Справа № 545/4486/23
Провадження № 2/545/635/24
11.03.2024 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Путрі О.Г.
при секретарі судового засідання - Литвинову В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову зазначила, що 16.07.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Гуріною Т.В., на підставі виконавчого напису №47811, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуОстапенком Є.М., відкрито виконавче провадження №66116283. Вказала, що договорів з відповідачем не укладала, приватним нотаріусом не дотримано вимог вчинення виконавчого напису, не встановлена безспірність заборгованості, ніяких повідомлень , листів чи вимог від стягувача не отримувала. Прохала визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню .
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 05.12.2023 року відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував. Вказав, що твердження позивача, що вона не має фінансових зобов'язань перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є необґрунтованими, тому що заміна кредитора у зобов'язанні прямо передбачена законодавством, відповідачем при зверненні до нотаріуса чинні норми законодавства України не порушено та надано всі документи, які підтверджують безспірність заборгованості. Окрім цього, зазначив, що заявлена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи, виконавцем за договором не є адвокат, тому в цій частині судових витрат позивачу слід відмовити.
Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій прохав розглядати справу без його участі та участі позивача, позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідач у судове засідання не з'явився, прохав розгляд справи проводити за його відсутності.
Треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Миколайович, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гуріна Тетяна Вікторівна, будучи належним чином повідомленими згідно вимог ст.128 ЦПК, у судові засідання не з'явилися, клопотань не направляли.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 19.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 47811 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», якому АТ «Ідея Банк» на підставі Договору факторингу №12/89 від 02.12.2020 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором №Р20.00502.003737351 від 13.03.2018 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 5)
Стягнення заборгованості проводиться за період з 02.12.2020 року по 30.04.2021 року.
Сума заборгованості складає 66429,32 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 27943,13 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 11050,28, заборгованість по комісіям - 27385,91 грн., 50 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис пред'явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Гуріній Т.В., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2021 року ( а.с. 8 ).
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 88 Закону, нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинноюПостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 19.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17.
Згідно Правової позиції Верховного Суду України справі за № 6-887цс17 від 05.07.2017 року вбачається, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
В ході судового розгляду відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставності позовних вимог, в тому числі не надано доказів того, що спірний кредитний договір дійсно між сторонами було укладено та він був нотаріально посвідчений, доказів належного повідомлення позивача про укладення договору про відступлення права вимоги від одного кредитора до іншого,а також доказів надання приватному нотаріусу усіх документів, передбачених чинним законодавством для видачі виконавчого напису, в тому числі таких документів, що об'єктивно підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Окрім того, згідно повідомлення Міністерства юстиції України від 07.06.2023, вбачається, що Наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2021 №4722/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 17.12.2021 №4 на підставі підпунктів «е», «з» та «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства. а також грубим порушенням закону. яке завдало шкоди фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій та неодноразовим порушенням нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30.11.2009 за №7921 на ім'я ОСОБА_2 , анульовано
Також позивач зазначає, що не отримувала від відповідача вимоги ( претензії ) про сплату заборгованості та її можливе стягнення шляхом видачі виконавчого напису нотаріуса.
Судом не встановлено факту направлення та отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність заборгованості.
Відповідачем не надано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Приймаючи до уваги відсутність належних, допустимих і достовірних доказів про те, що між сторонами укладався нотаріально посвідчений кредитний договір, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису ОСОБА_1 мала безспірну заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку, а також щодо вручення позивачу вимоги про сплату кредитної заборгованості із застереженням щодо можливого її стягнення за виконавчим написом нотаріуса, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню обґрунтований та підлягає задоволенню.
Позивач прохала стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3500 грн.
При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі № 690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
У відзиві відповідач зазначив, що заявлена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу не відповідає складності справи, критерію реальності таких витрат, прохав у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги №2211 від 22.11.2023 року, ордер, акт наданої правової допомоги від 28.11.2023 року, квитанція №4 від 29.11.2023 року (а.с. 11-14), не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Так, оцінюючи розумність вартості наданих послуг з професійної правової допомоги, суд зважає, що дана цивільна справа не є справою значної складності, розглядалася без безпосередньої участі сторін, на підставі поданих ними заяв.
З урахуванням критеріїв співмірності та складності справи, яка не є справою значної складності, обсягу виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. не є належним чином обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Тому враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру до 2500 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 137,141, 259, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити .
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 47811, вчинений 19.05.2021 року приватним нотаріусом Остапенком Євгеном Михайловичем, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №Р20.00502.003737351 від 13.03.2018 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. Г. Путря