Ухвала від 12.03.2024 по справі 357/15453/23

Справа № 357/15453/23

Провадження № 2/357/981/24

УХВАЛА

12 березня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Кононюку П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача, про зупинення провадження, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»» до ОСОБА_1 , про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2023 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку,який зареєстрований судом 05.12.2023, та просить у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»» завдані збитки в розмірі 31268,80 грн. та судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

27.12.2023, згідно із ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом отримано відповідь на запит з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання відповідача, яка передана до справи 09.01.2024.

09.01.2024 судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та роз'яснено відповідачу право подати до суду відзив проти позову та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу право звернутися з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.

08.02.2024 судом постановлено ухвалу, про проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення судового засідання на 12.03.2024-12:00 год.

20.02.2024 відповідач - ОСОБА_1 направив до суду клопотання, про зупинення провадження у справі, мотивуючи тим, що про вказану справу йому стало відомо 15 лютого 2024 року, він вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення. Разом з тим, на даний час він позбавлений можливості скористатися правом на правову допомогу та належним чином зібрати і подати до суду докази на спростування доводів позивача. З 06.12.2022 по теперішній час він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Враховуючи наведене та те, що він безпосередньо задіяний командуванням до вжиття заходів з відсічі збройної агресії РФ проти України, просив зупинити провадження у справі до припинення перебування його у складі ЗСУ.

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, представник позивача у позові вказав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПАТ «Страхова компанія «Універсальна»».

Суд, оглянувши матеріали справи, при вирішення клопотання про зупинення провадження у справі виходить з наступного.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб та Указами Президента України строк дії воєнного стану було неодноразово продовжено, зокрема і до 13 травня 2024 року.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом, зокрема, призову громадян України на військову службу.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Пунктом 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).

В постанові Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14.12.2022 по справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі 461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 та у вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з вказаним клопотанням, відповідач надав до суду докази: довідку №13/1340 від 16.02.2022, з якої вбачається, що солдат ОСОБА_1 ,1989 р.н., відповідно до наказу начальника Білоцерківської районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Київської області від 06.12.2022 № 257-М, призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ; довідку № 1654 від 28.12.2022 згідно якої солдат ОСОБА_1 з 06.12.2022 по теперішній час дійсно перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України; довідку № 1012 від 22.02.2024, згідно якої, молодший сержант ОСОБА_1 з 06.12.2022 по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Північного оперативно - територіального об'єднання Національної гвардії України.

Однак, відповідачем не надано доказів, що він перебуває у складі Збройних сил України у військовій частині, яка виконує бойові завдання у зоні бойових дій та бере безпосередню участь у бойових діях або у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, перебуваючи безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником, а копій вказаних довідок недостатньо для зупинення провадження у справі, з підстав п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Крім того, з клопотання вбачається, що воно направлене не відповідачем, а ОСОБА_2 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак до суду не надано доказів у підтвердження повноважень вказаної особи відповідно до ст. 62 ЦПК України (зокрема - довіреністю фізичної особи) та у клопотанні відповідача відсутні відомості щодо його електронної адреси та не надано заяви в порядку ст. 131 ЦПК України.

Крім того, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, вони скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника), а в даному випадку відсутні відомості щодо скріплення направлених до суду документів (клопотання з довідками) електронним цифровим підписом відповідача чи його представника.

Також, слід зазначити, що згідно положення ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 251, 263, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання, про зупинення провадження, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»» до ОСОБА_1 , про відшкодування збитків, відмовити.

Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О. В. Бондаренко

Попередній документ
117573401
Наступний документ
117573403
Інформація про рішення:
№ рішення: 117573402
№ справи: 357/15453/23
Дата рішення: 12.03.2024
Дата публікації: 13.03.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (13.05.2024)
Результат розгляду: заяву задоволено повністю
Дата надходження: 05.12.2023
Предмет позову: про відшкодування збитків
Розклад засідань:
12.03.2024 12:00 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
13.05.2024 11:30 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області