Справа № 282/282/24
Провадження № 2-а/282/8/24
12 березня 2024 року селище Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Вальчука В. В.
при секретарі судового засідання Демчук В. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любар, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Міняйло Ярослав Володимирович до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ДП18 №802972 від 19.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
15 лютого 2024 позивач звернувся до Любарського районного суду Житомирської області із адміністративним позовом до відповідача, який обґрунтував тим, що постановою серії ДП18 №802972 від 19.01.2024 на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що нібито 19.01.2024року а/д Київ-Чоп 86 км. він керував Т/3 в якого була тріщина лобового скла в зоні склоочисників, також керував без реєстраційного документа на транспортний засіб та полісу ОСЦПВ власників наземних Т/3, чим порушив п.п. 31.1 ПДР та ДСТУ 3649-2010 та п.2.4 ПДР України, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 та ч.1 ст. 26 КУпАП.
Вважає, що складена постанова являється незаконною та безпідставною, а тому підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
19 січня 2024 року на а/д Київ-Чоп 86 км. позивач був незаконно зупинений співробітниками поліції, які почали вимагати від нього пред'явлення для перевірки документів, а саме: посвідчення водія на право керування Т/3, свідоцтво про реєстрацію Т/3 та страховий поліс. Після чого інспектор почав оглядати його транспортний засіб та побачивши невелику тріщину на лобову склі, почав звинувачувати у порушенні Правил дорожнього руху. В подальшому, незважаючи на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу та перевірки документів, інспектор поліції Ющенко В.В. виніс оскаржувану постанову, яку на місці зупинки транспортного засобу йому не було вручено, а отримано за допомогою засобів поштового зв'язку AT «Укрпошта» 01.02.2024 року.
Тоді право позивача на ознайомлення з доказами вчинення адміністративного правопорушення не було реалізоване інспектором поліції Ющенко В.В. Останній виніс оскаржувану постанову без будь-якої підготовки до розгляду справи. Крім того, не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу; особі, яка притягається до адміністративної відповідальності належним чином не було роз'яснено процесуальні права, а головне - не були дослідженні докази. В свою чергу це свідчить про винесення Інспектором поліції постанови з порушенням вимог ст.ст.278, 279 КУпАП. Крім того, розгляд справи фактично був відсутній, були допущені порушення вимог, передбачених ст.268 КУпАП.
Ухвалою судді Любарського районного суду Житомирської області від 15.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с.11, 12).
06 березня 2024 представником Департаменту патрульної поліції Кравченко Миколою, подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вимоги позивача вважає безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з підстав вказаних у відзиві.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
З наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №802972 від 19.01.2024, судом установлено, що 19.01.2024 року а/д Київ-Чоп 86 км. ОСОБА_1 керував Т/3 в якого була тріщина лобового скла в зоні склоочисників, також керував без реєстраційного документа на транспортний засіб та полісу ОСЦПВ власників наземних Т/3, чим порушив п.п. 31.1 ПДР, ДСТУ 3649-2010 та п.2.4 ПДР України, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП, за що до нього у відповідності до ст.36 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с.16).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд прийшов до наступного висновку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частина 1 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно ч.1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
З аналізу положень ст.247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів
Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 правопорушень, відповідач, як посадова особа УПП у Житомирській області ДПП, вважав доведеними обставини вчинення даних правопорушень. Разом з тим, доказів на підтвердження викладених у постанові до справи не долучено та не надано суду.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3,5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст. 124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З доводів, зазначених позивачем у позовній заяві, останній категорично заперечує факт вчинення ним зазначених вище правопорушень, вказуючи на відсутність його вини. Працівники поліції зупинили позивача безпідставно, правил дорожнього руху останній не порушував, доказів вчинення правопорушення інспектором не надано.
При дослідженні відеозапису, поданого відповідачем до відзиву, судом встановлено, що інспектором ОСОБА_2 було зупинено транспортний засіб під керуванням позивача. Працівником поліції не повідомлено позивача про причину його зупинки у відповідності до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», натомість останній вимагав пред'явити для перевірки документи (посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль та страховий поліс). На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 просив пояснити причину зупинки та надати у випадку порушення ПДР доказів такого порушення та не відмовлявся пред'являти посвідчення. Після цього, інспектор поліції на лобовому склі виявив тріщину. Також з досліджених відеоматеріалів вбачається, що ОСОБА_1 категорично не визнав факту вчинення адміністративного правопорушення, про яке вказав працівник поліції, та наполягав на наданні доказів причини його зупинки, однак працівником поліції вказану вимогу позивача проігноровано та проведено розгляд справи.
Будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 правил дорожнього руху або причетності його до ДТП представником поліції не надано ані позивачу, ані до суду.
Щодо законності зупинки працівником поліції транспортного засобу, суд зазначає наступне.
На сьогодні в Україні існує дві законні підстави для зупинки транспортного засобу:
- на підставі статті 35 Закону «Про національну поліцію» при наявності порушень ПДР;
- на блокпосту відповідно до постанов КМУ від 29.12.2021 №1455 та 29.12.2021 №1456 без наявності порушень ПДР.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік можливих підстав для зупинення транспортного засобу. Відповідно поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху: 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: 1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; 3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; 4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; 5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; 6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Щодо посилання працівників поліції про наявність тріщини на лобовому склі транспортного засобу позивача та заборону керування транспортним засобом з вказаним пошкодженням, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «На вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Разом з тим, відповідно до держстандарту, такі пошкодження не віднесено до технічної несправності автомобіля.
Перелік несправностей, з якими експлуатація транспортних засобів забороняється, описано в п.31.1. 31.3 та 31.4 ПДР. Однак у зазначених переліках відсутня така обставина, як «тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників».
Отже, у розумінні ПДР тріщина на вітровому склі авто не віднесена до технічної несправності автомобіля, з якою експлуатація авто забороняється.
Враховуючи вищевикладене, наявність тріщини не є правопорушенням, вказане підтверджується висновком висловленим у постанові 7ААС у справі №127/33416/23 від 23.01.2024 року.
Крім того, з матеріалів відеозапису встановлено, що транспортний засіб позивача зупинено не на блокпосту.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу позивача, вимоги пред'явлення документів, а в подальшому винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення та безпідставності зупинки.
Крім того, суд звертає увагу, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, де зазначено, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст.251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно з ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Поліцейський, як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.
Оскільки доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення або причетний до ДТП, відповідачем не надано, не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, та на відео зафіксовано, що позивач не відмовляв у пред'явленні посвідчення, не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст.268 КУпАП України, показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі відповідачем не спростовані, суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Крім того, відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у зв'язку з чим, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції належить стягнути на користь позивача 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.5, 7, 9, 121 ч.1,126 ч.1, 247, 251, 283, 284 КУпАП, ст.ст.9, 77, 162, 194, 205, 229, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову серії ДП18 №802972 від 19 січня 2024 року інспектора взводу №2 роти №3 УПП у Житомирській області ДПП Ющенка В.В. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та закрити адміністративне провадження у справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, місце знаходження: м.Київ вул.Ф.Ернста,3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В. В. Вальчук