Справа № 355/17/24
Провадження № 3/355/112/24
29 лютого 2024 року суддя Баришівського районного суду Київської області Троценко Т.А., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління Патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 25 грудня 2023 року о 18:30 год. на 57 км автомобільної дороги Київ-Харків, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, по відношенню до якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 35 Закону України "Про національну поліцію" передбачені вичерпні підстави для зупинення при наявності яких можливо констатувати саме факт зупинки ТЗ.
Таким чином, лише факт керування транспортним засобом дає підстави для його зупинки.
Як вбачається з матеріалів справи, працівники поліції не були, і не могли бути очевидцями того, що громадянин ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, оскільки вони не зупиняли транспортний засіб під його керуванням.
Як вбачається з рапорта, який наявний в матеріалах справи, працівники поліції прибули на виклик, який надійшов зі служби 102 про те, що на 57 км а/д Київ-Харків рухався ТЗ ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 , який під час руху створював аварійні ситуації для інших учасників дорожнього руху.
Суд звертає увагу на те, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в
Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов'язковим.
Якщо після оформлення направлення водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).
Якщо водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за статтею 130 КУпАП відсутні.
Щодо належності та допустимості інших доказів вчинення адміністративного правопорушення суд зазначає, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 633455 від 25 грудня 2023 року зазначено, що 25 грудня 2023 року о 18:30 год. на 57 км автомобільної дороги Київ-Харків, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9а) правил дорожнього руху України за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 згідно яких останній з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 633455 від 25 грудня 2023 року не погоджується, через порушення працівниками поліції Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 № 1452/735, у зв'язку з чим провадження по даній справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події, складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає, зокрема «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. При цьому, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шліхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чин швидкості транспортного засобу.
Тобто, процес доказування має бути спрямований на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 № K/9901/21130/18 (справа № 404/4467/16-а) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.»
З урахуванням вищевикладеного, слід зауважити, що виклад інкримінованих правопорушнику діянь має бути гранично конкретизований, це означає, що у формулюванні адміністративного правопорушення повинні включатися всі ті дії (бездіяльність), які відповідають опису об'єктивної сторони адміністративного правопорушення в адміністративно-правовій нормі, в якій передбачена відповідальність за вчинення даного адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог пункту 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, порядок проходження огляду на стан сп'яніння регламентується статтею 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоюнаказом МВС України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року.
Відповідно до пункту 9 Розділу IІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно достатті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказаним Наказом, а саме розділом II пунктом 9 встановлено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно частини 5 статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимоги цієї статті, вважається недійсним.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).
Суд зазначає, що з дослідженого відеозапису вбачається, що на вказаному відеозаписі який, здійснений поліцейським на власний мобільний телефон, відсутній запис руху автомобіля ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та не містить вказаний доказ і запису зупинки працівниками поліції вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
З даного приводу хочу зазначити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 633455 від 25 грудня 2023 року та наявність у ньому посилання на керування особою у стані алкогольного сп'яніння, не може бути доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Уповноваженою особою на складання відповідного протоколу не надано суду інших належних та допустимих доказів, які могли б підтвердити або спростувати вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП суд повинен розглянути справу всебічно, повно і об'єктивно, з'ясувати обставини кожної справи, вирішити його в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП суд зобов'язаний встановити ряд обставин: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04), при оцінці доказів судам слід керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v.Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Відповідно дорішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції Українипрезумпції невинуватості.
Суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КупАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 130, 247, 268, 276, 277, 283-285 КУпАП, суд,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Баришівського районного суду Т. А. Троценко