вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2024 р. Справа№ 910/11312/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання: Дюкарєвої І.М.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 12.03.2024 у справі №910/11312/23 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023, повний текст якого складений 18.10.2023,
у справі № 910/11312/23 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп»
про стягнення збитків в розмірі 500 406,06 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11312/23 ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підтвердженими позивачем витрати на професійну правничу допомогу складають 30 000,00 грн., а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротеп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11312/23.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки:
- 19.10.2023 представником відповідача по справі подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11312/23 від 18.10.2023;
- зазначені обставини можуть мати правові наслідки у вигляді скасування рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11312/23 від 03.10.2023, що, в свою чергу може призвести до перерозподілу судових витрат.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023, справу № 910/11312/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/11312/22.
02.11.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
У зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка не є головуючою суддею, на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4523/23 від 09.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11312/23.
Відповідно до протоколу протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.11.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11312/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11312/12 залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу (Товариству з обмеженою відповідальністю «Фруталія»).
20.11.2023 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, до якої, зокрема, додані докази надіслання копії апеляційної скарги позивачу.
У період із 20.11.2023 по 08.12.2023 судді Яковлєв М.Л. та Шаптала Є.Ю. перебували у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11312/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.12.2023 об 11:30 год.
24.11.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фруталія» надійшла заява, в якій заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 вказану заяву задоволено.
14.12.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» надійшла заява, в якій заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 вказану заяву задоволено.
15.12.2023 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.01.2024 о 10:45 год., а в судовому засіданні 30.01.2024 оголошено перерву до 12.03.2024 об 11:00 год..
У зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1046/24 від 12.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11312/23.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11312/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..
Станом на 12.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу відповідача підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
У липні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп», в якому просив стягнути з відповідача збитки в сумі 500 406,06 грн.
Крім того, у позові позивач заявив про попереднє понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. та вказав, що остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу та докази понесення таких витрат будуть надані суду в строки і у порядку, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/11312/23 позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено збитки у розмірі 500 406,06 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 506,09 грн.
09.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат та про долученння доказів на підтвердження витрат, пов'язаних з розглядом справи (в порядку ч. 8 ст. 129, ст. 126 ГПК України), в якій позивач просив винести додаткове рішення, в якому вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. До вказаної заяви додані докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою при розгляді заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами є відповідна заява про заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, відзив на таку заяву або письмові пояснення сторін щодо такої заяви, а докази понесення таких витрат - до розгляду заяви про перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами по суті, або протягом п'яти днів після її розгляду по суті за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи слідує, що:
- у позові позивач заявив про попереднє понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. та вказав, що остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу та докази понесення таких витрат будуть надані суду в строки і у порядку, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України;
- 09.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат та про долученння доказів на підтвердження витрат, пов'язаних з розглядом справи (в порядку ч. 8 ст. 129, ст. 126 ГПК України), в якій позивач просив винести додаткове рішення, в якому вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. До вказаної заяви додані докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським об'єднанням «Адвіс» договору (угоди) про надання професійної правничої (правової) допомоги № 16/01-06/23 від 16.06.2023 (далі Договір) з додатком № 1 від 16.06.2023, рахунку на оплату № 121 від 16.06.2023 на суму 12 500,00 грн., платіжної інструкції № 686 від 20.06.2023 на суму 12 500,00 грн., акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 05.10.2023 на суму 30 000,00 грн..
Наданими позивачем документами підтверджено наступне.
За умовами Договору Адвокатське об'єднання «Адвіс» зобов'язалось надати позивачу правову допомогу щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 500 406,06 грн., вартість однієї години роботи адвоката становить 1 500,00 грн., перелік послуг, що надаються: консультація позивача - 1 година; підготовка позовної заяви - 12 годин; підготовка відповіді на відзив - 6 годин; складення процесуальних документів, передбачених законодавством - 1 година (усього 20 годин), позивач зобов'язаний сплатити на користь Адвокатського об'єднання «Адвіс» гонорар у наступному порядку: 12 500,00 грн. протягом 3 робочих днів з моменту отримання позивачем відповідного рахунку, решту протягом 10 днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається із акту приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 05.10.2023, загальна сума витрат на правову допомогу, що підлягає компенсації позивачу складає 30 000,00 грн., а вказані витрати складаються з: консультації позивача - 1 година; підготовки позовної заяви - 12 годин; підготовки відповіді на відзив - 6 годин; складення процесуальних документів, передбачених законодавством - 1 година (усього 20 годин). Загальна вартість послуг 30 000,00 грн.
Платіжною інструкцією № 686 від 20.06.2023 позивач сплатив на користь Адвокатського об'єднання «Адвіс» гонорар у розмірі 12 500,00 грн.,
Колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Вказана правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об'єднанням «Адвіс» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У суді першої інстанції відповідач не заперечив проти розміру витрат позивача на правову допомогу. Таких заперечень фактично не містить і апеляційна скарга, доводи якої зводяться до того, що скасування рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/11312/23 від 18.10.2023 може призвести до перерозподілу судових витрат.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який повністю задовольнив заяву позивача про прийняття додаткового рішення та присудив до стягнення до стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11312/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» на додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11312/23 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/11312/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/11312/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 12.03.2024.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
С.А. Гончаров