Справа № 274/6240/20
Провадження №2/760/4727/23
22 грудня 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ» звернувся до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 в про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 11 листопада 2015 року між позивачем та відповідачем укладено Договір на приєднання до газових мереж (магістральних або газорозподільних мереж), у зв'язку з неналежним виконанням якого утворилася заборгованість у розмірі 76570,70 грн, яка стягнута з ОСОБА_1 рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 листопада 2019 року.
У позові зазначено, що станом на день звернення до суду рішення від 06 листопада 2019 року не виконано, заборгованість відповідача перед позивачем становить 76570,70 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач, на підставі ст.625 ЦК України, просив стягнути з відповідача на їх користь три проценти річних за період з 15.09.2017 по 14.09.2020, яка згідно розрахунку позивача складає 6891,36 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2017 року по серпень 2020 року, визначеної з урахуванням інфляційних втрат, що складає 16 538,96 грн, а також, відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України, зазначити в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 січня 2021 року справу направлено до Солом'янського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2021 року справу розподілено головуючому судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою суду від 05 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ст.190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення рекомендовані листи з додатками повернулися до суду без вручення відповідачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Згідно ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є : 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч.9 ст.130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 06 листопада 2019 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області ухвалено рішення, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 27 січня 2020 року, яким позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ЖИТОМИРГАЗ» задоволено повністю, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ЖИТОМИРГАЗ» заборгованість за Договором на приєднання до газових мереж (магістральних або газорозподільних мереж) №110 від 11 листопада 2015 року в розмірі 76570,70 грн. та судовий збір в розмірі 1921 грн.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.11.2019 у справі № 274/1469/19 набрало законної сили 27.01.2020.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Слід зазначити, що згідно частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Позивач стверджує, що станом на день звернення до суду рішення від 06 листопада 2019 року не виконано, заборгованість відповідача перед позивачем становить 76570,70 грн, а тому на підставі ст.625 ЦК України, просив стягнути з відповідача на їх користь три проценти річних за період з 15.09.2017 по 14.09.2020, яка згідно розрахунку позивача складає 6891,36 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2017 року по серпень 2020 року, визначеної з урахуванням інфляційних втрат, що складає 16 538,96 грн, а також, відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України, зазначити в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Відтак, судом встановлено, що між сторонами наявне грошове зобов'язання, яке в даному випадку відповідно ч.5 ст.11 ЦК України виникло саме з рішення суду, яке набрало законної сили 27.01.2020, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому у позивача могло виникнути право на застосування наслідків такого порушення відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, а у відповідача відповідно виникнути обов'язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу три проценти річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Вказане вище узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц (провадження N 14-241цс19) та N 646/14523/15-ц (провадження N 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі N 922/3095/18 (провадження N 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі N 902/417/18 (провадження N 12-79гс19).
У постанові від 07 квітня 2020 року у справі N 910/4590/19 (провадження N 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 161/12771/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі N 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі N 711/4010/13, від 23 червня 2020 року у справі N 536/1841/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі N 712/8916/17, від 22 вересня 2020 року у справі N 918/631/19, від 09 листопада 2021 року у справі N 320/5115/17.
Враховуючи, що відповідач у встановлений законом строк не виконав зобов'язання щодо здійснення виплати за рішенням суду на користь позивача, доказів такого суду не надав, таким чином допустив прострочення грошового зобов'язанням, внаслідок чого на суму цього зобов'язання нараховуються суми, передбачені законом, зокрема, 3 % річних та інфляційні втрати.
Разом із цим суд не погоджується із періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат, вказаних позивачем з 15 вересня 2017 року по 14 вересня 2020 року, оскільки початок перебігу строку починається з наступного дня після набрання рішенням законної сили, яким встановлено розмір заборгованості, що підлягає сплаті, а саме з 28 січня 2020 року.
Суд відмічає, що позивачем жодним чином не обґрунтовано початок нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 15 вересня 2017 року.
Інфляційні втрати розраховуються за формулою: [Інфляційні нарахування] = [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]. 3% розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році].
За таких обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв'язку, згідно розрахунку здійсненого судом, суд приходить до висновку щодо наявності передбачених законодавством України підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за період з 28 січня 2020 року по 14 вересня 2020 року 3% річних у розмірі 1 449,82 грн та інфляційні втрати з 28 січня 2020 року по 14 вересня 2020 року у розмірі 762,22 грн.
Щодо вимоги позивача про зазначення в рішенні суду про стягнення трьох процентів річних до моменту повного виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Частиною 11 цієї статті визначено, що остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що у даній справі вирішується спір не про стягнення основної суми боргу, а стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості за рішенням суду відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Оскільки зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення є правом суду, а позивач не обґрунтував доцільності застосування цієї норми, то суд не вбачає за необхідне її застосування.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з урахування часткового задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору 2270 грн.
Керуючись статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ» за період з 27 січня 2020 року по 14 вересня 2020 року 3% річних у розмірі 1 449 (одна тисяча чотириста сорок дев'ять) гривень 82 копійки та інфляційні втрати у розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) гривні 22 копійки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ» 189 (сто вісімдесят дев'ять) гривень 18 копійок в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - Акціонернн товариство «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ», місцезнаходження: 10023, м. Житомир, вул. Фещенко-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 03344071;
відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова