Провадження № 2-в/331/19/2024
Справа № 310/11903/21
12 березня 2024 року місто Запорожжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі :
головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,
за участю: секретаря - Постарнак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження питання про відновлення втраченого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Бердянський морський торгівельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи та виконання трудових обов'язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 23 січня 2024 року ініціював відновлення втраченого судового провадження у справі № 310/11903/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи та виконання трудових обов'язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з метою розгляду апеляційної скарги на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 лютого 2022 року по зазначеній справі.
Ухвалою суду від 09 лютого 2024 року у справі відкрито провадження; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Розгляд питання про відновлення втраченого судового провадження проведено з повідомленням учасників справи.
Під час розгляду питання про відновлення втраченого провадження судом здійснено виклик учасників справи, зокрема, шляхом публікації оголошень на офіційному веб-сайті Судової влади України, проте останні в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Жодних документів, що стосуються справи, учасниками справи надано не було.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані матеріали втраченого провадження, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 490 ЦПК України заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно Розпорядження Верховного Суду від 10.03.2022 р. № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на Жовтневий районний суд м. Запоріжжя.
Відповідно до п. 20 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України якщо суд, до юрисдикції якого відповідно до вимог процесуального закону відноситься вирішення питання про відновлення втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченого провадження здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" або Законом України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Судом встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 лютого 2022 року по цивільній справі № 310/11903/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Бердянський морський торгівельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи та виконання трудових обов'язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено повністю.
Факт ухвалення відповідного рішення суду від 08 лютого 2022 року, його зміст, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області знаходиться на тимчасово окупованій території України, а отже наявні підстави вважати, що судове провадження було втрачене.
Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Згідно з ст. 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Відповідно до ч.1 ст.494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе в частині зібраних матеріалів відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 310/11903/21 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Бердянський морський торгівельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи та виконання трудових обов'язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 353, 493, 494, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -
Відновити втрачене судове провадження № 310/11903/21 у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Бердянський морський торгівельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи та виконання трудових обов'язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині постановленого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області рішення суду від 08 лютого 2022 року у цій справі, текст якого повністю наводиться:
Справа № 310/11903/21
2/310/1026/22
Іменем України
08 лютого 2022 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Мариніна О.В.
при секретарі Лаптійчук К.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 310/11903/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Бердянський морський торгівельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи та виконання трудових обов'язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення від роботи, допустити до роботи, зобов'язати відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги мотивує тим, що вона працює в ДП «Бердянський морський торговельний порт» на посаді тальман, складський облік. Відповідно до наказу директора ДП «Бердянський морський торговельний порт» Самініної О.В. №703-ОС від 07.12.2021 її відсторонено від роботи з 09.12.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Строк відсторонення триватиме до усунення причин відсторонення. Позивач вважає, що наказ № 703-ОС від 07.12.2021 суперечать чинному законодавству, є незаконним і таким, що грубо порушує її конституційні права, оскільки її посадова інструкція та трудовий контракт, який укладено між нею та відповідачем не передбачає обов'язку проведення щеплення від Covid та можливості відсторонення від роботи з причин її відсутності. Посилається на ст. 28 Конституції України відповідно до якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському поводженню та жодна людина не може бути піддана медичним, науковим та іншим дослідам. Зазначила, що відповідно ч.6 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Крім того, статтею 12 Закону визначено обов'язкові щеплення до яких не входить від респіраторної хвороби COVID-19. Нормами цієї статті також передбачено запровадження інших обов'язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом. Просила зобов'язати відповідача виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення 09 грудня 2021 року до часу фактичного виконання судового рішення, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Пояснила суду, що не бажає вакцинуватися із власних упереджень, при цьому медичних протипоказань не має, це її особисте бажання. Вважає, що Наказ МОЗ та Постанова КМУ на підставі яких винесено наказ про її відсторонення є неконституційними, їх не внесено до реєстру нормативно правових актів.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, зазначив, що 16.11.2021 позивачку повідомлялося про необхідність щеплення від Covid-19 та надання документу який це підтверджує або довідки лікаря про абсолютні протипоказання. 07.12.2021 ОСОБА_1 було ознайомлено з наказом № 703-ОС «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників», як таку що не надала документи, які підтверджують наявність щеплення чи про абсолютні протипоказання. Зазначив, що відповідно до постанови КМУ № 1236 керівники підприємств мають забезпечити контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 працівниками, а також відсторонення від роботи невакцинованих працівників. У зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 08.04.1991 працює в ДП «Бердянський морський торгівельний порт», з 01.04.2021 тальманом дільниці комерційного обліку вантажів та експедирування вантажного району, що підтверджується копію трудової книжки ( а.с. 6)
Наказом т.в.о. директора ДП «Бердянський морський торговельний порт» Клименкова О.А. № 300 від 15.11.2021 року керівникам структурних підрозділів доручено довести до відома всіх працівників що з 09.12.2021 вхід на територію ДП «БМТП» буде дозволено лише працівникам, які мають сертифікати про вакцинацію ( одна, дві дози) або довідку про тимчасові протипоказання (в якій має бути обов'язково вказаний термін дії цих протипоказань); у термін до 06.12.2021 вести табель обліку документів, що підтверджують повний курс вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від Covid та довідок про абсолютні протипоказання; працівники філії,які не нададуть до 06.12.2021 року зазначені документи будуть з 09.12.2021 року відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст.46 КЗпП України, ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Відповідно до наказу № 703-ОС від 07.12.2021 директора ДП «Бердянський морський торгівельний порт» Самініної О.В. «Про відсторонення від роботи невакцинованих працівників» ОСОБА_1 відсторонена від роботи з 09.12.2021 року без збереження заробітної плати, як таку що відмовилася від вакцинації, не надала довідку від сімейного лікаря про протипоказання вакцинації (а.с. 7).
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Таким центральним органом виконавчої влади є Міністерство охорони здоров'я України, згідно з п.1 Положення Про міністерство охорони здоров'я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №267.
Відповідно п. 6 Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 (Перелік доповнено новим пунктом 6 згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 2393 від 01.11.2021), обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.
Згідно Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83 до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави відноситься Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" (код згідно з ЄДРПОУ 01125761).
Таким чином ОСОБА_1 як працівник підприємства включеного до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави відповідно п. 6 Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 підлягає обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З огляду на викладене, посилання позивача на те, що її трудовим договором та посадовою інструкцією не передбачено обов'язку вакцинації від Covid-19 суд вважає необґрунтованим, оскільки Міністерство охорони здоров'я України не виокремлюючи професій та посад, включило всіх працівників Підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, у список осіб які підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, на період дії карантину.
Посилання позивача, що перелік обов'язкових щеплень визначається виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у якому щеплення проти COVID-19 відсутнє, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно п.269 рішення Європейського суду з прав людини від 28.04.2021 у справі Vavшiиka and Others v. the Czech Republic, ЄСПЛ зазначає, що визначення терміну «закон» у словосполученні «відповідно до закону» необхідно розуміти не у формальному сенсі, а більш широкому, включаючи підзаконні нормативні акти. Зазначене рішення не стосується безпосередньо вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, але воно визначає підходи до розуміння ступеню можливого втручання держави у права громадян при запровадженні обов'язкової вакцинації.
Відповідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Згідно ч. 2 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у випадках передбачених законодавством.
Тобто підстави для відсторонення працівників можуть встановлюватися не лише законом, а й підзаконними нормативними актами.
Відповідно до п. 41-6 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року (в оновленій редакції) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу”, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
Так як позивач є працівником підприємства включеного до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави не пройшов обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не надав довідку щодо наявності повних медичних протипоказань до вакцинації, керівник підприємства зобов'язаний був відсторонити позивача від роботи, а тому начальник ДП «Бердянський морський торгівельний порт» при відстороненні ОСОБА_1 діяв на підставі постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 та наказу Міністерства охорони здоров'я України від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (редакціях чинних на час відсторонення).
Сторонами не заперечувалося та в судовому засіданні самою позивачкою підтверджено, що вона не надала документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 чи довідку про наявність абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення.
Твердження позивачки ОСОБА_1 на те, що постанова КМУ № 1236 та наказ МОЗ України № 2153 на підставі яких винесено Наказ не внесено до реєстру нормативних актів, а тому вони є неконституційними та порушують її конституційні права, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731 державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Наказ МОЗ № 2153 зареєстрований та внесений до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів Міністерством юстиції України, що свідчить про здійснення його перевірки та відповідність Конституції У країни та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини.
Суд зазначає, що наразі зазначені постанова КМУ та наказ МОЗ України є чинними, положення цих нормативно-правових актів наразі не визнавалися незаконними компетентним судом, а Бердянський міськрайонний суд Запорізької області такими повноваженнями не наділений.
Крім того, сама позивачка під час судового розгляду пояснила, що у встановленому законом порядку нею вони також не оскаржувалися.
Разом з цим, зважаючи на суть позовних вимог, суд оцінюючи втручання у права позивачки і чи було таке втручання виправданим, дійшов до наступного висновку.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Як зазначено, в наказі Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153 перелік професій визначено з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України та попередження інфекцій.
Тобто у даному випадку, мета втручання у приватне життя позивача була виправдана та легітимна, оскільки загальновідомим є той факт, що COVID-19 є пандемічною хворобою, яка розповсюдилася за короткий термін у всьому світі.
У пунктах 274 та 280 рішення від 28.04.2021 у справі Vavшiиka and Others v. the Czech Republic ЄСПЛ констатує, що органи влади держави можуть самостійно визначати політику у сфері охорони здоров'я і межі їх розсуду є достатньо широкими.
У даному спорі органи влади, шляхом запровадження обов'язкової вакцинації проти COVID-19 для місця роботи позивача надали йому вибір зробити щеплення (при відсутності протипоказань) чи бути відстороненим без виплати заробітної плати.
Позивач ОСОБА_1 не надала жодних доказів, що свідчили б про неможливість чи наявність об'єктивних труднощів для того щоб зробити щеплення. Також відсутні докази щодо неможливості отримання нею відповідної довідки про наявність протипоказань, у зв'язку з чим чуд дійшов висновку, що позивачка не зробила щеплення проти COVID-19 з власної волі, а оскільки вона була попереджена про наслідки у виді відсторонення від посади, то і усвідомлювала ці наслідки.
Суд також зауважує, що можливість зробити щеплення у позивачки наявна і на час винесення рішення, проте в судовому засіданні вона наголошував на тому, що не має бажання вакцинуватися з власних міркувань, вважає це дослідами над людьми.
Суд не погоджуючись із такою позицією позивача, зазначає, що наразі в України вакцинація від COVID-19 здійснюється вакцинами (на вибір), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку ВООЗ для екстреного застосування у світі; рекомендовані Державним експертним центром для застосування у надзвичайних ситуаціях в Україні, а також дозволені для екстреного використання в Україні Наказами МОЗ України.
Розширений перелік дозволених в України та світі вакцин, на переконання суду, свідчить про наявність вибору альтернативного, доцільного препарату для проведення профілактичного щеплення.
Держава, встановивши відсторонення працівників певної сфери від виконання обов'язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всіх учасників
Отже, право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов'язкового щеплення.
Втручання у вигляді обов'язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, аналізуючи встановлені у справі обставини та згадане правове регулювання спірних правовідносин, суд робить висновок про відсутність достатніх правових підстав для визнання незаконним та скасування спірного наказу про відсторонення позивача від роботи і відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Також відсутні підстави для задоволення похідних вимог про стягнення середнього заробітку.
Керуючись ст.ст. 258-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Бердянський морський торгівельний порт» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, допуск до роботи та виконання трудових обов'язків, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Повне судове рішення складено 15 лютого 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Бердянського міськрайонного суду
Запорізької області О. В. Маринін
Повний текст ухвали складено 12 березня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя: Н.Г.Скользнєва