ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23607/23
провадження № 2/753/1624/24
"11" березня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І.К. розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до Дарницького районного суду з позовом до відповідача, про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 17.01.2024 по даній справі було відрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи. Проте, при розгляді справи та дослідженні матеріалів було встановлено, що місцем знаходження нерухомого майна відповідача за яке виникла заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг знаходиться в Дніпровському районі м. Києва.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Позови про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.
Як вбачається з обсягу доказів, які долучені до позовної заяви, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та просить стягнути заборгованість, яка утворилася у ОСОБА_1 по утриманню даного майна.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року, по справі № 911/2390/18 роз'яснено наступне, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Пунктом 7.22 вказаної постанови зазначено, що аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, та і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язанні із нерухомим майном, в даному випадку прав та обов'язків, передбачених розпискою до договору купівлі-продажу квартири.
За наведених обставин, враховуючи, що предмет позову стосується зобов'язання стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги, які надаються за адресою: АДРЕСА_2 , яка територіально відноситься до Дніпровського районного суду м. Києва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду.
Враховуючи наведене вважаю, що справу слід направити за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва для подальшого її розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 27 стст. 30, 31 ЦПК України, судя,
Позовну заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості направити до Дніпровського районного суду м. Києва для подальшого її розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.