.
6. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Міжгірського міського споживчого товариства (90000, смт. Міжгір'я Закарпатської області, вул. Ольбрахта, буд. 2, корп. 2, код ЄДРПОУ 20469331) 1750,00 грн (одну тисячу сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.
7. Стягнути з ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Міжгірського міського споживчого товариства (90000, смт. Міжгір'я Закарпатської області, вул. Ольбрахта, буд. 2, корп. 2, код ЄДРПОУ 20469331) 1750,00 грн (одну тисячу сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.
8. В решті вимог - відмовити.
Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 12 березня 2024 року.
Суддя Лучко Р.М.