Дата документу 01.03.2024Справа № 554/4146/14-ц
Провадження № 6/554/85/2024
01 березня 2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судових засідань Янушкевіч К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві подання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Худолій Аліни Сергіївни, заінтересовані особи - боржник ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -
В травні 2023 року старший державний виконавиць Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Худолій Аліна Сергіївна звернулася до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у спільній сумісній власності.
Державним виконавцем подання мотивовано тим, що на виконанні в Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження за № АСВП 37537976 на загальну суму боргу 1299805,96 грн.
До складу ЗВП 37537976 входять виконавчі провадження:
- BП № 45345957 відкрите на підставі виконавчого листа № 554/4146/14-ц від 30.10.2014 виданий Октябрським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитна спілка «Турбота» при міжнародній організації «Жіноча громада» заборгованості в розмірі 431070,00 грн.:
- BП № 37980474 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-1023/10 від 26.01.2011 виданий Київським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 347827,66 грн.;
- ВП № 37535216 відкрите на підставі виконавчого листа № 552/624/13 від 11.04.2013 виданий Київським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 49085,63 грн.;
- BП № 37535412 відкрите на підставі виконавчого листа № 552/624/13 від 11.04.2013 виданий Київським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 265227,63 грн.
- BП № 62537755 відкрите на підставі виконавчого листа №554/11784/14-ц від 11.12.2014 виданий Октябрським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості в розмірі 1937,06 грн.;
- BП № 61204690 відкрите на підставі виконавчого листа № 554/2989/17 від 05.12.2017 виданий Октябрським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості в розмірі 6093,28 грн.;
- ВП № 61204846 відкрите на підставі виконавчого листа № 554/2989/17 від 05.12.2017виданий Октябрським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості в розмірі 1600,00 грн.
- ВП № 60413227 відкрите на підставі судового наказу № 554/3329/13-ц від 22.11.2013 виданий Октябрським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості в розмірі 2156,49 грн.
- BП № 59772994 відкрите на підставі виконавчого листа № 554/11784/14-ц від 11.12.2014 виданий Октябрським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованості в розмірі 243,60 грн.
- BП № 58030339 відкрите на підставі виконавчого листа № 554/624/13, 554/596/16-ц від 22.06.2018 виданий Київським та Октябрським районним судом м.Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 191054,62 грн.
- BП № 56750641 відкрите на підставі виконавчого листа № 554/596/16-ц від 22.06.2018 виданий Октябрським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованості у розмірі 1910,55 грн.
- BП № 56714404 відкрите на підставі виконавчого листа № 554/3165/17 від 27.11.2017 виданий Октябрським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованості у розмірі 1 600,00 грн.
Також, виконавче провадження за № АСВП 37500879 відкрите на підставі виконавчого листа № 1/1622/20/2012 від 05.04.2013 виданого Октябрським районним судом м. Полтава стосовно конфіскації у ОСОБА_1 1/2 частини майна, що є власністю засудженого. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №330032342, встановлено, що ОСОБА_1 має в приватній спільній сумісній власності 1/1 квартири (кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 79,1 кв.м., житлова площа 39.7 кв.м., складається: коридор 1-1 - 5,2 кв.м, коридор 1-2 - 6,9 кв.м., кухня 1-3 - 5,9 кв.м., вбиральня 1-4 - 1.9 кв.м., кімната 1-5 - 15.6 кв.м., коридор 1-6 - 3,4 кв.м. кімната 1-7 - 8,4 кв.м., ванна 1-8 - 3,4 кв.м., кімната 1-9 - 15,7 кв.м., сіни 1-10 - 5,7 кв.м.), яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем 04.12.2015 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 перебуває в спільній сумісній власності між: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 26.08.1994.
З вищевикладеного встановлено, що боржник володіє спільною сумісною власністю з іншими особами, станом на 24.04.2023 рішення суду в повному обсязі не виконано, оскільки не звернено стягнення на все майно боржника, що є неможливим, так як не виділена частка боржника в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ., для опису, оцінки та реалізації на прилюдних торгах для подальшого перерахування в дохід держави, в порядку ст. 50, ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження».
Старший державний виконавець в судове засідання не з'явилася, просила подання розглядати без участі та його задовольнити.
Боржник в судове засідання не з'явився. Належним чином повідомлений про судове засідання.
Відповідно до положень ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
За змістом ст. 443 ЦПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику.
Здійснивши оцінку всіх встановлених у справі обставин та доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця.
Аналіз наведених положень чинного законодавства України в сукупності зі змістом ст.ст. 366, 371 ЦК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання стосовно визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, слід встановити, що у боржника відсутнє інше майно, на яке можу бути звернуто стягнення, що і призводить до необхідності примусового визначення судом відповідної частки боржника, і лише у такому випадку втрачання у мирне володіння майном, що передбачено ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є виправданим та допустимим.
Якщо виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18).
Відсутність згоди третьої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не може бути вирішений у даній справі. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.
Відтак, питання про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 в майні, яким він володіє спільно з іншою особою, має розглядатися за правилами позовного провадження.
Варто також роз'яснити, що обов'язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу. Безумовним є те, що рішення суду є обов'язковим та має бути у будь-якому випадку виконане добровільно боржником або ж у примусовому порядку, однак виконання рішення суду має відбуватись у порядку та у спосіб, передбачений законом. Неналежне виконання боржником свого обов'язку по виконанню рішення суду та ухилення від такого виконання, не передбачає законодавчого дозволу на здійснення примусового виконання рішення суду у спосіб, що не відповідає встановленим національним законодавством процедурам.
Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця в частині визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд також відмовляє і у задоволенні вимог подання про накладення арешту на визначені частки боржника. При цьому, така відмова пов'язана не лише із тим, що накладення арешту є похідною вимогою та залежить від вирішення питання про визначення судом частки боржника у спільному майні.
Як на підставу своїх вимог про накладення арешту приватний виконавець посилається на положення ст. 431 ЦПК України.
При цьому, за змістом ч. 6 ст. 431 ЦПК України, за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу.
Однак, приватний виконавець не є особою на користь якої ухвалено рішення, тож відповідних повноважень в межах положень ч. 6 ст. 431 ЦПК України не має. Натомість виконавець накладає арешт самостійно, в межах здійснення виконавчих дій по примусову виконанню рішення суду у спосіб та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Безпідставними є посилання приватного виконавця у цьому питанні і на положення ст. 267 ЦПК України, оскільки даною статтею унормовано вжиття заходів для забезпечення виконання рішення суду одночасно з ухваленням такого рішення, про що зазначається у змісті рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 267, 353-355, 431, 443, 446 ЦПК України, ст.ст. 366, 371 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
Подання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Худолій Аліни Сергіївни, заінтересовані особи - боржник ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - відхилити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.
Суддя В.М.Бугрій