Справа № 308/19918/23
11 березня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Шепетко І.О.,
за участю секретаря судового засідання - Петришина Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на йо го користь заборгованість в розмірі 34 343,82 грн., що складається із заборгованості:
- 18 143,89 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 4 021,74 грн. - заборгованість за процентами;
- 10 769,22 грн. - заборгованість за комісією;
- 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня);
- 243,63 грн. - 3% річних за користування грошовими коштами за період з 26.11.2021 по 23.02.2022;
- 1 165,34 грн. - інфляційних втрат за період з 26.11.2021 по 23.02.2022
та суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.11.2019 між відповідачем ОСОБА_1 та акціонерним товариством «РВС Банк» було підписано Заяву-Договір №1027331 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції акціонерного товариства «РВС Банк» (далі АТ «РВС Банк») на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Публічна пропозиція). Копія Заяви-Договору №1027331 від 08 листопада 2019 та копія Публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджена рішенням Правління АТ «РВС Банк» Протокол № 29102019/1 від 29 жовтня 2019.
За умовами Заяви відповідачеві було надано споживний кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у сумі 25 641,03 гривень, строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка, % річних - 18, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 2,5 % від суми наданого Кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 3 % від суми наданого Кредиту. В день підписання Заяви-Договору №1027331 від 08.11.2019, відповідач отримав платіжну картку, яка відкрита згідно умов Заяви-Договору. Грошові кошти у сумі 25 641,03 гривень були зараховані АТ «РВС БАНК» 08.11.2019 на картковий рахунок клієнта.
26.11.2021 між Акціонерним товариством «РВС БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" було укладено договір про відступлення права вимоги №26/11/2021-1.
Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Договору відступлення права вимоги Первісний Кредитор у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а Новий Кредитор приймає (набуває) права вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами, зазначеними у Додатку №1 до цього Договору, зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід'ємною частиною, які укладені між Акціонерним товариством «РВС Банк» та боржниками.
Як вбачається з Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги, АТ " РВС Банк" відступило ТОВ «ФК «Паріс» право вимоги до відповідача за Заявою-Договором №1027331 від 08.11.2019 на загальну суму 32 934,85 грн., з яких
- 18 143,89 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 4 021,74 грн. - заборгованість за процентами;
- 10 769,22 грн. - заборгованість за комісією;
- 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня)
Відповідно до п. 3.1 Договору про відступлення права вимоги, права вимоги за кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною цього договору.
Новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитними договорами та одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх без виключень зобов'язань за кредитними договорами, які існували та існують на момент укладання цього договору.
На дату звернення до суду Відповідач грошові кошти, отримані в кредит не повернув та інші платежі передбачені умовами Договору не сплатив.
Станом на 06.11.2023 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ПАРІС» становить 32 934,85 грн.
Також у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання в сумі 32 934,85 грн., на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7.2.17. Публічної пропозиції, відповідачу нараховано: 243,63 грн. за користування грошовими коштами за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 та 1 165,34 грн. інфляційних втрат за період з 26.11.2021 по 23.02.2022.
Всього до стягнення з відповідача підлягає сума у розмірі 34 343,82 грн., що включає: 32 934,85 грн. боргу за кредитом; 243,63 грн. - 3% річних (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України); 1 165,34 грн. інфляційних втрат.
Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість згідно вказаного вище кредитного договору та судові витрати.
17.11.2023 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив у задоволенні позову відмовити, відзив на позов не надсилав.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що 08.11.2019 між АТ «РВС БАНК» та ОСОБА_1 шляхом підписання Заяви-Договору №1027331 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір) укладено договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, за яким останній отримав 25 641,03 грн. кредитних коштів. Строк дії кредиту 24 місяці, процентна ставка - 18 % річних, тип ставки фіксована, комісія при видачі кредиту - 2,5 % від суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту - 3 % від суми наданого кредиту.
Додатком №1 до Заяви-Договору є Графік платежів та розрахунок загальної вартості споживчого кредиту.
08.11.2019 грошові кошти у розмірі 25 641,03 грн зараховані АТ «РВС БАНК» на картковий рахунок клієнта, що підтверджується меморіальними ордерами №4018 та №4019 від 08.11.2019.
26.11.2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС» укладено договір про відступлення права вимоги №26/11/2021-1, за яким АТ «РВС БАНК» відступило позивачу вимоги, у тому числі за кредитним договором №1027331 від 08.11.2019, укладеним з ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 3.1. договору про відступлення права вимоги, права вимоги за кредитним договором вважаються відступленими з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі прав та документів, що є невід'ємною частиною цього договору.
З опису документів, що передаються по договору про відступлення права вимоги (додаток №1) вбачається, що право вимоги , зокрема» за договором № 1027331 передано ТОВ «ФК «Паріс».
Відповідно до акту прийому-передачі прав вимоги і документів до договору про відступлення права вимоги від 26.11.2021, його підписано первісним кредитором та новим кредитором 26.11.2021 в день укладення договору відступлення права вимоги.
В матеріалах справи міститься копія вимоги про усунення порушення кредитного зобов'язання від 26.11.2021 за вихідним №53/26/11/2021-2 від ТОВ «ФК «Паріс» на адресу ОСОБА_1 , згідно якої позивач повідомляв про відступлення прав вимоги та вимагав від відповідача повного та належного виконання зобов'язань за кредитним договором, а саме погашення усієї заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, а також сплати інших платежів, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та описом вкладення цінним листом
Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагував на вимогу та зобов'язання за вищезгаданим договором кредиту не виконав.
За положеннями п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Таким чином суд встановив, що ТОВ «ФК «Паріс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, укладеними між ОСОБА_1 та АТ «РВС Банк», а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг, однак в порушення умов цього кредитного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 16 ЦК України одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФК «ПАРІС», суд приходить до наступних висновків.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що станом на 06.11.2023 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за тілом кредиту - 18 143,89 грн, заборгованість за процентами - 4 021,74; 10 769,22 грн. - заборгованість за комісією.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Паріс» про стягнення заборгованості з відповідача за тілом кредиту у розмірі 18 143,89 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 4 021,74 грн.
Вирішуючи питання про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд зважає на таке.
Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості за комісією, позивач зазначав, що сплата такого платежу передбачена умовами заяви-договору від 08.11.2019 року, зокрема, щомісячна комісія за супроводження кредиту встановлена у розмірі 3% від суми наданого кредиту. Призначення платежу зазначено як розрахунково-касове обслуговування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог вищенаведених норм Правління НБУ постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіку платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит до загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), відносяться витрати, які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в додатку № 1 до заяви-договору від 08.11.2019, що є графіком платежів та розрахунком загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (колонка 7 графіка). Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає незалежно від суми погашення тіла кредиту щомісячну фіксовану суму 769,23 грн.
При цьому, в самому кредитному договорі (заяві-договорі) не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Відповідно до ч. 2, 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 навів правову позицію за змістом якої, якщо у кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахункове-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позивальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахункове-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Ураховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг із надання розрахунково-касового обслуговування і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, суд вважає, що відповідні положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за супроводження кредиту у розмірі 3 % від суми наданого кредиту є нікчемними, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання в сумі 32 934,85 гривень, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.7.2.17. Публічної пропозиції, позивачем відповідачу нараховано:
- 243,63 гривень за користування грошовими коштами за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 (розраховано за формулою (відсотки)=(сума боргу)(процентна ставка)/100%/365 днів(кількість днів) та 1 165,34 гривень інфляційних втрат за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 (збитки від інфляції)=(сума боргу)(індекс інфляції)/100%(сума боргу).
При вирішенні даного спору судом також враховуються положення статті 611 ЦК України, якими передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
У пункті 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що «загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою».
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54постанови від28березня 2018року у справі №444/9519/12та пункті6.19постанови від04лютого 2020року у справі №912/1120/16.
Також суд враховує, що згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З врахуванням того, що 3% річних та інфляційні втрати нараховані відповідно до ст.625 ЦК України станом на 23.02.2022, тобто до початку дії воєнного стану, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договорів, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за такими, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Отже, оскільки відповідачем були порушені умови користування кредитними коштами, а саме не виконані зобов'язання стосовно повернення суми кредиту і сплати процентів за користування ним, а позивач на законних підставах набув право вимоги до відповідача за відповідними кредитними договорами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту - 18 143,89 грн, заборгованість за процентами - 4 021,74 грн; а також інфляційні втрати за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 - у розмірі 1 165,34 грн, 3% річних за користування грошовими коштами за період з з 26.11.2021 по 23.02.2022 - у розмірі 243,63 грн, загальна сума, що підлягає стягненню становить 23 574,60 грн.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги були заявлені в розмірі 34 343,82 грн., задоволено вимоги в розмірі 23 574,60 грн., що складає 68,64 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1 842,30 грн.
Керуючись ст. ст. 141,263,264,265,268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, ч. 2 ст.1050,1054 ЦК України, суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованість за Заявою-Договором №1027331 про надання банківської послуги від 08.11.2019 у загальному розмірі 23 574,60 (двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні 60 копійок) грн., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 18 143,89 (вісімнадцять тисяч сто сорок три гривні 89 копійок) грн.;
- заборгованість за процентами - 4 021,74 (чотири тисячі двадцять одна гривня 74 копійки) грн;
- інфляційні втрати за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 - у розмірі 1 165,34 (одна тисяча сто шістдесят п'ять гривень 34 копійки) грн;
- 3% річних за користування грошовими коштами за період з 26.11.2021 по 23.02.2022 - у розмірі 243,63 (двісті сорок три гривні 63 копійки) грн.
Відмовити в частині стягнення заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» судовий збір в розмірі 1 842,30 (одна тисяча вісімсот сорок дві гривні 30 копійок) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77А, код ЄДРПОУ 38962392.
Представник позивача: Слюзенко Володимир Олександрович, директор, діє відповідно до виписки з ЄДР від 05.11.2021.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя І.О. Шепетко