Справа № 567/302/24
12.03.2024 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю
прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023181170000334 по обвинуваченню ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Хорів Острозького району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, відповідно до ст.89 КК України є таким, що немає судимості
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
в період з 20 год. 30.11.2023 по 20 год 03.11.2023, тобто в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, яким введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб та після чого неодноразово продовженого, востаннє Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 27.07.2023 №3275-ІХ, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 18.08.2023 строком на 90 діб, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділено в окреме провадження, маючи єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливим мотивом, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, через незамкнені вхідні ворота проник на територію подвір'я ОСОБА_6 , що в АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали п'ять кролів породи «Полтавське срібло» загальною вартістю 3750 грн., належні на праві власності останній.
Під час досудового розслідування між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023181170000334 від 24.11.2023 та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 15.02.2024 було укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.468, 469, 470, 472 КПК України. Потерпілою надано письмову згоду прокурору на укладення такої угоди.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті від 15.02.2024, ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні, підтримавши угоду, повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України в обсязі обвинувачення, підтвердив фактичні обставини справи та пояснив, що розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник в підготовчому судовому засіданні проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечив, зазначивши, що його підзахисний свою вину у вчинені кримінального правопорушення як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає.
Потерпіла ОСОБА_6 подала заяву в якій підтвердила згоду прокурору на затвердження угоди про визнання винуватості.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч.4 ст.468 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відноситься до тяжкого злочину, санкція якого не передбачає інших видів покарання, окрім позбавлення волі.
Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.4 ст.185 КК України.
Потерпілою надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, а також те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 2 роки.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану та наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КПК України, витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової товарознавчої експертизи по даному кримінальному провадженню становлять 757 грн. 28 коп., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_5 витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог п.5 ч.9 ст.100 КПК України, згідно якого гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінального правопорушення, повертаються законним володільцям.
Керуючись ст.100, 314, 374, 475 КПК України, суд
затвердити угоду від 15.02.2024 про визнання винуватості, укладену між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки.
Покласти на ОСОБА_5 , відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 757 грн. 28 коп.
Речові докази у справі - три кролі породи «Полтавське срібло», які передані на відповідальне зберігання потерпілій, вважати повернутими ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1