11 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/3462/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін;
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" про ухвалення додаткового судового рішення
за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 (вх. №130 Х/1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (вх. №131 Х/1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (вх. №170 Х/1)
на рішення господарського суду Харківської області 05.12.2023 (повний текст судового рішення складений 15.12.2023, суддя Жиляєв Є.М.)
та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2023 (повний текст додаткового рішення складений 27.12.2023, суддя Жиляєв Є.М.)
у справі №922/3462/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар", Харків,
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика", м. Харків,
2. ОСОБА_1 , м. Харків,
про стягнення 247 081,04 грн
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" та ОСОБА_1 на свою користь 247 081,04 грн компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3462/23 позов задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" - 107719,56 грн компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" - 807,90 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар - 807,90 грн судового збору; у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі №922/3462/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у справі №922/3462/23 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Бізнес-центр "Кобзар" на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3462/23 задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/3462/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 125 969,93 грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким задоволено вказані позовні вимоги. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 y справі №922/3462/23 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 у справі №922/3462/23 залишено без змін.
01.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути солідарно з ТОВ “НВП “Залізничавтоматика”, ОСОБА_1 на користь ТОВ “Бізнес-центр “Кобзар” судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 01.03.2024 для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі №922/3462/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №922/3462/23 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" про ухвалення додаткового судового рішення у справі №922/3462/23 про розподіл судових витрат до провадження; розгляд заяви призначено в порядку письмового провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачам у строк до 07.03.2024 надати обґрунтовані заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" про ухвалення додаткового рішення у справі №922/3462/23 про розподіл судових витрат.
08.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву позивача щодо розподілу судових витрат, в яких друга відповідач просить відмовити у задоволенні вимог такої заяви.
08.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" надійшло заперечення на заяву позивача щодо розподілу судових витрат, в яких перший відповідач просить відмовити у задоволенні вимог такої заяви.
Інших заяв, клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило.
Розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла про таке.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. (стаття 16 ГПК України).
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в три етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України );
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами:
- подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу (статті 126, 129 ГПК України);
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом, у відповідності до вимог статті 16 ГПК України.
Частинами 1-4 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В апеляційній скарзі позивача останнім було повідомлено про орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу у сумі 10 000,00грн, а також зазначено про те, що докази понесення відповідних витрат на правову допомогу адвоката будуть надані у межах строку, визначеного ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з необхідністю складення акту виконаних робіт за результатом розгляду справи.
Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надано до суду:
- копію додаткової угоди від 05.01.2024 до договору про надання правової допомоги №БЦК від 01.11.2021, укладеного між адвокатським об'єднанням «Корт Райдер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Кобзар»;
- копію рахунку-фактури від 05.01.2024 №05/01 на 50% оплати за надання юридичних послуг у справі №922/3462/23 у Східному апеляційному господарському суді на суму 10 000,00грн;
- ордер на надання правничої (правової допомоги) від 07.01.2024 серії ВІ №1189586, виданий Яровенко О.Ю. Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Кобзар» на підставі договору про надання правової допомоги №БЦК від 01.11.2021;
- копію платіжної інструкції від 08.01.2024 №2598 на суму 10 000,00грн на оплату юридичних послуг щодо апеляційного оскарження рішення господарського суду Харківської області у справі №922/3462/23 у Східному апеляційному господарському суді згідно рахунку-фактури №05/01 від 05.01.2024;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2024 до договору про надання правової допомоги №БЦК від 03.11.2024;
- копію рахунку-фактури від 28.02.2024 №28/02 на 50% оплати за надання юридичних послуг у справі №922/3462/23 у Східному апеляційному господарському суді на суму 10 000,00грн;
- копію платіжної інструкції від 01.03.2024 №2641 на суму 10 000,00грн на сплату вартості 50% оплати за надання юридичних послуг у справі №922/3462/23 у Східному апеляційному господарському суді згідно рахунку-фактури №28/02 від 28.02.2024.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Приписи статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовують, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведеного свідчить, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126 України, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Так, 01.11.2021 між адвокатським об'єднанням «Корт Райдер» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Кобзар» (замовник) укладений договір про надання правової допомоги №БЦК, за умовами якого замовник доручає виконавцю, а останній приймає на себе зобов'язання по наданню правової (правничої) допомоги (юридичних послуг) на умовах, передбачених цим договором.
На умовах цього договору виконавець зобов'язується здійснювати представництво (захист) інтересів замовника у судах всіх інстанцій, зі всіма без виключення правами сторони, третьої особи (залежно від процесуального статусу), в тому числі з правом підписання та подання будь-яких документів, в т.ч. позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, інших скарг, відзивів, заяв, пояснень, відповідей на відзив, заперечень та будь-яких інших документів, передбачених чинним законодавством, в тому числі, але не виключно, про зміну предмета та підстави позовних вимог, збільшення/зменшення позовних вимог, визнання позову, відмови від позову, укладання мирової угоди, оскарження рішень судів всіх інстанцій; засвідчувати своїм підписом копії документів; здійснювати захист інтересів замовника органах державної влади, в тому числі, здійснювати представництво (захист) інтересів замовника у будь-якому кримінальному провадженні та в будь-яких органах, що здійснюють досудове розслідування у таких провадженнях, з усіма правами, які передбачені чинним законодавством України, зокрема КПК України, незалежно від статусу замовника; захист інтересів замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі в органах прокуратури, Національної поліції, Служби безпеки України, ДПС, органах виконавчої служби (зі всіма правами стягувача або боржника); захист інтересів замовника на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування; представляти інтереси замовника у відносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами, у громадських об'єднаннях, перед посадовими і службовими особами, до повноважень яких лежить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами, здійснювати представництво (захист) інтересів Замовника у судах всіх інстанцій, зі всіма без вийнятку правами учасника провадження (залежно від процесуального статусу), надавати письмові та усні консультації з питань застосування чинного законодавства України; надавати юридичні послуги за домовленістю сторін (п.1.2 договору).
У відповідності до умов додаткової угоди від 05.01.2024 до договору про надання правової допомоги №БЦК від 01.11.2021, укладеного між адвокатським об'єднанням «Корт Райдер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Кобзар», сторонами правочину було погоджено наступне:
- дана додаткова угода визначає, що правова допомога за договором про надання правової допомоги № БЦК від 03.11.2021 (далі - Договір) надається виконавцем, зокрема, у справі № 922/3462/23 за позовом ТОВ «БЦ «Кобзар» до ТОВ "НВП "Залізничавтоматика" та ОСОБА_1 про стягнення 247 081,04 грн. компенсації за послуги за договором № 01/10 про надання послуг, пов'язаних з експлуатацією будівлі та компенсації частини вартості комунальних послуг від 01.10.2011 (п.1 додаткової угоди);
- вартість послуг виконавця за представництво інтересів замовника в суді апеляційної інстанції складає 20 000,00 гривень, що с фіксованою сумою (п.2 додаткової угоди);
- за надання послуг, визначених в п.1 цієї додаткової угоди, замовник здійснює оплату 50% вартості послуг на поточний рахунок виконавця впродовж 5 календарних днів з дня отримання рахунку-фактури, інші 50% вартості послуг замовник оплачує протягом 5 календарних днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) (п.2.1 додаткової угоди);
- кінцевий перелік (детальний опис) та їх обсяг визначаються в акті виконаних робіт (наданих послуг), який укладається та підписується сторонами за результатом наданих послуг (п.п.2.2 додаткової угоди).
Аналіз наведених умов договору свідчить про те, що сторонами правочину було погоджено фіксований розмір оплати адвоката, а також порядок його поетапної сплати.
Як було зазначено вище, позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення було надано, зокрема, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2024 до договору про надання правової допомоги №БЦК від 03.11.2024, відповідно до якого адвокатське об'єднання «Корт Райдер» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Кобзар» склали акт про те, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги №БЦК від 03.11.2021 виконавцем у господарській справі №922/3462/23, яка розглядається Східним апеляційним господарським судом, надані наступні юридичні послуги з супроводження господарської справі № 922/3462/23 y Східному апеляційному господарському суді на суму 20 000,00грн, а саме:
- складання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23;
- складання відзиву на апеляційні скарги відповідачів на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 y справі №922/3462/23.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять апеляційну скаргу позивача, а також відзив на апеляційні скарги відповідачів, підписаний адвокатом Яровенко О.Ю.
Таким чином, враховуючи наведені вище докази, судова колегія зазначає, що позивачем згідно з вимогами статті 74 ГПК України доведено обставини надання йому послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у суді апеляційної інстанції.
Водночас, як зазначено судом апеляційної інстанції відповідачами були заявлені заперечення щодо задоволення заяви позивача щодо розподілу судових витрат, в яких останні просять відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Так, другий відповідач посилався на те, що в апеляційній скарзі позивачем вказано розмір витрат на професійну правничу допомогу при перегляді справи в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн, але не вказано, яку суму позивач просить стягнути (розподілити). Крім того, за доводами другого відповідача, позивачем не вказано про неможливість надати докази на підтвердження понесених витрат, тобто не дотримано вимоги ч.1 ст.221 ГПК України.
Перший відповідач також у поданих ним запереченнях посилається на те, що в апеляційній скарзі позивачем вказано розмір витрат на професійну правничу допомогу при перегляді справи в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн та не вказано, яку суму позивач просить стягнути (розподілити). Також посилається на те, що заявником не вказано про неможливість надати докази на підтвердження понесених витрат, тобто не дотримано вимоги ч.1 ст.221 ГПК України щодо подання вищевказаної заяви до ухвалення судового рішення у справі, що є необхідною умовою для ухвалення додаткового рішення із вказаного питання. В обґрунтування своєї позиції посилається на висновки, викладені у постанові Верховного суду від 23.01.2024 у справі №380/12348/22.
Щодо наведеного, судова колегія посилається на наступне.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Разом із тим, у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас, в даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач в апеляційній скарзі зазначив про орієнтовний розмір судових витрат на правову допомогу у сумі 10 000,00грн, а також повідомив про те, що докази понесення відповідних витрат на правову допомогу адвоката будуть надані у межах строку, визначеного ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю складення акту виконаних робіт за результатом розгляду справи.
Вказане позивач зумовлював умовами п.2.2 додаткової угоди від 05.01.2024 до договору про надання правової допомоги №БЦК від 01.11.2021, укладеного між адвокатським об'єднанням «Корт Райдер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр «Кобзар», відповідно до якого кінцевий перелік (детальний опис) наданих послуг та їх обсяг визначаються в акті виконаних робіт (наданих послуг), який укладається та підписується сторонами за результатом наданих послуг.
Наведене свідчить про те, що позивачем було зроблено заяву про розподіл судових витрат та зазначено про неможливість подання доказів їх понесення з об'єктивних причин.
Судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову у цій справі 27.02.2024, а позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі з доказами понесення судових витрат було подано 01.03.2024, тобто заявником були дотримані встановлені ч.8 ст. 129 ГПК України порядок та строк надання відповідних доказів, чим спростовуються доводи відповідачів, викладені ними у запереченнях.
Щодо доводів відповідачів щодо неправомірності вимог позивача щодо розподілу судових витрат, розмір яких є вищим за заявлений ним в попередньому розрахунку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.
Зі змісту ч. 2 ст. 124 ГПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Обставинами вище встановлено, що позивачем та адвокатом умовами укладеного правочину було погоджено фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було подано апеляційну скаргу разом із зазначенням попереднього розрахунку судових витрат раніше (08.01.2024), аніж відповідачами (09.01.2024), про що свідчать відомості оператора поштового зв'язку за результатом перевірки трекінг-номеру, зазначеного на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга позивача (6109805766402), а також інформація про реєстрацію апеляційних скарг відповідачів, поданих через систему «Електронний суд».
Разом з тим, як зазначалося, у відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг від 28.02.2024 до договору про надання правової допомоги №БЦК від 03.11.2024 представником позивача було надано послуги як зі складання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23, так і складання відзиву на апеляційні скарги відповідачів на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі № 922/3462/23, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 y справі №922/3462/23.
Вказане дає підстави для висновку про те, що попри погоджений між позивачем та адвокатом фіксований розмір судових витрат та їх попереднє заявлення в меншому розмірі, останній не міг врахувати необхідність понесення інших судових витрат, пов'язаних із складенням відзивів на апеляційні скарги відповідачів, у зв'язку з чим суд у даному випадку не вбачає наявності правових підстав для відмови у задоволенні вимог заяви позивача щодо розподілу судових витрат на правову допомогу адвоката.
Враховуючи положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, а також дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат у формі передбаченого договором розміру гонорару, та беручи до уваги доводи заперечень відповідачів, зважаючи на ціну позову, складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" про ухвалення додаткового судового рішення, а саме шляхом пропорційного стягнення з відповідачів на користь позивача 20 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення додаткової постанови у справі №922/3462/23 в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 123, 124, 126, 129, 221, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -
Заяву позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар", про ухвалення додаткового судового рішення у справі №922/3462/23 задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Залізничавтоматика" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, оф. 414, код ЄДРПОУ 30655683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ 35245300) - 10 000,00грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-центр "Кобзар" (61166, м. Харків, просп. Науки, 36, код ЄДРПОУ 35245300) - 10 000,00грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст додаткової постанови складений 11.03.2024.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко