1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/8436/22 1-кп/335/265/2024
12 березня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, непрацевлаштованого, освіти середньої, такого, що фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого 11.11.2022 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк два роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України,
У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвалою суду від 05.02.2024 обвинувачений ОСОБА_4 був оголошений у розшук через його неодноразову неявку та відсутність відомостей про його місцезнаходження.
До цього, ухвалою суду від 09.02.2024 було надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу для забезпечення його участі у розгляді клопотання про обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, одночасно поданого прокурором.
12.03.2024 обвинувачений ОСОБА_4 , будучи затриманим, був доставлений до суду для участі у розгляду вказаного клопотання.
Клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під варту обґрунтовується наявністю ризиків, зазначених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливістю запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, просив вибачення за те, що не з'являвся до суду та не повідомляв суд про зміну місця проживання і причини неявки, але конкретну причину такої поведінки не зазначив. Повідомив, що протягом останніх двох місяців не з'являвся через хворобу, про пізніше зможе надати медичну довідку. Також зазначив, що має соціальні зв'язку, працевлаштований, наміру ухилятись від суд не має.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 , підтримав думку свого підзахисного, зауваживши, що, на його думку, стороною обвинувачення не доведено наявність вказаних у клопотанні ризиків такого ступеня, що надав би підстави для взяття підозрюваного під варту, а всі ствердження прокурора ґрунтуються лише на припущеннях.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
На переконання суду, обґрунтованість підозри у причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується результатами слідчих дій, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;
- ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого;
- ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики мають настільки високий ступінь, що можуть бути підставою для застосування до підозрюваного такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Щодо ризику переховування від досудового розслідування та суду, а також ризику вчинення нового кримінального правопорушення.
Так, діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).
Як випливає з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 засуджений вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2022 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на іспитовий строк 2 роки, за вчинення п'ятьох епізодів протиправних діянь, а в межах даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за 2 дні до ухвалення вказаного вироку.
При цьому ОСОБА_4 є особою, якій нещодавно виповнилось 18 років, самостійного офіційного заробітку не має, проживає окремо від батьків, за рахунок яких джерел існує, достовірно невідомо, вочевидь, має схильність до асоціальної поведінки, тобто спосіб його життя, майнове та соціальне становище вказують на існування факторів, що можуть полегшити йому ухилитись від суду у разі невжиття запобіжного заходу.
Суд також враховує неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 вже під час розгляду даного кримінального провадження, яка виразилась в тому, що, будучи спочатку звільненим з-під варти під домашній арешт, а згодом будучи звільненим від будь-якого запобіжного заходу, ОСОБА_4 через певний час припинив з'являтись в судові засідання, не маючи для цього поважних причин, змінив місце проживання без повідомлення суду про це, фактично почав переховуватись від суду, що змусило суд вживати заходів спочатку щодо його приводу в судове засідання (безрезультатно), а згодом - до оголошення обвинуваченого у розшук.
На переконання суду, така поведінка обвинуваченого свідчить проте, що за даних обставин лише тривання його під вартою здатне запобігти новим спробам ухилення від суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні
Оцінюючи можливість впливу на потерпілого та свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого і свідків та дослідження їх судом.
Разом із цим, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допиту потерпілого і свідків, протоколами впізнання за фотознімками обвинувачений знатиме як його персональні данні, так і зміст наданих ним свідчень на стадії досудового розслідування.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілого та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що доведеним наявність вказаного ризику.
Щодо ризику вчинення нового кримінального правопорушення стороною обвинувачення конкретних доводів і доказів надано не було.
Водночас стороною обвинувачення було повідомлено, що у провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває подання органу пробації про скасування іспитового строку, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2022, та направлення ОСОБА_4 до місць позбавлення волі, у зв'язку із систематичним порушенням ОСОБА_4 порядку і умов відповідного випробування.
Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя погоджується з викладеними у клопотанні доводами щодо неможливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування іншого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.
Неможливість обрання до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 не має стійких соціальних зв'язків, які б заслуговували довіру, та поручились за виконання ним покладених на нього обов'язків. Крім того, на час звернення з клопотанням до слідчого судді, до слідчого не надходило відповідних клопотань від поручителів.
Про неможливість обрання обвинуваченому. запобіжного заходу у вигляді застави, що передбачено п.3 ч.1 ст. 176 КПК України свідчить те, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді, відповідних клопотань від заставодавців не надходило.
Разом з цим, беручи до уваги тяжкість обвинувачення та попередню процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, як умови звільнення з-під варти, на рівні не меншому ніж сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у разі внесення такої застави буде здатне здійснювати запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого.
Доводи підозрюваного та його захисника слідчий суддя відхиляє, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 175, 177, 178, 183, 184, 314-316, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 - задовольнити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, з триманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», з правом звільнення під заставу.
Строк тримання під вартою обчислювати з 17 год. 45 хв. 11.03.2024 до 17 год. 45 хв. 09.05.2024.
Визначити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121120,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок), яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу - застава ОСОБА_4 .
Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до слідчого, прокурора або до суду за першою вимогою;
- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
Уповноваженій службовій особі місця ув'язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 .
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов'язки, що покладаються у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та наслідки їх невиконання.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена протягом пяти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошений о 16 год. 00 хв. 12.03.2024.
Суддя ОСОБА_1