Справа № 333/422/24
Провадження № 1-кс/333/852/24
11 березня 2024 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі аудіо та відео фіксації, в залі суду м. Запоріжжя, клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , про продовження підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024082040000009, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2024 року за ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, та додані до нього матеріали, -
07.03.2024 року старший слідчий СВ ВП № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 звернулась до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024082040000009, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2024 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар, Запорізької області, громадянина України, маючого вищу освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
Вимоги клопотання обґрунтовані наступним.
СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024082040000009, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України.
У червні 2022 року ОСОБА_5 надав інформацію ОСОБА_7 , який як «кримінальний авторитет», тобто суб'єкт застосування підвищеного злочинного впливу, щодо можливої причетності ОСОБА_8 до незаконного збуту наркотичних засобів, ОСОБА_5 в свою чергу повинен був забрати грошові кошти у потерпілого та передати ОСОБА_7 .
З метою подальшого контролю та отримання частини доходів, за безперешкодну від злочинного світу торгівлю наркотичними засобами, ОСОБА_5 , маючи прямий умисел на вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 з погрозою насильства над потерпілим висловили вимогу до ОСОБА_8 щодо оплати 30 000,00 грн. за здійснення незаконної діяльності щодо розповсюдження наркотичних засобів, якої у дійсності не існувало.
Однак, у період часу з 25.07.2022 року по 02.10.2023 року, по відношенню до ОСОБА_7 , за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, внаслідок чого останній перебував в слідчому ізоляторі, та не довів свій злочинний умисел до кінця, з причин які не залежали від його волі.
Після звільнення з слідчого ізоляторі, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 вирішили довести свій злочинний умисел, направлений на вимагання, внаслідок чого 07.12.2023 року, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 , маючи прямий умисел на вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану, при встановленні місця знаходження потерпілого ОСОБА_8 , який перебував поблизу будинку № 49 по вул. Жуковського у м. Запоріжжі, з погрозою насильства над потерпілим, яка виразилась в демонстрації та погрози застосування предмета схожого на ніж, висловили вимогу передачі їм грошової суми в розмірі 30 000,00 грн. до 07.01.2024 року, за здійснення незаконної діяльності щодо розповсюдження наркотичних засобів потерпілим ОСОБА_8 , якої у дійсності не існувало.
12.01.2024 року у зв'язку з невиконанням потерпілим ОСОБА_8 вимог ОСОБА_7 щодо передачі йому грошових коштів в сумі 30 000,00 грн., останній для досягнення злочинної мети, а саме вимагання грошових коштів з потерпілого ОСОБА_8 , від ОСОБА_5 , отримав інформацію щодо місця перебування потерпілого, який знаходився біля магазину «Онова» по вул. Поштовій в м. Запоріжжі, повідомив про це ОСОБА_7 .
Так, 12.01.2024 року, приблизно о 13 год. 30 хв., співучасники, маючи прямий умисел на вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи за попередньою змовою групою осіб, без розподілу ролей, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , в умовах воєнного стану, підійшли до потерпілого ОСОБА_8 поблизу будинку АДРЕСА_3 , з погрозою насильства над потерпілим та з метою здійснення морального та психологічного тиску на потерпілого, ОСОБА_7 , погрожуючи потерпілому застосуванням предмету схожого на ніж, примусив ОСОБА_8 йти з ними до безлюдного місця, розташованого в парку «Дубовий гай» по вул. Глісерній у м. Запоріжжі, потерпілий ОСОБА_8 , усвідомлюючи чисельну перевагу та реальність погроз своєму життю та здоров'ю підкорився незаконним вимогам ОСОБА_7 та інших співучасників злочину, під час слідування до вищевказаного місця ОСОБА_7 висловлював погрози фізичної розправи над потерпілим, якщо ОСОБА_8 не передасть грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. найближчим часом, а ОСОБА_5 повернувся до адреси, де знаходився потерпілий з метою забрати грошові кошти ОСОБА_8 .
Умисні дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
13.01.2024 року слідчим СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 , за погодженням прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
14.01.2024 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк дії ухвали слідчого судді до 12.03.2024 року (включно).
07.03.2024 року керівником Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082040000009 від 02.01.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено до 3 місяців, тобто до 13.04.2024 року.
У кримінальному провадженні виконано ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку зібраних доказів, разом з тим, на даний час з метою забезпечення належного виконання завдань кримінального провадження, у ході досудового розслідування необхідно провести наступні слідчі, процесуальні дії, а саме: провести слідчий експеримент за участі потерпілого ОСОБА_8 ; призначити додаткову судово-медичну експертизу за результатами проведеного слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_8 ; отримати висновок експерта додаткової судової медичної експертизи; встановити наявність камер відеоспостереження поблизу місця скоєння кримінального правопорушення з метою подальшого вилучення та огляду відеозапису; встановити можливих свідків кримінального правопорушення та допитати їх; отримати та долучити висновки експертів призначених судових експертиз; провести інші слідчі дії та розшукові заходи, необхідні для встановлення обставин кримінального правопорушення; виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Результати проведення вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, будуть використані в ході судового розгляду як докази, що має значення для судового розгляду.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 02.01.2024 року; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 від 13.01.2024 року; протоколом огляду місця події від 13.01.2024 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 від 13.01.2024 року, під час проведення якого потерпілий впізнав ОСОБА_7 як особу, яка вчинила по відношенню до нього злочин; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом огляду предмета від 12.01.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 13.01.2024 року, під час проведення якого свідок впізнав ОСОБА_7 як особу, яка вчинила по відношенню до ОСОБА_8 злочин; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 від 13.01.2024 року, під час проведення якого потерпілий впізнав ОСОБА_5 як особу, яка вчинила по відношенню до нього злочин; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 13.01.2024 року, під час проведення якого свідок впізнав ОСОБА_13 як особу, яка вчинила по відношенню до ОСОБА_8 злочин.
Необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , обумовлюється тим, що під час досудового розслідування, згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які до теперішнього часу не зменшилися, а саме ОСОБА_5 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою ухилення від суворого покарання, яке може йому загрожувати у разі визнання його винним, а також враховуючи те, що у зв'язку з введеним «Воєнним станом» на території держави та фактичною війною російської федерації проти України, існує ризик того, що підозрюваний не прибуде у визначений час до органу поліції або прокуратури. Крім цього, ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- підозрюваний ОСОБА_5 обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілого, свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення. Враховуючи це, орган досудового слідства вважає, що існує ризик, що з метою уникнення покарання ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого, свідків, шляхом залякувань або вмовлянь, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- з урахуванням отриманих характеристик на ОСОБА_5 , а саме відсутність постійного джерела доходу, специфіку вчинення злочину, дає підстави вважати, що на теперішній час єдиним джерелом доходу ОСОБА_5 , є протиправна діяльність, тому він може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту підозрюваний зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи встановлені ризики, характер інкримінованого злочину та відомості про особу підозрюваного, відсутні гарантії виконання підозрюваним умов зазначеного запобіжного заходу у добровільному порядку, без наявності певних обмежень;
- особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні та під час досудового розслідування, слідчому представлені не були.
Відсутність таких осіб, а також враховуючи те, що підозрюваний не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки або застави.
У судовому засіданні слідчий підтримала клопотання та послалася на обставини, які у ньому були викладені.
Прокурор у судовому засіданні просив клопотання слідчого задовольнити та стверджував, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, які передбачені КПК України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, зазначивши про те, що вину у інкримінованому йому злочині він не визнає, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, де мешкає разом з цивільною дружиною та її донькою, наміру переховуватися від слідства або суду, впливати на потерпілого, свідків, він не має. Просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні, зазначивши про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_5 підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувавши до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_2
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, ознайомившись з доводами, що викладені в заявленому прокурором клопотанні, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст. 199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що 02.01.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України (кримінальне провадження № 12024082040000009).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 12.01.2024 року, ОСОБА_5 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення 12.01.2024 року о 16 год. 07 хв.
13.01.2024 року слідчим СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 , за погодженням прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
14.01.2024 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Строк дії ухвали слідчого судді до 12.03.2024 року (включно).
07.03.2024 року керівником Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024082040000009 від 02.01.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено до 3 місяців, тобто до 13.04.2024 року.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, на думку слідчого судді, підтверджується: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 02.01.2024 року; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 від 13.01.2024 року; протоколом огляду місця події від 13.01.2024 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 від 13.01.2024 року, під час проведення якого потерпілий впізнав ОСОБА_7 як особу, яка вчинила по відношенню до нього злочин; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом огляду предмета від 12.01.2024 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 13.01.2024 року, під час проведення якого свідок впізнав ОСОБА_7 як особу, яка вчинила по відношенню до ОСОБА_8 злочин; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 від 13.01.2024 року, під час проведення якого потерпілий впізнав ОСОБА_5 як особу, яка вчинила по відношенню до нього злочин; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 від 13.01.2024 року, під час проведення якого свідок впізнав ОСОБА_13 як особу, яка вчинила по відношенню до ОСОБА_8 злочин; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Слідчий в обґрунтування свого клопотання під час судового засідання, враховуючи матеріали, надані до клопотання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав слідчого суддю у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, зазначене у клопотанні слідчого.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місті його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, а також інші обставини зазначені в законі.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На цей час наявні підстави для продовження підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді саме тримання під вартою, оскільки продовжують існувати обставини, що дають можливість стверджувати про наявність ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшились.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та на цей час продовжують існувати ризики того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення можливого покарання за скоєння інкримінованого йому злочину, незаконно впливати на потерпілого, свідків, які не допитані в ході судового розгляду, чим перешкодити встановленню істини у справі, а також зважаючи на те, що обвинувачений, у якого відсутні постійні джерела доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому, слідчий суддя вважає, що тяжкість злочину, у якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчим суддею також враховується, що останній раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, має статус внутрішньо переміщеної особи, неодружений, його вік та стан здоров'я. Слідчий суддя також враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 вину у скоєнні даного кримінального правопорушення не визнає.
За сукупності таких обставин, приймаючи до уваги запровадження в Україні військового стану, слідчий суддя вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та його належну процесуальну поведінку.
Є значний ступінь ризику того, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини в справі, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а відтак можливий його вплив на свідків злочину. Отже, більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, на час розгляду клопотань буде недостатнім для запобігання спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, або уникнути кримінальної відповідальності шляхом виїзду за територію України.
При постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , слідчий суддя, враховуючи, вимоги ч. 5 ст. 182 КПК України, той факт, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 підпадає під перелік злочинів, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за можливе не визначати розмір застави.
Оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, слідчий суддя вважає за доцільне клопотання слідчого задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 3, 176, 177, 178, 183, 184, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 , про продовження підозрюваному ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024082040000009, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2024 року за ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою з його утриманням в умовах Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, а саме до 13 квітня 2024 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1